Європейські та американські регулятори вже давно намагаються знищити банківську таємницю.
Останньою вдалою спробою є домовленість євролідерів обмінюватись інформацією про вклади, досягнута на травневому самміті.
В рамках боротьби з ухилянням від податків, ЄС хоче створити базу даних, де крім імен клієнтів та назв компаній буде міститися інформація про їхні доходи, зокрема, відсотки за вкладами.
Як відомо, банківська таємниця – це юридичний принцип у законодавствах деяких країн, відповідно до якого банки не мають права надавати владі інформацію про особисті рахунки своїх клієнтів.
Розкритий сейф
Традиційно “банківські секрети” асоціюються з Швейцарією. Так, саме у цій країні у 1934 році було схвалено закон “Про банківську діяльність”, яким передбачалися санкції за розкриття таємниці.
Та вперше поняття банківської таємниці виникло ще у 18 столітті, коли Держрада Женеви визначила функції банкіра, однією з яких був обов’язок не розголошувати інформацію про клієнтів.
Кажуть, що на банківській таємниці було поставлено хрест ще у лютому 2009 року, коли влада Швейцарії погодилася передати міністерству юстиції США дані про американців, які мають рахунки у банку UBS.
В червні цього ж року США та Швейцарія домовились про обмін банківською інформацією в рамках боротьби з ухиленням від сплати податків.
Аналогічне рішення у 2011 році було підписане між Швейцарією та Росією.
Протягом останніх 4 років світ завзято тиснув на Швейцарію, і схоже, що країна втратила звання “раю конфіденційності”. Із набуттям чинності закону “Про міжнародну допомогу в податкових питаннях” у 2013 році, для іноземців у Швейцарії більше банківської таємниці більше не існує.
Та трильйони доларів, які ховаються у податкових гаванях не дають спокою західним лідерам, які намагаються знайти їх у інших країнах.
Заручники обставин?
Події у банківському секторі не раз давали чудові приводи для регуляторів.
На початку року закрився найстаріший банк Wegelin&Co, який визнав, що протягом майже 10 років допомагав американським громадянам ухилятися від сплати податків.
“Протягом всього лише одного року Wegelin&Co пройшов шлях від одного з найпрестижніших банків у Швейцарії до межі винесення вироку за кримінальною кримінальну справою у США і фактично перестав існувати… Швидкий крах фінустанови ілюструє, як швидко змінилися правила на міжнародному банківському ринку”, – пише The Wall Street Journal.
Ще один великий скандал трапився у Франції. Минулого року тодішнього міністра бюджетного планування Франції Жерома Каюзака звинуватили в ухиленні від сплати податків.
“Каюзак зберігав гроші у швейцарському банку UBS протягом 20 років і поїхав до Женеви, щоб закрити його і перевести гроші в Сінгапур перед тим, як отримав посаду глави парламентської комісії з фінансів у лютому 2010 року”, – пише The Guardian.
Після того як проти міністра почалося розслідування, йому довелося піти у відставку.
Цей скандал завдав шкоди іміджу країни та президента Олланда, і активізував боротьбу з банківською таємницею та податковими офшорами.
Вже у квітні Франція, Німеччина, Великобританія, Італія та Іспанії вирішили запустити пілотний проект з обміну даними про іноземців, які мають рахунки у цих країнах. Згодом до проекту приєдналися Польща, Нідерланди і Бельгія.
Відступники
У 2011 році британська Tax Justice Network склала рейтинг юрисдикцій, які забезпечують найбільш безпечні для фінансової інформації.
У топ-5 найнадійніших гаваней увійшли Швейцарія, Кайманові острови, Люксембург Гонконг, США.
Якщо Швейцарія почала втрачати головної гавані ще у 2009 році, то британські офшори відступили недавно.
Бермудські, Кайманові, Британські Віргінські острови, Ангілья, Монтсеррат і острови Теркс і Кайкос будуть передавати інформацію про вклади регуляторам п’яти європейських держав, пише BBC.
Мисливці на податкові гавані добралися до найстарішої держави світу Сан-Марино. Весною 2013 року країна підписала угоду з Римом, яка значно зменшує захист банківських вкладів.
Віддаляється від фінансових таємниць і Ліхтенштейн. У травні прем’єр-міністр країни Адріан Хаслер заявив Reuters, що Ліхтенштейн готовий піти на зустріч ЄС та обговорити питання обміну даних щодо банківських клієнтів, наголосивши водночас, що автоматичний обмін інформацією не є бажаним розвитком подій.
Недавній скандал із компанією Apple, яку звинуватили в податковому ухильництві, привернув увагу до Ірландії, де “яблучна корпорація” реєструвала дві третини свого світового доходу, щоб зменшити податкове навантаження.
Виявляється, Ірландія ще з кілька десятиліть тому почала застосовувати гнучкий податковий режим, щоб залучити в країну іноземні інвестиції.
Втім, недавно, з’явилася інформація, що уряд Ірландії може скасувати так звану “подвійну ірландську схему”.
Нині боротьба регуляторів змушує складати зброю навіть найвідчайдушніших борців за фінансові таємниці.
Раніше затято захищав банківські “секрети” Люксембург, та у травні таки погодився автоматично обмінюватися інформацією з податковими органами Америки щодо банківських рахунків громадян США, інформує Reuters.
Раніше Люксембург, де активи банків перевищують у 22 рази розмір ВВП, пообіцяв до 2015 року розкрити інформацію про банківські рахунки європейським регуляторам.
Мабуть, головним противником угоди про автоматичний обмін інформацією була Австрія. Ще у квітні 2013 року міністр фінансів цієї країни Марія Фектер заявила, що Австрія “як лев захищатиме таємницю вкладів”.
Та лев швидко виснажився.
“Європейський союз ще більше наблизився до того, щоб покласти край банківській таємниці, коли Австрія погодилася ділитися інформацією щодо банківських рахунків з іншими країнами… Австрія, яка тривалий час асоціювалася з непрозорою банківською культурою, вперше зробила таку заяву…”, – пише The New York Times.
Очевидно, що Європа стає все менш привабливим місцем для приховування статків.
Тому все більшої популярності набувають такі податкові гавані як Гонконг та Сінгапур.
За даними Boston Consulting Group, банківські активи цих двох країн вже у 2010 році становили більше 700 мільярдів доларів, і більша частина цієї суми виникла завдяки відтоку із швейцарських депозитів після того як швейцарські фінустанови потрапили під контроль регуляторів.
Профіцити бюджету Гонконгу і Сінгапуру дозволяють країнам знижувати податки для фізосіб та бізнесу.
Та не всім інвесторам до вподоби ховати гроші у екзотичних країнах. У той час, коли американські регулятори воюють із податковими гаванями по усьому світу, вони мовчать про свої власні, яскравим прикладом є штат Девелар.
Американський офшор пропонує більш ніж гнучкі умови для бізнесу. У штаті можна заснувати компанію з нульовим капіталом, зареєструвати її на будь-яке ім’я без документів, керувати компанією можна анонімно, а власник може поєднувати будь-яку кількість посад.
Тобто, вкладники, метою яких дійсно було податкове ухильництво, переводитимуть активи у юрисдикції, які все ще можуть забезпечити банківську таємницю, таким чином сприяючи процвітанню фінансового сектору цих країн.
***
Наміри глобальних лідерів зі знищення банківської таємниці були більш ніж рішучими. Так само очевидно, що такі серйозні гравці фінансового ринку як Швейцарія, Австрія, Люксембург не захочуть залишатися ізгоями у “прозорому” світі і будуть змушені зважитися на зміни, яких від них вимагають.
Ця адаптація дорого коштуватиме банкам. Так, деякі швейцарські фінустанови уже підняли ціни на послуги, та таку розкіш не можуть дозволити собі невеликі гравці, яким загрожує якщо не закриття, то втрата клієнтів.
“Колиска” банківських секретів – Європа вже згодна від них відмовитися, і не виключено, що скоро регулятори кинуть оком і на Схід.
Ольга Дубенська, „Реал
