Про складні системи та прості рішення. Є така аксіома у системщиків, що управлінська система з меншою складністю не може керувати об’єктом більшої складності, а якщо таке з якихось причин стається, то це прямий шлях до перегріву як управлінської системи, так і деградації і колапсу об’єкту управління.
Наприклад, якщо якимось механізмом (трактором, водоканалом, електростанцією і т.д.) керує відповідний фахівець з відповідним інженерним мисленням, то все добре – експлуатація, сервісне обслуговування, ремонт і вдосконалення відбуваються вчасно і з належним розумінням цілісності системи. Якщо ж до управління приходить випадкова людина, то в кращому випадку вона просто випрацює експлуатаційний потенціал об’єкту управління в своїх інтересах, навіть не розуміючи як воно працює, а потім кине його, в гіршому дуже швидко поріже на металобрухт цілісність системи і продасть її задешево частинами. Тобто деградація (зменшення потенціалу цілісності) і колапс (втрата цілісності) неминучі.
Перенесемо тепер цей образ з технологічних машин на соціальні машини. Якість державного управління не може бути меншою інституційної складності державного механізму, яким воно керує. Якщо вона менша, то такі управлінці дуже швидко поріжуть на “металобрухт” незрозумілі їм “зайві” деталі – права людини, конституційний суд, місцеве самоврядування і т.д. Соціальні машини ще можуть бути “вкладеними” одна в одну за рівнями складності, саме тому Армія і не може собою замінити Державу, бо складність системності “Держава” апріорі складніше за складність системності “Армія”. Про це варто пам’ятати навіть під час військового стану.
Якщо подивитися ще глибше, то ми побачимо, що іноді об’єктом керування є не механізм, а живий організм. Тоді ми потрапляємо в ситуацію, коли в принципі не існує інженера, котрий розуміє об’єкт управління. Така ситуація виникає, коли соціальна машина механістичного типу під назвою “Держава” намагається керувати системою організмного типу під назвою “Народ”.
Організмна система це завжди свобода волі кожного її елемента, організмні системи завжди мають позамежну невизначеність та динамічність для лінійного їх обрахувань механістичною системою управління. Людина як базовий елемент організмної системи кардинально відрізняється від запчастини до трактора в механістичній системі.
Апріорі Народ є живою системою більшої складності ніж управлінська система Держава. Тому успішними Державами в довгостроковій перспективі є ті, хто йдуть по шляху не керування Народом, а по шляху максимального невтручання та дерегуляції, тобто стають системними гарантами процесу самоорганізації Народу, а не його системою тотального “обілєчіванія”.
Наостанок хочеться трохи внести ясності в термінологію, щоб відрізняти складність та багатомірність управлінських систем, а також розрізняти прості рішення від примітивних.
Багатовимірна система завжди генерує якісні та ефективні прості рішення, які є прозорими, зрозумілими та природніми для людей. Складна ж система генерує пласкі примітивні рішення, які призводять до деградації та колапсу, але ховає іх в “кількісній складності”. Простішими словами створює “примітивно-складну” систему контролю над людьми, підміняючи живі відносини між людьми ручним керуванням і як наслідок кількісним збільшенням розгалуженого апарату контролю, звітності та примусу.
Ми зараз стоїмо на історичній розвилці, всім трохи страшно – державі втратити керованість, народу свою ідентичність, армії не втримати лінію фронту. Тому так важливе розуміння що первинне, а що похідне і як вони співвідносяться між собою.
автор – Олександр ДУДКА-БУЛИГА
