Володимир МУЛЯРЧУК, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства
14 листопада минає півроку з тих пір, як відбулась інавгурація Еммануеля Макрона, який, перемігши у травні ультра-праву Марін Ле Пен, став 25-м і наймолодшим президентом Франції. Нагадаємо, що 7 травня у другому турі президентських виборів за кандидата від соціал-ліберальної партії «Вперед, республіко!» Еммануеля Макрона проголосувало 66.10% виборців, тоді як за лідера «Національного фронту» Ле Пен – 33.90%. Таким чином, Макрон змінив на посаді президента Франсуа Олланда, який у цих виборах участі не брав через низький рейтинг.
Під час президентської компанії Еммануель Макрон обіцяв «радикальну перебудову» країни, наголошував на необхідності серйозних реформ у соціальній сфері, зокрема в страхуванні від безробіття та реформування податкової системи. Його план реформ передбачає зменшення державних видатків на 60 мільярдів євро впродовж п’яти років та скорочення 120 тисяч робочих місць у державному секторі. Крім того, протягом п’яти років він запланував залучити близько 50 мільярдів євро інвестицій. Також Макрон обіцяв повернути популярність посаді президента, яку цей інститут втратив під час президентства Олланда, та рішучу боротьбу з корупцією й тероризмом.
З 11 по 18 червня у Франції відбулись парламентські вибори. На них президентська партія прогнозовано перемогла, отримавши 308 місць у нижній палаті з 577. Також 42 мандати здобули союзники провладної партії «Демократичний рух». Загалом, ці парламентські вибори для ліберальних сил були досить вдалими. Після цього Макрон на принципах гендерної рівності сформував новий уряд, до якого входять 11 чоловік та стільки ж жінок. Крім того, половина з них раніше не працювала на державних посадах.
Падіння рейтингу
Вже у перші місяці президентства рейтинг Еммануеля Макрона почав різко падати. У липні його рейтинг впав на 10%, а станом на кінець серпня становив 40%, тоді як не схвалювали діяльність нового президента 57% французів. Таким чином, рейтинг Макрона з травня впав аж на 24%, що є антирекордом за останні 20 років. Французькі журналісти звертали увагу на те, що навіть президент Жак Ширак у 1995 році з травня по серпень втратив лише 20% підтримки. Втім, деякі експерти вважають, що це порівняння не зовсім коректне.
Наприклад, експерт Українського інституту майбутнього Надія Коваль зазначала, що «велика різниця полягає в тому, що Франсуа Олланд у перші місяці свого президентства не ухвалив жодних важливих рішень і взагалі частину літа провів у відпустці. Його рейтинг зберігався авансом». Крім того, на її думку, у другому турі багато французів голосували не стільки за Макрона, скільки проти Марін Ле Пен «і ця частина людей відпала від нього першою».
Після 100 днів перебування на посаді рейтинг президента Макрона впав ще більше. Соціологічне опитування, проведене компанією «Harris Interactive» з 8 по 10 серпня в онлайн-режимі показувало, що його діяльністю були незадоволені 6 із 10 французів. Серед партії «Уперед, республіко!» кількість незадоволених становила 11%, найбільше їх було серед прихильників «Національного фронту» – 94%. Загалом, згідно з опитуванням довіряли Макрону 37% французів. Як показують соціологічні дослідження, рівень його підтримки падає, проте все не так однозначно. Наприклад, у вересні рейтинг популярності французького президента виріс до 45%. Тоді 39% респондентів відповіли, що «частково задоволені» діяльністю Макрона, тоді як «дуже задоволеними» були 6%, але у жовтні його рейтинг знову впав.
12 листопада в інтерв’ю виданню «The Times», коментуючи падіння свого рейтингу Маркон сказав, що це нормально, «якщо ви дієте, але через свої дії втрачаєте популярність» і жартуючи додав: «Я був дуже популярним на початку мого президентського мандату, бо нічого не робив протягом першого тижня свого обрання».
Виконання передвиборчих обіцянок
Реформи, які проводить новий президент не користуються великою популярністю серед населення. Головною реформою Макрона на посаді президента поки є зміни трудового кодексу, метою яких є лібералізація трудового законодавства. 22 вересня президент Франції підписав п’ять законів, які стосуються реформування Трудового кодексу та повідомив, що вони почнуть діяти після 1 січня 2018 року.
Ця реформа викликала масові протести. Представники профспілок вважають, що вона проводиться на користь великих компаній, бо через неї компаніям буде простіше звільняти співробітників. Великим компаніям буде дозволено звільнювати працівників, спираючись лише на показники прибутковості в країні. До того ж, реформа передбачає надання права іноземним компаніям пришвидшити закриття підприємств.
Згідно з даними французьких ЗМІ, у вересні участь в акціях протесту у Парижі брали близько 60 тисяч осіб. Під час демонстрацій відбулися сутички з поліцією, яка у відповідь застосувала сльозогінний газ. Але представники бізнесу реформу підтримали й заявили, що майже всі їхні побажання були враховані.
Осінню французький президент приступив до виконання іншої своєї обіцянки – для того, щоб зменшити дефіцит бюджету Макрон запропонував протягом п’яти років звільнити 120 тисяч держслужбовців, що викликало ще одні масштабні акції протесту. Наприклад, 10 жовтня багатотисячні акції відбулися у Парижі, Ліоні та Марселі. До страйків закликали дев’ять профспілок державних службовців країни, які представляють інтереси близько п’яти з половиною мільйонів осіб, що було найбільш масштабним страйком у Франції за останні 10 років. Один із лідерів профспілок Жан-Клод Майі вважає, що «стратегія жорсткої економії у підсумку поставить під питання саме існування державної служби». Інші представники профспілок дорікали президенту, що він не хоче підвищувати зарплати держслужбовцям, але у той же час планує знизити податок на багатство.
Також французи були не задоволені скороченням видатків на армію, попри те, що під час передвиборчої компанії Макрон обіцяв вперше за останні два роки довести фінансування збройних сил до 2% ВВП. Причиною цього стала бюджетна діра, яка утворилася під час роботи попередників. Через це уряду довелося зекономити, зменшивши фінансування армії на 850 млн. євро. Результатом цього став конфлікт між президентом та головою Генштабу П’єром де Віллє, який закінчився відставкою останнього, через що деякі військові образились на президента, бо де Віллє мав серед них великий авторитет.
Плани реформування ЄС
Ще під час своєї передвиборчої компанії Макрон неодноразово наголошував на необхідності реформування Європейського Союзу. У травні перед другим туром президентських виборів він заявив, що є проєвропейським політиком, але підкреслив, що ЄС потребує глибокого реформування й додав, що якщо Євросоюз функціонуватиме, як зараз, то «наступного дня у нас буде «фрекзит», або знову «Національний фронт».
27 вересня під час виступу в університеті Сорбонна президент Макрон представив свій план реформування Європейського Союзу, метою якого є зробити ЄС «більш інтегрованим, більш демократичним та більш конкурентоспроможним». Він заявив, що робитиме все можливе для посилення єврозони, що передбачає створення посади міністра фінансів та спільного бюджету.
Макрон пропонує до початку наступного десятиріччя створити спільний оборонний бюджет ЄС, спільні сили реагування та розвідувальне агентство. Крім того, президент Франції наголосив на необхідності скорочення європейської бюрократії і запропонував зменшити кількість членів Єврокомісії до 15 осіб, тоді як зараз їх 28.
Також він запропонував змінити правила оподаткування в усіх країнах ЄС, підкреслюючи, що «бюджет має йти поряд з сильним політичним керівництвом на чолі з спільним міністром фінансів і сильним парламентським наглядом на європейському рівні», підкресливши необхідність демократичної підзвітності. Ще він радить створити Європейське агентство боротьби з тероризмом, спільні сили цивільного захисту від стихійних лих і спільну поліцію для захисту кордонів ЄС.
Французький лідер закликав Німеччину підтримати його реформи і запропонував, щоб до кінця 2024 року Франція та Німеччина повністю інтегрували свої ринки та корпоративні правила. Як писали німецькі ЗМІ, перед цим виступом, Макрон двічі за чотири дні спілкувався з Ангелою Меркель, а також мав розмову з президентом Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером, який не підтримує ідею окремого бюджету. Меркель в свою чергу не проти того, щоб мати міністра фінансів єврозони, але має певні сумніви з приводу того, наскільки великими мають бути його повноваження.
Зрозуміло, що Макрон робитиме усе можливе для реалізації свого плану з реформування ЄС, бо від цього, як і від успіху змін в середині країни залежить його політичне майбутнє. Втім, наскільки йому вдасться реалізувати всі ці плани час покаже.
Боротьба з тероризмом
Як ми вже писали, однією з головних передвиборчих обіцянок Макрона була боротьба з тероризмом. Проаналізуємо, яких успіхів він досяг у цій сфері.
14 травня під час відвідання військової бази, розташованої поблизу міста Гао, Макрон закликав Німеччину та Європу активніше залучитися до боротьби з тероризмом у Малі, а 13 червня під час спільної прес-конференції з прем’єр-міністром Британії Т. Мей заявив про їхнє рішення ініціювати «конкретний план дій» у боротьбі з тероризмом». За його словами, один із заходів має на меті не допустити заклики до прояву ненависті й тероризму в Інтернеті. Також у червні він створив Національний антитерористичний центр, який підпорядковується саме йому й об’єднує фахівців із боротьби з тероризмом з різних відомств, зокрема розвідки, поліції, армії, міністерства охорони здоров’я, міністерства освіти та міністерства транспорту.
У липні депутати Національних Зборів вшосте продовжили надзвичайний стан в країні до 1 листопада. Тоді Макрон пообіцяв, що це – останнє продовження і 30 жовтня підписав закон про внутрішню безпеку і боротьбу з тероризмом, який передбачає скасування надзвичайного стану та розширення повноваження уряду у боротьбі з тероризмом. Цей закон діятиме 2 роки і дозволяє міністру внутрішніх справ та префектам департаментів обмежувати свободу пересування підозрюваних у тероризмі без рішення суду та здійснювати ретельні перевірки у вокзалах та аеропортах.
Щоправда, правозахисна організація «Human Rights Watch» та експерти ООН розкритикували даний закон як такий, який обмежує особисту свободу людини. Проте, Макрон вважає документ збалансованим і таким, який передбачає цілеспрямовані заходи й гарантує високий рівень безпеки. 29 серпня він заявив, що боротьба з ісламським тероризмом є головним пріоритетом Франції, щоб забезпечити безпеку громадян. Нагадаємо, що з 2015 року у Франції відбувся ряд терористичних актів, в результаті яких загинуло близько 230 людей. Через це ще в листопаді 2015 року в країні було введено надзвичайний стан.
19 версеня Макрон заявив, що хоча й вважає лідера Сирії Башара Асада злочинцем, але найбільшим ворогом Франції, на його думку, є ісламських терористів. Тоді ж він повідомив, що не вимагає відставки Асада через прагматизм й додав, що він на французів не нападає.
Отже, маємо сказати, що Макрон намагається виконати цей пункт своєї передвиборчої програми і вживає для цього відповідних заходів. Поки він дійсно має в цьому непогані успіхи.
Якими були шість місяців президентства Макрона для України?
Політика Еммануеля Макрона щодо вирішення конфлікту на Донбасі та його ставлення до України не дуже відрізняється від позиції його попередника Франсуа Олланда. Він так само підтримує виконання Мінських угод та антиросійські санкції, доки Росія не почне виконувати домовленості. У червні французький президент заявляв про підтримку ідеї відновлення активної співпраці в «нормандському форматі» із залученням ОБСЄ. 19 вересня під час виступу на загальнополітичній дискусії в рамках 72-ї сесії Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку Макрон заявив, що в Україні треба добиватися виконання зобов’язань, які були взяті й «домагатися встановлення режиму справжнього припинення вогню». Також він наголосив на необхідності продовження співпраці з партнерами, особливо з Німеччиною, з метою підтримання міжнародного порядку та припинення конфлікту на Сході України.
Але інколи у вирішенні конфлікту на Донбасі він виглядає більш рішучим, ніж попередник. Ще у червні під час зустрічі між президентами України та Франції Петро Порошенко заявляв, що пропозиції його французького колеги щодо деокупації Донбасу можуть отримати назву «формула Макрона». Пізніше заступник голови Адміністрації Президента України К. Єлісєєв пояснив, що так звана «формула Макрона» «передбачає цілеспрямовану роботу, щоб шляхом маленьких, але конкретних кроків забезпечити повне виконання Мінських домовленостей». 1 вересня Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон, коментуючи заяви про цю формулу уточнила: «Думаю, не треба говорити про «формулу Макрона» як про готове до використання рішення. Дії президента Республіки повністю відповідають Мінським угодам, які є базою для вирішення конфлікту. Новизна його підходу полягає швидше у його рішучості поставити чіткі й конкретні цілі для досягнення результатів. Президент Республіки – прагматик, який використовує прагматичні підходи для досягнення мирного й міцного врегулювання конфлікту».
Висновок
Отже, підбиваючи підсумки маємо сказати, що попри те, що у перші місяці президентства рейтинг Макрона сильно впав, його політичне майбутнє повністю залежатиме від успіхів в проведенні реформ. Загалом, як відзначають французькі та вітчизняні аналітики Макрон виглядає більш рішучим, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, ніж Франсуа Олланд і вже має певні досягнення. Тож, попри сильний супротив з боку більшості політичних сил та частини суспільства проти тих змін, які він пропонує, шанси на успіх у президента Макрона є.
