У Верховній Раді України точиться запекла боротьба за внесення до парламенту законопроекту про свободу мирних зборів, розробленого правозахисниками, громадськими активістами та схваленого Координаційною радою з питань розвитку громадянського суспільства. На засіданні Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, яке відбулося на минулому тижні, 12 народних депутатів, представників всіх фракцій парламенту (Партія регіонів, „Батьківщина”, УДАР, КПУ, „Свобода”) поставили свої підписи під законопроектом та погодили його зареєструвати.
Проте, декілька маргінальних, використовуючи гасло „чим гірше – тим краще”, намагаються зірвати реєстрацію законопроекту про свободу мирних зібрань. Як стало відомо „ПолітКому”, ці група пікетувала офіси опозиційних партій, зокрема УДАРу, з вимогою заборонити голові профільного Комітету Валерію Пацкану (він є членом УДАРу) подавати законопроект на реєстрацію.
Виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький розмістив на своїй сторінці в мережі Facebook нотатки П’яти аргументів на користь законопроекту про мирні зібрання.
від народного депутата України Валерія Пацкана (датовані 11 червня 2013 р.).
1. Припинення радянської практики дозволу на мітинги. Відомо, що незважаючи на рішення Конституційного та Європейського судів – більшість правоохоронних органів, судів, та органів місцевого самоврядування продовжують використовувати Указ Президії СРСР Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР від 1988 року. В такий спосіб вони намагаються компенсувати законодавчі прогалини регулювання мирних зборів, і без ухвалення відповідного закону – уникнути цього не вдасться.
2. Припинення правового свавілля в судах. Відсутність законодавчого регулювання породжує правове свавілля в судах. Оскільки суди не обмежені в своїх можливостях забороняти мирні зібрання, вони використовують для цього будь-які аргументи, в тому числі повний абсурд. Є випадки, коли мирні зібрання були заборонені, через побоювання терактів проти Посольства США, або через те, що на акції будуть тримати портрет мера головою вниз, і це може вплинути на психіку організатора.
3. Безпека громадян на мирних зібраннях. Почастішали випадки сутичок та протистояння на мирних акціях, між учасниками різних акцій. 18 травня – це лише один з прикладів, коли через відсутність прямих законодавчих зобов’язань влада не вжила достатніх заходів, щоб не допустити фізичного протистояння. В цьому контексті також належить гарантувати права журналістів, які висвітлюють мирні зібрання.
4. Ліквідація адміністративних арештів. Це продовження радянської практики, коли діяла дозвільна система проведення мирних зборів і застосовувалась санкція за порушення порядку організації.
5. Виконання рішення Європейського суду. В квітні Європейський суд з прав людини прийняв рішення в справі Олексія Вєрєнцова, за яким зобов’язав Україну законодавчо врегулювати питання мирних зібрань. Якщо ситуація не зміниться Україна отримає десятки, а той сотні позовів подібних до Вєрєнцова, всі з яких програє.
„ПолітКом” звернувся за коментарем до профспілкового юриста – правозахисника Олександра ПАЛІЯ: „інтрига полягає в тому, що лідери фракцій, не вникаючи в суть проблеми, дуже чутливі до спекуляцій з боку різного роду „гапонів” від громадськості. Вони бачать під своїм офісом пікет з 10 молодих людей, які заявляють, що є представниками „тисяч громадських організацій” і роблять хибні висновки, що ці „клоуни” і є громадянське суспільство. Громадськість має пояснити опозиції, що закон про свободу мирних зібрань – є життєвою необхідністю для суспільства в цілому і тут не має місця партійному егоїзму”.
