Олександр НИКИФОРЧАК
Позичаємо чуже і ненадовго, повертаємо своє та назавжди. Будь ти величним імператором, чи простою людиною, те, як повертаєш борги – чи не найкраща характеристика. Як з цим у імператора Констанція ІІ склалось розібратись, маючи фоном https://youtu.be/uhzsD648m_w, було б цікаво.
Імператор давньоримської імперії Констанцій ІІ свою владу отримав фактично в борг (хоча в певній мірі завдяки “трішечки мошєнства”). Він підбивав солдатів в момент непевності, коли владу по суті не було ясно кому віддати (померлого Костянтина Великого ховають, бунтівники вбили ледь не всіх його родичів, синів на місці крім нього немає, сильних претендентів “на корону” теж), кричати, що визнають над собою лише синів імператора. Любили та поважали Костянтина Великого у військах. А от сини поки цього не мали (та й чи матимуть?), тому таки влада була отримана в борг по суті. Армія, як відомо з історії, часто робила імператорами своїх фаворитів, у цьому випадку Констанцій мав ним лише стати.
Монета – наша сьогоднішня героїня – має досить промовисту легенду реверсу: CONCORDIA MILITVM – ЗГОДА АРМІЇ, цієї згоди шукали чи не всі давньоримські імператори. Чи знайшов її імператор Констанцій, а голоне – чи віддав він свій борг армії, найкраще проілюструють факти з його біографії, висновок зробити буде не важко.
Сини Костянтина Великого, отримавши владу, довго мирно жити не змогли – вони хотіли мати її всю для себе. Про перипетії цієї боротьби було минулих разів: Братська боротьба, Констанцій ІІ тут виявив себе радше не військовим діячем, а умілим інтриганом та чудово зорієнтувався в ситуації, використавши її собі на користь. Один брат переміг іншого (хоча з Костянтином молодшим не все так однозначно), а переможця вбив конкурент-узурпатор імператор Магненцій. Саме боротьба з ним додасть непоганий штришок до нашої сьогоднішньої характеристики.
Фатального 351 року в битві при Мурсі переміг Констанцій, але якою ціною: 30 тисяч загиблих проти 24 тисяч Магненція, найкривавіша битва століття, непоправний удар по військовій могутності Риму. Такого повернення боргу заслуговувала армія?
Ще штришком буде візит імператора Констанція ІІ 357 до Риму. Попри досить таки успішні військові дії проти германців (а в ті часи через боротьбу всередині країни за владу на кордонах активізувались варвари, вторгнення їх були постійними, відбивались вони “пожежним чином” – де “загориться”) імператору похвалитись було нічим особливим, ще й відсвяткувати перемогу над Магненцієм кортіло.
Я наведу цитату тогочасного історика Амміана Марцелліна, яка найкраще покаже суть:
“Особисто він не переміг жодного народу, який перебував у війні з Римом, не отримав також звістки про поразку якогось народу завдяки доблесті своїх полководців, не додав нової області до римської держави, ніколи не бачили його в скрутну хвилину на полі битви першим або в числі перших. Але він хотів показати блискучу процесію, блискучі золотом прапори, чудову свиту мирному народу, що не мав надії побачити коли-небудь що-небудь подібне і навіть не мріяв про це.”
Імператор Констанцій ІІ справді не сильно ліз в гущу бою. Керувати військом теж. Його військовою перемогою можна вважати приборкання сарматів-лімігантів, та й то через значну перевагу в чисельності та жорстокості. Про призначення цезарем Галла ми згадували, але по його страті 354 року, він теж не забажав особисто керувати військами в боротьбі з персами та варварами. Для цього Констанцій ІІ призначив цезарем брата Галла – Юліана. Оскільки перси мали свої клопоти і тимчасово полишили боротьбу з Римом, його було направлено для боротьби з варварами в Галлію. Помилка. 360-того року тамтешні легіони проголошують Юліана августом (кредит довіри армії синові Костянтина Великого імператору Констанцію ІІ вичерпався?), ще й перси 359 поновлюють вторгнення. З ким боротись першим?
Знову не вельми блискуча боротьба з персами до нового затишшя.
Крапку ставить доля: важка хвороба та смерть (розрахувався по боргах, як вважаєте?) 361 року, вимушене передсмертне призначення Юліана, свого двоюрідного брата та суперника, наступником та августом. В історії він знаний як Юліан ІІ Відступник.
Про цю неординарну особистість є що розповісти, але наразі – традиційно: хочу подякувати читачів моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
