Ось так виглядає перевиробництво еліт на практиці. Держзамовлення за спеціальності “дизайн” було 699 осіб, вступили на контракт 2483, по спеціальності “економіка” картина ще гірша – 467 на бюджеті, 3658 на контракті, з психологією взагалі аут – туди йдуть буквально всі: бюджетних вступі було 1091, контрактних – 8717, маркертинг – 387 на 5608. Всі хочуть бути дизайнерами, економістами, політологами, психологами, навіть журналістами, але не інженерами.
З інжереними спеціальностями взагалі швах – при бюджетних вступах в кількості 340 осіб на контракти – тобто, самі. За власним бажанням чи бажанням батьків – вступили 51 особа. Авіація і ракетно-космічна техніка – приблизно така ж історія: 293 “бюджетника” і всього 34 контрактника, на фізику і астрономію – 212 проти 10. Хотів би я подивитись на тих десятьох героїв, які вступили за допомогою контракту на фізику. Дрім-тім реально. Можна серіал знімати.
Якщо серйозно. Маємо серйозне викривлення в мотиваціях і баченні молодого покоління і їхніх батьків щодо вибору професій. Винуватити в цьому виключно міністерство освіти – спокусливо, але неправильно. Тут нічого не робило (хоча мало), припустимо, міністерство культури, як це не парадоксально, органи податкової політики теж проспали. І не ті, що сьогодні – а ті, що правили 33 роки.
Чому не йдуть сьогодні на інженерні спеціальності? По-перше там складно: фізика, або хімія, таке… Вчителів хороших майже нема, методик теж. Це вам не журналістика, де вчителем може бути хоч стовп з електрикою (насправді ні), тут предмет знати треба.
По-друге. Працювати доведеться переважно на державних підприємствах. Бо бізнес і виробництво – рідке поєднання. Нашому б купити і перепродати щось подорожче, головне щоб антуражу дотримувалися – звідти популярність дизайна і так далі. Ну, а на держпідприємствах самі знаєте…
По-третє. Барʼєр входження зависокий. Тобто, щоб досянути в інженерній сфері показників, за яких наступає висока зарплата, треба ой як потрудитися і спалити стільки часу. В той час коли в маркетингу чи дизайні ти два-три роки – і “хазяїн вся страна”, особливо якщо папа генеральний директор. Звичайно, все не без виключень. Але ивони шише підкреслюють загальне.
По-четверте. Навіть після титанічних зусиль на інженерній посаді ти будеш “всього лише” інженером, тобто персоной, яка в соціальному значенні стоїть трохи нижче баристи з модної кофейні.
По-пʼяте. Тебе з телевізора весь час говорять, як хорошо бути маркетологом, психологом, слідчим чи компʼютерним генієм. Ніхто не говорить, як круто буи інженером. Напевне, ті хто має говорити, теж мають дітей і соромляться казати правду.
Серйозні зміни має зазнати і податкова. І культурна, і освітня політика. І міграційна, доречі, теж. Не в плані, прости Господи цього Мінповернення, а в плані Мінзапрошення когось працювати, щоб покрити людські втрати. В ідеалі, цим би мало зайнятися РНБО, яке б координувало зусилля різних міністерств для ліквідації довгострокової загрози.
Джерело тут
