Передчуття громадянської війни

Якщо влада  в рамках глибокої політичної кризи буде і далі діяти в обраний нею насильницький спосіб, громадянської війни в Україні не уникнути. Якби ви знали, як я не хочу її! У мене діти, хай і дорослі, але все-таки це мої діти, та і сама я ще досить молода, щоб прагнути до нормального стабільного життя  – без революцій та громадянських війн. (Набагато приємніше писати художні твори, ніж «революційні» статті.)

Судячи з того, що сьогодні влада силком зганяє до Києва проплачених «незадоволених» Майданом, стягує «Беркут» з усіх регіонів країни, готує все нові, і нові провокації для отримання будь-якого приводу для насильницького розгону мирної демонстрації протесту, вона, геть, не усвідомлює можливих наслідків такого відвертого жорсткого протистояння з народом.

Рубікон вже давно пройдено. 30 листопада це продемонструвало: коли тисячі киян з малими дітьми, з немовлятами у колясках, цілими сім`ями без будь-якого заклику ззовні, лише за покликом своєї душі вийшли на Михайлівську площу на підтримку побитих співгромадян. Відтепер кожне насильство з боку влади, навіть кожне «криве» слово (на кшталт висловлюванням Азарова) буде викликати тільки нову хвилю супротиву та відчайдушну жагу помсти. Страху немає та не буде. Страх залишився до Рубікону. За кожну прояву насильства, за кожну сльозинку та краплину крові відповіддю буде тільки люта ненависть.

Сьогодні  у нинішньої  влади ще є можливість зберегти «обличчя».

Для цього по-перше, влада має публічно визнати, що в Україні існує політична криза, і що її треба вирішувати  в ненасильницький спосіб. Вони мають визнати, як колись герої Булгакова в «Дні Турбіних»: «Народ не з нами, народ проти нас». Навіть той народ, який вони силком виганяють на вулиці та звозять до Києва за гроші, підштовхують до провокацій – нібито на підтримку владних рішень. І цей народ також проти них, бо за останні три роки він не дочекався від них на жодне обіцяне «покращення».

По-друге, влада має усвідомити, що Україна зразку після 21-го і 30 листопада  – це вже зовсім інша країна. Шляхів для відступу в минуле немає.  Відставка уряду, президента, які не просто допустили кровопролиття, а віддали наказ це зробити – це само собою розуміється, як в будь-якій цивілізованій країні. Добровільна відставка – це найкраще, що можна зараз для них придумати.

Так, вони цього не зроблять. Це вже зрозуміло. Тому останнє китайське попередження: застосування сили не розв`яже кризи, а тільки поглибить її. І це навіть не питання блокування закордонних рахунків та оголошення персонами нон-грата в усьому світі. Це питання персональної відповідальності кожного, чиє ім`я буде пов’язано із застосуванням сили проти мирних громадян.

Проте, не все ще «пропало». На Майдані-2013 загартувалась та сама третя сила, про яку давно всі говорили та мріяли. Ця сила – громадянське суспільство. Ми сподіваємось, що саме воно зуміє знайти мирний вихід з політичної ситуації, що склалася в Україні.

Інна Гончарова