Наскільки наша енергосистема готова до зими в умовах війни?
Минулого осінньо-зимового періоду енергосистема України зазнала найбільших ударів по критичній інфраструктурі. Саме ця запроектна загроза визначала всю повістку в енергетиці. Ми вистояли, але розуміємо, яких титанічних зусиль це нам коштувало.
Здавалося б, що такий екзистенційний виклик повинен був змусити керманичів енергетичної галузі України ефективно використати минулі 7 місяців для підготовки до осінньо-зимового періоду 2023/2024, але, як завжди, зима прийшла зненацька.
Тож незмінним залишається і стратегічний план проходження зими – сподівання, що холодно не буде і все розсмокчеться якось само собою.
Цього року до холодів ми підходимо достатньо “роздягненими”. А попереду у нас не тільки холодні дні, а і кровожерливий ворог, який з нетерпінням їх чекає. Я думаю, ні у кого не виникає сумнівів, що вони спробують занурити нас у пітьму ще раз.
Атомна генерація
Встановлена потужність атомних електростанцій (АЕС) України 13 850 МВт, загалом це 15 атомних блоків.
З 4 березня 2022 року Запорізька АЕС (6000 МВт, 6 блоків) під окупацією. На контрольованій території України залишається 9 атомних блоків у складі трьох АЕС – Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської.
На сьогодні в роботі 8 з 9 атомних блоків, ще 1 блок (2-ий блок Хмельницької АЕС) після 20 листопада повинен бути виведений з ремонту та введений в експлуатацію.
Ядерним паливом вони забезпечені, відповідно до прогнозу, всю зиму ці 9 блоків повинні працювати. З урахуванням проблем з турбіною на ХАЕС, потенційно в строю будемо мати7705 МВт.
Але наразі ми не можемо оцінити якість ремонтної кампанії, проведеної в цьому році НАЕК “Енергоатом”. Враховуючи корупційні практики та борги підрядникам, я прогнозую підвищену аварійність атомних блоків цієї зими, тобто в строю будемо мати менше.
Гідрогенерація
Одразу після повномасштабного вторгнення Каховська гідроелектростанція (ГЕС) з встановленою потужністю 335 МВт була окупована, а 6 червня 2023 року взагалі підірвана окупантами.
Окремо необхідно зазначити, що Каховська ГЕС – це остання (нижня) сходинка Дніпровського каскаду ГЕС/ГАЕС. В результаті знищення її дамби ми втратили додатково близько 500 МВт потужності на каскаді вище за течією. Природньо, що в цьому році виробництво електроенергії на українських ГЕС/ГАЕС суттєво скоротилось.
Окрім цього, відмітки в усіх водосховищах ПАТ “Укргідроенерго” нижчі, ніж були минулого року у цей період. Це пов’язано з необхідністю надлишкової генерації ГЕС/ГАЕС у літній період 2023 року для проведення ремонтної кампанії інших генерацій.
Наразі Дніпровський каскад ГЕС/ГАЕС вже працює на притокових витратах з поступовим економним спрацюванням основних водосховищ. Такий режим роботи зменшує загальний аварійний резерв в енергосистемі України.
Для виконання свого прогнозного балансу ПАТ “Укргідроенерго” планує більш глибоке спрацювання Кременчуцького водосховища (до позначки 77,5 м станом на 1 січня 2024 року).
В технічному плані всі ГЕС/ГАЕС Дніпровського та Дністровського каскадів готові до зими, потенційно це 3750 МВт встановленої потужності, при цьому ГЕС для використання довготривало 2000 МВт, короткочасно 2600 МВт, а ГАЕС 1453 МВт.
Теплова (вугільна та газова) генерація
З самого початку активної фази війни велика кількість теплових електростанцій залишилась на окупованій території, в тому числі великі: Запорізька ТЕС (2850 МВт), Луганська ТЕС (1450 МВт), Вуглегірська ТЕС (3600 МВт). В зоні обстрілу знаходяться Курахівська ТЕС (1527 МВт) та Слов’янська ТЕС (800 МВт).
Окрім цього, на контрольованій території України внаслідок російських ракетних атак були пошкоджені ТЕС/ТЕЦ з загальною встановленою потужністю 1600 МВт.
На сьогодні загальний обсяг запасів вугілля на складах ТЕС — близько 1,2 млн тонн, а дефіцит складає 600 тис. тонн. При цьому, за жовтень 2023 року запаси не збільшилися, а зменшилися на 110 тис. тонн.
В наступні місяці постачання вугілля на склади ТЕС очікується в обсязі до 1 млн тонн на місяць (при задекларованих 1,1 млн тонн) і, враховуючи динаміку спрацювання вугілля, його загальний дефіцит за зиму складе 1,5 млн тонн.
Можна сказати, що вугільна компонента підготовки до зими завалена, але треба при цьому враховувати, що цей дефіцит вугілля розподілений нерівномірно, бо загальний рівень менеджменту ДТЕК виявився вищим, ніж у державного ПАТ “Центренерго”. У підсумку 3-4 тепловим блокам ТЕС замість вугілля доведеться спалювати газ, що є економічно недоцільним та породжуватиме додаткові збитки у тепловій генерації.
З газом у нас ситуація сильно краща – загальний обсяг газу в ПГС України на сьогодні складає 16 млрд куб. м., це більше середньозважених запасів за останні роки і на 1,6 млрд куб. м більше, ніж прогнозний баланс на листопад 2023 року.
Вперше за багато років ми маємо зростанняст (а не зменшення) видобутку газу. Наприклад Група “Нафтогаз”, незважаючи на війну, наростила в цьому році видобуток газу на 7% (з початку року ДП “Укргазвидобування” ввело в експлуатацію 58 нових газових свердловин з сумарним середньодобовим дебетом 5,3 млн. куб. м).
Враховуючи загальне зменшення споживання газу у військовий час, навіть враховуючи необхідність спалювання додаткового газу на потреби електрогенерації, цієї зими ми маємо усі шанси вперше обійтися без імпортного газу взагалі.
На сьогодні в роботі перебувають 15 блоків ТЕС і ТЕЦ, при цьому два вугільних блоки ТЕС вже працюють на газі (через відсутність вугілля).
Наразі практично всі пошкоджені обстрілами блоки відремонтовані чи практично відремонтовані. Виключенням є 1 блок на Бурштинський ТЕС (200 МВт) та 1 блок на Добротвірській ТЕС (150 МВт), там критичні пошкодження.
Окремо зазначу про позитивний приклад КП “Київтеплоенерго”, яке стахановськими темпами ремонтує блоки, пошкоджені російськими ракетними ударами, та достроково в листопаді 2023 року введе в експлуатацію 3-ий блок Київської ТЕЦ-5 (250 МВт), а в грудні 2023 року – 2-ий блок Київської ТЕЦ-6 (250 МВт).
Ці потужності критичні для енергозабезпечення Києва, оскільки при великому дефіциті “всередині” існуючі автотрансформаторні зв’язки київського кільця 330 кВ не дозволили б забезпечити столицю від енергосистеми “з зовні”.
Є звичайно негативні приклади дезорганізації, які я навіть не хочу називати. Завдяки цьому, а також завдяки великим боргам на балансуючому ринку, які створюють дефіцит грошей у теплової генерації, борги перед підрядниками, що знижують якість ремонтів, найближчої зими неминуча висока аварійність “відремонтованих” блоків ТЕС і ТЕЦ.
Враховуючи все вищесказане, за моєю оцінкою, потенційно в строю цієї зими ми будемо мати 6280 МВт ТЕС Генкомпаній, 920 МВт блочні ТЕЦ, 650 МВт малих ТЕЦ, сумарно близько 7850 МВт.
Відновлювальна генерація
Після повномасштабного вторгнення на окупованій території залишились 2/3 вітроелектростанцій (ВЕС) та більше 500 МВт сонячних електростанції (СЕС) України. Наразі майже усі ці ВЕС частково пошкоджені і не працюють, частина СЕС зруйнована, але більшість цих СЕС працюють паралельно з російською енергосистемою (в російський синхронній зоні), тобто не на Україну.
На контрольованій території України знаходиться: СЕС – близько 5500 МВт, ВЕС – близько 543 МВт, та ще близько 300 МВт мініГЕС, біоТЕС та інших.
Переважно це генерація стохастичної природи, залежить від погоди, з низькими коефіцієнтами використання потужності (для ВЕС – 35-38%, для СЕС – 14-16%), але в сонячний та вітряний день (не пік) можна розраховувати на 2500 МВт.
Загальний баланс енергосистеми та імпорт
Прогнозний максимум споживання в період ОЗП 2023/2024 очікується на рівні 17 500 МВт, в той час, як гарантоване покриття генерації (з урахуванням аварійності та інших факторів) оцінюється на рівні 16 000 МВт. Таким чином, потенційний дефіцит потужності може досягти 1,5 ГВт.
Погоджений на сьогодні зовнішній інтерфейс складає 1200 МВт (з перспективою збільшення до 1700 МВт), які ми можемо у разі чого імпортувати.
Все вищезазначене говорить про те, що в ОЗП 2023-2024 років енергосистема входить без запасу міцності. Навіть без ракетних ударів, при довготривалих низьких температурах відбуватиметься відключення споживачів для балансування енергосистеми.
Запроектні загрози
Як ви пам’ятаєте, перший удар по енергетиці відбувся 11 вересня 2022 року, коли росіянам знадобилась “отвєтка” в інформаційному просторі за прорив ЗСУ на Харківському напрямі.
Починаючи з 10 жовтня 2022 року ворог почав комплексні ракетні атаки енергетичної (та іншої критичної) інфраструктури України.
Найкритичніша комплексна ракетно-дронна атака ворога відбулася 23 листопада. В цей день, після дуже “вдалих” ударів по пристанційних вузлах Трипільської та Ладижинської ТЕС, в енергосистемі України сталося каскадне спрацювання протиаварійної автоматики, ми втратили більш як 11 000 МВт потужності протягом декількох хвилин, енергосистема поділилась на збалансовані енергорайони, ми аварійно від’єдналися від енергосистеми ЄС, настав майже блекаут.
Героїчними зусиллями диспетчери НЕК “Укренерго” зібрали систему докупи та синхронізувались з ЄС за півдоби, а протягом наступних трьох діб ми важко набирали потужність.
Тоді здавалось, що наступні один-два удари призведуть до повного блекауту, гуманітарної катастрофи та початку мирних переговорів на невигідних для Україні умовах. В цьому саме і був задум росіян.
Але ні, кращі сини України, на горизонтальних зв’язках (без участі Міненерго), об’єднали зусилля і протягом тижня впровадили комплекс оперативно-диспетчерських заходів під кодовою назвою “алгоритм превентивного розвантаження”.
Завдяки цьому алгоритму усі наступні масовані атаки (5 грудня, 16 грудня, 29 грудня, 31 грудня, 14 січня, 26 січня, 10 лютого, 16 лютого, 9 березня) не досягли нічого. Енергосистема України не втрачала цілісність та не втрачала зв’язків з ЄС, а набір потужності системою відбувався за 2-3 години після падіння останньої ракети.
Зрозуміло, що найнебезпечнішим фактором для енергосистеми України цієї зими знову будуть російськи ракетні удари.
Зрозуміло також, що ми продовжимо використовувати в енергосистемі превентивне розвантаження.
Але за минулу зиму, окрім пошкодженої генерації, про яку я писав вище, на магістральних підстанціях НЕК “Укренерго” було зруйновано близько 60 автотрансформаторів. Це багато. І враховуючи специфіку пошкодженого обладнання відремонтувати все за 7 місяців не було можливим (строки постачання автотрансформаторів з урахуванням військової логістики 9-12 місяців).
Враховуючи всі фактори, я оцінюю “міцність” енергосистеми на рівні 70% від минулого року!
Замість післямови
Перечитую свою колонку річної давнини щодо готовності до зими. Майже все справдилось. Ми вистояли. Але не завдяки, а всупереч.
Усі комплекси заходів, які не потребували великих витрат, на волонтерських засадах (без участі Міністерства енергетики та інших органів влади) були виконані. Ми маємо багатосценарний план реагування на загрози, функціонує Штаб 24/7, забезпечена постійна комунікація з ГУР Міноборони, побудована система раннього попередження ударів.
А що влада?
Влада завалила вугільну компоненту підготовки до зими, влада не вирішила кризу неплатежів на енергоринку (загальний борг більше 120 млрд грн, в тому числі борг без джерела покриття – 60 млрд грн), що негативно вплинула на спроможність суб’єктів електроенергетики виконати ремонтну кампанію цього року, прямим наслідком чого буде підвищена аварійність.
А ще, під соусом необхідності захисту підстанцій від ракетних ударів, влада втягнула нас у нове “Велике будівництво” залізобетонних споруд на підстанціях НЕК “Укренерго” на мільярди доларів. Що таке “будки Найєма”, чому це не буде працювати і чому це є насправді аферою століття я напишу в окремому циклі статей під загальною назвою “Бетонгейт”.
Незважаючи на все, і цю зиму ми пройдемо.
Так, у нас будуть обмеження в електропостачанні, графіки відключень, певні незручності. Нам знов доведеться “збивати ракети трансформаторами” …
Але наступить знову весна, а за нею наша перемога…
Автор: Віктор КУРТЄВ, директор програм з енергетики та сталого розвитку КШДУ їм. Сергія Нижнього
Джерело тут
