Атомна енергетика перебуває у фокусі уваги провідних країн світу на всіх континентах. Наймогутніші держави будують плани з відродження ядерних парків, нарощення існуючих та зведення нових потужностей. Така увага до різних типів ядерних установок прямо пропорційно впливає на вартість урану – ключового елементу ядерного палива. Ціни на уран б’ють рекорди, аналітики прогнозують їх подальше зростання, тож в якій ситуації опинилася Україна з її 15 енергоблоками?
Світові тенденції до зменшення викидів CO2, задоволення зростаючого попиту на електроенергію та забезпечення енергетичної безпеки і незалежності змушують чимало країн розглядати використання ядерної енергії. Причому прихильність до ядерної генерації виявляють навіть держави, які поки що не мають досвіду будівництва й експлуатації АЕС.
Нещодавні прогнози Міжнародного енергетичного агентства (МЕА; англ. International Energy Agency, IEA) засвідчують майбутнє зростання частки ядерної генерації у світовому енергобалансі, прогнозуючи рекордні показники вже у 2025 році.
Звісно, ядерний ренесанс позитивно вплине на розвиток галузі загалом, адже після десятиліть занепаду атомна генерація знову повертається на арену великих гравців, оскільки самою лише сонячною чи вітровою енергією світ від кліматичних змін не врятувати.
Зараз будується близько 60 реакторів у різних державах, а ще більше знаходяться на стадії проєктування.
УРАН ЯК ВАЛЮТА
В амбітному ядерному відродженні є певні нюанси. Вони пов’язані з ураном, адже попит на нього наразі суттєво перевищує пропозицію, і це призводить до стрімкого зростання ціни на уран, послуги з його конверсії та збагачення. Так, вартість урану підстрибнула до 16-річного максимуму. І аналітики зауважують, що найімовірніше ціна лише зростатиме.
Після аварії на Фукусімі у 2011 році на ринку довгий час зберігалася тенденція надлишкової пропозиції, що спричинило перевиробництво та навіть закриття уранових шахт. Однак тепер ситуація діаметрально протилежна. Адже провідний постачальник урану – «Казатомпром» нещодавно заявив, що навряд чи досягне свої планових показників виробництва до 2025 року.
Ця заява була озвучена на тлі повідомлень інших постачальників урану, зокрема французької компанії Orano, яка має невизначену ситуацію з його видобутком в Нігері. Це лише невелика частина факторів, що вплинули на ситуацію, однак за прогнозами Citibank, ціни на уран становитимуть у середньому 110 доларів за фунт у 2025 році.
РОСІЙСЬКИЙ – ОЗНАЧАЄ ТОКСИЧНИЙ
Важливо констатувати, що росія продовжує зберігати свої позиції на ринку ядерного палива, конверсії та переробки урану. Оскільки рф використовує різні методи впливу на інші держави, зокрема й енергетичну галузь, то країнам, що прагнуть розвивати атомну генерацію, варто заздалегідь потурбуватися про диверсифікацію постачань.
Наразі росія є єдиним постачальником високопробного низькозбагаченого урану (HALEU), тож США та Велика Британія вкладають мільйони доларів, аби подолати російську залежність. Все більше країн розуміють ризики співпраці з рф та шукають альтернативних постачальників, щоб не залежати від агресора в питанні власної енергетичної безпеки.
Поведінка росії на міжнародній арені теж певною мірою впливає на створення дефіциту урану. Адже якщо Сполучені Штати Америки ухвалять нормативні акти, що заборонять імпорт російського урану (а цей процес у США вже запущено), то у відповідь рф може вдатися до будь-яких контрзаходів, що значною мірою матимуть глобальний вплив. Саме тому пошук інших постачальників і укладання з ними довгострокових контрактів є надзвичайно важливими для країн, що розвивають ядерну генерацію.
УКРАЇНСЬКИЙ РАХУНОК
В Україні стабільна робота атомних електростанцій є критично важливою, адже саме електроенергія, вироблена на АЕС, забезпечує близько 50% вітчизняного енергобалансу. Тож у держави просто не має іншого виходу, аніж докласти всіх зусиль для стабільної роботи атомного парку.
Варто зауважити, що ще в березні 2023 року український оператор АЕС – Енергоатом – оголосив про укладання угоди з провідним світовим постачальником уранового концентрату – компанією CAMECO, яка впродовж 2024–2035 років на 100% задовольнятиме потреби в гексафториді природного урану (UF6), постачаючи його та послуги з конверсії для реакторів Рівненської, Хмельницької й Південноукраїнської АЕС. Такі самі можливості передбачені й для Запорізької атомної електростанції – після її деокупації.
Також у листопаді 2023 року в НАЕК повідомили, що Urenco постачатиме Енергоатому збагачений уран до 2035 року, з можливістю пролонгації контракту до 2043 року.
Ці, здавалося б, короткі повідомлення є надзвичайно важливими для вітчизняної енергетичної безпеки. Адже поки світ шукає способи задоволення попиту на уран, Україна цю місію вже здійснила. І тут варто віддати належне Енергоатому в тому, що було зекономлено близько 2,3 млрд грн на різниці ринкових цін.
В умовах повномасштабного вторгнення, нелегкого періоду для української економіки та нестабільної геополітичної ситуації загалом наявність вигідних довгострокових контрактів на постачання ядерного палива значно посилює нашу національну й енергетичну безпеку.
Не менш важливим є той факт, що керівництво Енергоатома уклало контракти саме із західними партнерами. І тепер 15 вітчизняних реакторів забезпечені урановим паливом без участі росії у цьому процесі, що наочно демонструє шлях подолання багаторічної залежності галузі від впливу країни-агресорки.
Попри всю критику менеджменту Енергоатома та Міненерго (я сам послідовний критик), насправді історія з урановими контрактами – це безперечний здобуток для української атомки. Адже варто зауважити, що основні події розгортались уже під час воєнного часу, і жодна країна до цього не мала подібного досвіду. Тож нашій державі довелося ставати першопрохідцем, бо нам потрібно було не лише забезпечувати безпечну роботу атомних блоків на підконтрольній Україні територій, а й оперативно працювати над диверсифікацію постачань.
Україна із цим завданням успішно впоралася, завдяки чому нинішні високі ціни на уран не зможуть дестабілізувати ситуацію у вітчизняній атомній галузі та дають можливість Україні стабільно генерувати електроенергію для громадян та підприємств, поки інші держави шукають альтернативи.
