Олександр НИКИФОРЧАК
Чого тільки в світі не буває! Чи все ж буває, так, як буває? Звично все? Звісно, якщо не придивлятись і не звертати уваги, то так, все цілком впорядковано, все правильно та закономірно. Але так же не цікаво! Прісно так жити! Без дивного та незвичайного, це так, як страва без приправ.
Але порядок має бути!
Те саме можна сказати і про монети: ну де там може бути щось незвичайне? Кожна держава “штампує” ці кружальця в суворій відповідності до порядку, а що “малюночки” та “буквочки” різні, так то теж відповідно того таки порядку – абетки відповідно державі, зображення відповідно їх же культурі, самобутність, еге.
І монети, якщо вже не “бігають” по руках населення, то теж там порядок: якщо в державі що змінилось, устрій там, чи “укрупнення-ділення”, то ці зміни і монети “відчули” – накарбовано нові, відповідно чинному політичному сьогодні.
Немає ж якщо наразі такої держави, то й монети її вже не в обігу, але чинними були, коли держава чинною була.
Порядок має бути!
Все, виходить, злазь – приїхали!
Аж ніяк! Бувають такі парадокси, що тільки тримайсь! От, наприклад, була собі держава, жила за своїми законами, монету свою карбувала, монети ці зараз користуються неабияким попитом у “спраглих” колекціонерів. Все ніби в порядку. Але! Держава ця – не держава за законами світовими, її не визнавали. Ні, не самопроголошена, типу Абхазій-Карабахів. Що не заважало їй, повторю, досить таки щасливо жити, її мешканцям, самим своїм (країни та її монети) існуванням забезпечувати життя “в шоколаді”.
Пояснюється все просто. 1924 року Мартін Коулз Харман купив собі острів у Брістольській протоці біля узбережжя Англії. Оскільки до Великобританії було дуже далеко, аж цілих 19 кілометрів, то він вирішив стати королем на своєму острові і правити на ньому самодержцем. Як і годиться справжньому королівству, 1929, було карбовано власну монету (щоб все було як треба) в один та півпаффінаі – назвав він їх так… Захотів він так, король він чи не король?
Думаєте, що за таке самоуправство справжній уряд Англії, якому попри всі оті “проголошення” продовжував, як і решта Великобританії, належати острів, самозваного короля дуже страшно покарав? Так, дуже. Штраф аж у 5 фунтів, конфіскація монет. А острів Ланді так і до смерті був приватною власністю Мартіна Хартмана, який так і продовжував правити своїм королівством.
Англійський уряд, вважаєте, на цьому зупинився? Аякже, безперечно! Він пішов ще далі, порядок має ж бути. Чи ні? На честь 40-річчя проголошення Мартіна Коулза королем Ланді 1965 Королівський монетний двір Великобританії карбував … паффіни та півпафінни, дизайном відповідні монетам 1929 нашого самозваного короля!
Порядок, звісно, то важлива річ, особливо в Англії, але… Казну теж поповняти треба, як виявилось, люблять ці монети колекціонери, платити добрі гроші згодні.
А 2011 знову. Навіть краще: до оригінального ряду номіналів додали ще монети в 2, 4 та 6 паффінів – колекціонерам треба догоджати.
Чого тільки не буває в світі! Було й таке. Але порядок в королівстві перш за все!
Я теж за порядок, тому дотримуватимусь його: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
