Артур ЛІ, голова профспілки «Майстри екрану», експерт з питань інтелектуальної власності
На сьогодні активно працює робоча група з опрацювання прийнятого у першому читанні законопроекту «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (№7466). На жаль ніхто не звертає увагу на невідповідність до чинного законодавства процедури його подання. Не бачать експерти і корупційної складової цієї редакції законопроекту.
Проблема у сфері організацій колективного менеджменту розпочалась з моменту перекладу терміну «management». Кваліфікаційний рівень фахівців авторських і суміжних прав того часу, обтяжений тягарем пострадянського сприйняття норм європейського права наділив такі організації невластивими їм функціями. В Європі такі організації отримали назву «організацій колективного менеджменту» (organization of collective management) з тієї причини, що ці організації управлялись колективом, який їх і створив. За суттю діяльності, це рівнозначні партнери, які колективно керують організацією, яку самі створили для задоволення власних інтересів. Як порівняння, можна привести приклад кібуцу, в якому рівнозначні власники поєднали свої паї і колективно управляють цією общиною, через обраних ними членів правління. Але для придання певної «науковості» і значущості, національні фахівці у сфері авторських і суміжних прав «розшифрували» європейське визначення таких організацій і доповнили їх назву таким змістом: «організація колективного управління майновими правами». В Україні колективне управління організацією перетворилось у колективне управління майном (майновими правами). Майном є окрема річ, а також майнові права (ст.190 ЦКУ).
Закон України «Про авторське право і суміжні права» з 2001 року розтлумачив: «організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) – організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку».
Такий термін не тільки викривив суть діяльності таких організацій, але перекрутив зміст правових норм національного права та створив колізію в українському законодавстві. Навіть саме тлумачення цього терміну в правовому полі України суперечить саме собі.
Діяльність з управління майновими правами (майном) за українськими нормами права є виключно оплатною і прибутковою. Стаття 1029 ЦКУ прямо указала на зміст діяльності управителя майна: «За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном». Предметом договору управління майном можуть бути майнові права та інше майно (ст.1030 ЦКУ). Управитель може відчужувати майно, передане в управління (1037 ЦКУ). Стаття 1042 ЦКУ «Право управителя на плату» додатково вказала: «1. Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном. 2. Управитель майном, якщо це передбачено договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління».
Слід звернути увагу на суттєві правові засади діяльності управителя майновими правами: управитель діє від свого імені, а не від імені суб’єктів авторського права і суміжних прав, управління майном відбувається за плату. Істотними умовами договору управління майном є: розмір і форма плати за управління майном (ст.1035 ЦКУ).
Згідно ЗУ «Про авторське право і суміжні права» організація колективного управління діє від імені суб’єктів авторських і суміжних прав (ст.49 закону). Організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління (ст.48 закону).
З поєднаних спільних правових норм Цивільного кодексу України та ЗУ «Про авторське право і суміжні права» випливає наступне. В Україні організація колективного управління майновими правами по суті є управителем, що за плату від свого імені управляє майновими правами (майном), може відчужувати майно передане в управління, діє від імені суб’єктів авторських і суміжних прав, не має права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їй для управління. Тобто, в Україні організація колективного управління є представником суб’єктів авторських і суміжних прав, що діє від їх імені і управителем їх майна, що діє від свого імені водночас. Згідно норм ЦК України має отримувати плату за управління майном і не має на меті одержання прибутку водночас з вимогами ЗУ «Про авторське право і суміжні права».
Не до кінця розібравшись зі змістом суті діяльності організацій колективного управління, своїм доповненням та перекладом, фахівці, які розробляли ЗУ Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» №2627-14 від 11.07.2001р. (режим доступу: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2627-14) викривили зміст терміну і суть діяльності таких організацій в правовому полі України.
28.12.2017р. Кабінет Міністрів України подав для розгляду Верховною Радою проект Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» №7466, який схвалено на засіданні Кабінету Міністрів.
За прихованим нормами законопроекту №7466, Кабмін практично призначив уповноваженими організаціями для збору винагород для авторів і виконавців дві організації: ОП «Український музичний альянс» та ОП «Українська ліга музичних прав». Саме ці організації відповідають критеріям, що визначені статтею 15 законопроекту №7466.
Чиї ж інтереси відстоює Кабмін?
«…засновники «УМА» та «УМЛП» представляють інтереси виробників фонограм в США — Universal та EMI, які одночасно є засновниками Міжнародної федерації фонографічної промисловості (або IFPI). Про лобіювання окремими ОКУ своїх інтересів, за підтримки іноземних організацій, йшлося на Парламентських слуханнях (Капіца Ю. М., НАН України)» вказала Біла книга. Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України К: Парламентське вид-во, 2008.— 448 с. ISBN 978-966-611-639-3.
Звіт про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності, що затверджено Постановою Колегії Рахункової палати від 11.12.2007 № 30-2 виявив: «Аудитом встановлено, що Держдепартамент поставив на облік три ОКУ, які всупереч ст. 1 та ст. 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права», створені не суб’єктами авторських і суміжних прав, а юридичними особами: асоціація «Дім авторів музики в Україні» та об’єднання підприємств — «Українська ліга музичних прав» і «Український музичний альянс», до того ж останні дві визначені уповноваженими організаціями. Відповідно до Статутів, засновниками зазначених ОКУ є приватні підприємства, у т.ч. з іноземним капіталом, які представляють інтереси правовласників (термін «правовласник» відсутній в українському законодавстві)… Таким чином, ДДІВ порушував норми законодавства при взятті на облік ОКУ та не здійснював контроль за правомірністю діяльності зареєстрованих організацій, отже, фактично не забезпечував у цій частині реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав (Голова Держдепартаменту Паладій М. В.)».
За змістом офіційного аудиту Колегії Рахункової палати України ОП «УЛМП» та ОП «УМА» не є організаціями колективного управління, оскільки створені невідповідними українському законодавству суб’єктами, незаконно отримали статус організацій колективного управління та ще й статус уповноважених організацій з розширеними функціями, з моменту свого існування здійснювали незаконну діяльність, обкрадали українських авторів і виконавців та державний бюджет України: «За опитуванням контрольній групі надано ксерокопію звернення групи українських митців (О. Злотник, І. Бобул, П. Зібров, В. Павлик, О. Крюкова та інші) від 20.11.2006 до Голови ДДІВ про те, що внаслідок розподілу «УМА» та «УМЛП» зібраної винагороди з порушенням чинного законодавства (дев’яти засновникам — суб’єктам підприємницької діяльності або правовласникам), українські виконавці не отримують власну частку з публічного ринку… Таким чином, Держдепартамент не реалізує головну мету державного нагляду у сфері авторських та суміжних прав — справедливу виплату винагороди авторам і виконавцям (головним чином, вітчизняним)… В ході опитування надано підтвердження, що і ОКУ «УЛМП» зменшувало мінімальні ставки винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм… За матеріалами Парламентських слухань, у розвинених країнах світу використання звуку та відеозапису, кіно, книговидання, комп’ютерних програм приносять 5 і більше відсотків ВВП (в Україні, за статистикою випуску товарів та послуг і ВВП, показник обсягів обігу інтелектуальної власності, в т. ч. авторських та суміжних прав, відсутній)… Таким чином, у 2006 році орієнтовний обсяг зборів трьох ОКУ, заснованих суб’єктами підприємницької діяльності, становить 7,4 млн грн (32,7 відс. всіх зборів). За даними оглядів у ЗМІ, зібрана винагорода цими ОКУ розподіляється повністю — між засновниками, без виплати фізичним особам, внаслідок чого, розрахунково, втрачено бюджетом податку за 2006 рік 1,1 млн гривень».
Саме неузгодженість терміну «організація колективного управління майновими правами» дозволила Паладію М.В. безкарно легалізувати незаконно створені ОП «УЛМП» та ОП «УМА» і незаконно надати їм статус «уповноважених». Неоднозначність цього терміну дозволила ОП «УЛМП» та ОП «УМА», з 2003 року і до сьогодні, вести сумнівну протиправну діяльність всупереч економічним інтересам держави, а українська економіка впродовж 15 років втрачала не менше 50 тисяч робочих місць на рік, та не менше 5% ВВП кожного року.
Виникають питання, чиї інтереси лобіює Кабінет Міністрів України? Чи може КМУ було введено в оману Міністерством економічного розвитку і торгівлі України? Чи може фахівці Державного департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку змовившись ввели в оману своє керівництво та КМУ? Чому центральні органи влади без законних на те підстав надають переваги, пільги та невизначені законодавством послуги для ОП «УЛМП» та ОП «УМА». Простою мовою: чому вони легалізують незаконну діяльність і знищують економічні інтереси України?
Відповіді на ці питання може надати НАБУ, а першочерговою метою Кабміну та Мінекономрозвитку має бути приведення українського законодавства у сфері ІВ до суті змісту економічної моделі ЄС.
Згідно норм міжнародного права організація колективного менеджменту має бути підпорядкована колективу суб’єктів авторських або суміжних прав і управлятися цим колективом, бути підзвітною йому, діяти виключно від імені цього колективу для задоволення його прав та інтересів. На офіційному сайті WIPO https://www.wipo.int/copyright/ru/ надано визначення змісту діяльності таких організацій (рус): «Коллективное управление означает реализацию авторского права и смежных прав организациями, действующими в интересах и от имени владельцев прав».
Статья 3 Директиви 2014/26 / EU Європейського Парламенту та Ради від 26.02.2014 про колективне управління авторськими і суміжними правами і мультитериторіальному ліцензуванні прав на музичні твори з метою онлайн використання на внутрішньому ринку встановила: «(a) «організації по колективному управлінню» – будь-яка організація, яка уповноважена на основі закону, договору поступки, ліцензії або будь-якої іншої угоди на керування авторськими або суміжними правами в інтересах більш ніж одного правовласника, для загальної вигоди таких правовласників, що є єдиною і основної метою її діяльності, та відповідає одному або обом наступними критеріями:
(і) належить своїм членам або контролюється ними;
(іi) створена без мети одержання прибутку;
Українська мова надає декілька варіантів перекладу англійського слова «мanagement» – дирекція, завідування, керування, менеджмент, управління. Навіщо українське слово «менеджмент» замінювати синонімом «управління», яким викривлюються норми національного права і створюється колізія?
Враховуючи національні правові норми, які регламентують діяльність управителя майновими правами, з точки зору права, враховуючи необхідність усунення колізії застосування терміну, термін «organization of collective management» має бути перенесений в норми національного права, як «організація колективного менеджменту». В такому перекладі зміст діяльності таких організацій почне відповідати сутності їх існування в правовому полі України.
Термін «organization of collective management» має відповідати суті змісту діяльності таких організацій з точки зору права України. Враховуючи українське слово «менеджмент», саме такий варіант є найбільш відповідним нормам українського законодавства:
«організація колективного менеджменту – це організація, що створена суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав, діє від їх імені з метою реалізації їх прав та інтересів, підпорядкована і контролюється своїми членами та не має на меті отримання прибутку».
Саме однозначність цього терміну дозволяє побудувати в Україні ефективну економічну модель фінансування культурних індустрій, які принесли Британії у 2001 році більше $150 мільярдів річного доходу, що становить майже 10% ВВП цієї держави та перевищує доходи від сільського господарства або видобутку корисних копалин.
Може настав час зробити щось корисне для української економіки, а не легалізовувати незаконну діяльність окремих учасників ринку ІВ та знищувати в Україні потенційні джерела фінансування культурних індустрій?
