В час війни та спротиву сильному ворогу питання оборонної промисловості, здатності забезпечувати себе базовими потребами для фронту, є чи не основним. Проте, очевидність даної проблеми не дає відповіді на питання “як”: як організувати роботу оборонної галузі?
Під час роботи в системі РНБОУ та НІСД я неодноразово вказував, що ОПК має бути реформований в бік зниження корупційних ризиків, але не за рахунок зниження впливу держави на оборонку. Це були очевидні речі для людини, яка має навіть дотичне відношення до ОПК.
Тому мене здивувало те, що створений Януковичем та Саламатіним ДК «Укроборонпром» після 2014 року не розформували. Більше того, всі ті, хто кричав про непрозорість та непідконтрольність цієї структури в 2013 році, до Майдану, в 2014 році раптом почали “Укроборонпром” захищати, а деякі навіть посіли в ньому керівні посади.
Ця історія повторилася, коли “соросятами” було внесено у Верховну Раду законопроект №3822. Він передбачає перетворення ДК «Укроборонпром» в абсолютно непідконтрольний і не підзвітний державі та її інституціям (наприклад, Фонд держмайна буде відсторонений від участі в управлінні державним майном концерну) автономний холдинг, по суті Укроборонпром 2.0. Інститути громадянського суспільства (профспілки, об’єднання роботодавців, професійні асоціації тощо) і трудові колективи підприємств – учасників концерну (всупереч вимог статті 65 Господарського кодексу) взагалі ні на що не впливатимуть.
В демократичній правовій країні вони будуть позбавлені будь-яких прав, так наче ДК «Укроборонпром» працює в тоталітарній закритій державі, а не в Україні. Що спільного такі ідеї мають з європейськими стандартами і цінностями, взагалі незрозуміло.
У разі ухвалення законопроекту № 3822 Укроборонпром 2.0 стане набагато «ефективнішим» -тільки не для держави і тих сотень тисяч працівників, які створюють продукцію ОПК, а для кишень топ-менеджерів і членів Наглядової ради, за аналогією з “Нафтогазом”, “Укрпоштою” та “Укрзалізницею”. Укроборонпром отримає необмежені права щодо управління та розпорядження майном держави та майновими правами.
Законопроектом, у разі його ухвалення, буде запроваджено непрозорі механізми приватизації об’єктів державної власності в сфері ОПК шляхом можливості відчуження майна корпоратизованих підприємств за рішенням та у порядку визначених обмеженим колом осіб. Цими особами будуть члени органів управління Укроборонпрому 2.0. Зазначена схема є прямим порушенням Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”.
Також законопроект робить необов’язковою оцінку майна підприємств концерну, як це передбачено Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” у разі корпоратизації концерну та його підприємств-учасників.
Також скасовується необхідність реєстрації нерухомого майна при його безоплатній передачі іншому господарському товариству в ОПК до такого перетворення. Таким чином, створюються ідеальні умови для формування розміру статутного капіталу, який не відповідатиме ринковій вартості. Відповідно, і таке майно може бути назавжди втрачено державою.
Нещодавно Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України в своєму заключенніщодо законопроекту вказало, що положення, за якими “створення акціонерного товариства здійснюється на підставі рішення суб’єкта управління (Кабінету Міністрів України) шляхом реорганізації Державного концерну “Укроборонпром” в порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємств в акціонерне товариство з урахуванням особливостей, визначених цим Законом” (пункт 4 частини першої статті 1, частина перша статті 3 законопроекту) не належать до повноважень Верховної Ради України, а також не враховують загальних засад утворення суб’єктів господарювання, юридичної природи акціонерного товариства тощо.
Прийняття цього законопроекту як закону носитиме дискримінаційний характер щодо інших суб’єктів господарювання, порушуватиме принцип рівності суб’єктів господарювання, встановлений статтею 13 Конституції України та не враховує конституційних основ правопорядку у сфері господарювання, визначених у статті 5 Господарського кодексу України.
Також, наглядова рада, відповідно до положень Закону України “Про акціонерні товариства”, а також законопроекту є лише органом управління товариства, і не уповноважена затверджувати порядок щодо розпорядження майном, ще й всупереч конституційним приписам про визначення виключно законом правового режиму власності.
Викликає стурбованість і те, що законопроектом віднесено до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства таке питання як “прийняття рішень про надання згоди на вчинення акціонерним товариством правочинів із заінтересованістю” (пункт 11 частини дев’ятої статті 6 законопроекту), адже це не узгоджується з нормами статті 71 Закону України “Про акціонерні товариства”, якою передбачено прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість.
Окреме надважливе питання в контексті корпоратизації підприємств – учасників концерну – це оцінка об’єктів інтелектуальної власності. Законопроект № 3822 не передбачає затвердження чітко врегульованого порядку оцінки такого майна. Варто зазначити, що ринкова вартість такого майна може бути вагомою і становити значну частку всього майна підприємств – учасників концерну.
Законопроект готувався без належного техніко-економічного обґрунтування, без належних прогнозних даних щодо ймовірних ризиків та небезпек, без розробки заходів щодо їх мінімізації. Абсолютно відсутні показники, які планується досягти внаслідок корпоратизації. Законопроект № 3822 не передбачає механізмів відповідальності членів наглядових рад за ухвалення рішень, свідомо направлених на завдання шкоди обороноздатності та нацбезпеці держави, або у разі помилкових рішень. Відсутній обов’язок звітування членів наглядових рад.
Останнє надважливо, враховуючи контраверсійні кейси іноземних членів наглядових рад, наприклад, в “Нафтогазі”. Історія Амоса Хохштайна, який після складення повноважень в наглядовій раді “Нафтогазу”, де ніби поборював російський енергетичний імперіалізм, потім опинився в ролі перемовника між Вашингтоном та Москвою щодо “замирення” в питанні “Північного потоку – 2”, красномовна.
Взагалі наглядова рада “Укроборонпрому”, згідно законопроекту № 3822, перетворюється в закриту річ у собі і для себе. Враховуючи те, що іноземні незалежні члени наглядової ради “Укроборонпрому” себе непогано почувають за український державний кошт. Наприклад, ветеран наглядової ради “Укроборонпрому” (з січня 2018 року), екс-директор Агентства дослідницьких проєктів з оборони (DARPA) Ентоні Дж. Тетер отримав в 2017 році від “Укроборонпрому” (за рік до свого призначення) $90 тис. за консультаційні послуги з питань підприємницької діяльності та управління.
Щось подібне ми бачили і у випадку з новим головою наглядової ради “Укроборонпрому” Тимофієм Миловановим. Як стверджує Юрій Бутусов, укладення угоди між “Укроборонпромом” та Київською школою економіки (керівником якої є Милованов) в сумі 1,63 млн грн на проведення дослідження щодо розробки економічної моделі оборонної промисловості України містить в собі ознаки корупційного злочину.
“Київська школа економіки ніколи раніше не робила таких досліджень, і не має компетенцій у цій сфері, тож навіть наявність якихось ідей у КШЕ не давала “Укроборонпрому” підстав для повного усунення конкуренції на тендері інших наукових установ”, – зазначає Бутусов. Лише під тиском громадськості контракт між “Укроборонпромом” та КШЕ було розірвано.
На сьогодні Наглядова рада Укроборонпрому представлена 5-ма членами. До вищого керівного органу Концерну входять перший заступник Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Валерій Іващенко, ексдиректор Агентства дослідницьких проєктів з оборони (DARPA) Ентоні Дж. Тетер, Тимофій Милованов, Олександр Носов та Ростислав Шурма.
Автори законопроекту № 3822 обґрунтовують необхідність його ухвалення для запровадження корпоративного управління відповідно до керівних принципів та рекомендацій ОЕСР. Однак це маніпуляція. ОЕСР не дає жодних рекомендацій щодо корпоративного управління саме в оборонних галузях промисловості, а пропонує застосовувати ці принципи в енергетиці, транспорті, телекомунікаціях, банківській сфері, інфраструктурі.
Більш того, вказується на застереження щодо можливості запровадження корпоративних принципів управління на державних підприємствах, які мають подвійне значення – не тільки отримання прибутку, але й виконання певної політико-державної функції. Наприклад, забезпечення обороноздатності країни.
Держава, втративши контроль над ОПК, може остаточно втратити залишки її потенціалу і стати залежною від міжнародних гравців на ринку озброєнь. Не маючи можливості самостійно забезпечувати свою армію озброєнням, Україна може стати розмінною картою серед ключових геополітичних гравців.
Цікаво, що 23 вересня 2014 року Кабінет Міністрів України надав протокольне доручення № 80 Мінекономіки, яким зобов’язано в двотижневий термін опрацювати питання ліквідації ДК «Укроборонпром», проте і досі цього не було зроблено. У той же час нинішнє керівництво Укроборонпрому, розуміючи роздратування і невдоволення суспільства від так званої «ефективної» роботи концерну, взяло на озброєння фразеологію щодо необхідності ліквідації Укроборонпрому.
Звісно, при цьому не говориться, що замість Укроборонпрому 1.0 буде створено ще більш потужнішого монстра – Укроборонпром 2.0. Тоді ніхто і слова критики не зможе сказати на адресу концерну – це буде вважатися втручанням у діяльність Укроборонпрому 2.0, а працівники підприємств концерну будуть намертво зв’язані зобов’язаннями так званого Кодексу корпоративної етики (та іншими внутрішніми документами), який буде забороняти давати інтерв’ю, писати правду про реальний стан речей в сфері ОПК тощо.
Така собі закрита держава в державі, яку формально контролюватимуть лише члени наглядової ради. Ну такі собі Лєщенки, Найєми, Абромавичуси та інші фахівці з усіх питань.
