Олександр НИКИФОРЧАК
Цим я не відкрию Америки. І Нобелівську премію за це не дають… Але скажу банальність: дуже часто нам трапляються на очі речі, які – на перший погляд – звичні та звичайні, подібні до собі подібних. Нічого в них немає неймовірного – вони такі ж, як і решта. Але…
Але є в них щось, що захоплює увагу. Як скалка – дрібниця – в пальці, але ж муляє. І не відпускає. Заставляє розгадати загадку. Відгадка ж часто доволі неочікувана.
Наша сьогоднішня героїня – ніби звичайна провінційна дрібного номіналу монета давньоримського імператора Антоніна Пія, ассарій міста Адріанополь 138-161 років нашої ери провінції Фракія. Так, трішки старовинна, так, стан збереження непоганий. Але це і все. Ні рідкістю, ні вартістю не вирізняється.
До слова, трішки про провінційні монети та різні аспекти грошової та не тільки вартості монет ми згадували в циклі, який розпочався блогом Скількись відтінків цінності: догми та реалії.
Отже, звичайна старовинна монета. Не рідкісна. Втім, щоб вона не сумувала, додамо її компанію. Ще один провінційний ассарій давньоримський провінції Фракія міста Адріанополь. Можна сказати сестри будуть нашими героями. Знайомтесь: вони на фото №1.
Давайте зіграємо у гру, простеньку, дитячу: пошукаймо відмінності між двома картинками – між монетами з фото. Чим відрізняється права та ліва монета?
Тим часом, доки тривають наші ігри, ще хочу на такому зупинитись. До карбування монет давні римляни, як по суті, до всього, відносились серйозно: були спеціальні чиновники, що керували цією галуззю, були ремісники, для яких монети були справою життя, а нерідко й справою кількох поколінь. Неосвіченими та безграмотними їх назвати важко.
При карбуванні монет для провінційного обігу теж мало місце державне управління, теж були спеціальні чиновники, які цим питанням опікувались. А от безпосередньо карбуванням займались “кадри на місцях”.
Повернемось до нашої гри та монет-героїнь. Багато відмінностей – окрім стану збереження – знайшли? І – ні, я не “фотошопив”, монети таки абсолютно однакові, а поворот голови імператора… Оце і є ота “скалка” разом з “неправильною” легендою на лівій монеті теж таки зліва: вона легко читається проти годинникової стрілки “АНТОНЕЙНОС”. Але! Ні давні греки, ні давні римляни так не писали – справа наліво, вони, як і ми – завжди! – написи робили зліва направо!
А відгадка на фото №2, тут я таки “фотошопив”, зробив “зеркальне зображення”, повернув ліву монету попереднього фото навколо осі.
Все стало на місце: напис – він став справа на правому “перевернутому” зображенні – читається правильно.Тобто, монета фото №1 зліва – таки сестричка правої, вона така ж, але “зеркальна”. Як таке трапилось? Дуже просто. Ще одна гра, точніше маленький дослід. Зробіть відбиток будь-якої монети – той відбиток і буде її “зеркалом”. Печатки та штампи сучасні – теж зеркальні своїм відбиткам.
А трапилось таке при карбуванні монети – найімовірніше – тому, що хоч карбуванням провінційних монет і опікувались давньоримські чиновники, “кадри на місцях” могли бути … неписьменні. Вони вирізали штемпель для карбування, маючи за зразок вже готову монету. Напис вийшов “зеркальним”.
Але це не всі дива наших героїнь. На фото №3 реверси – звороти – монет. І що? А те, що тут ніякої зеркальності у монет-“сестричок” не спостерігається. Чому так – можна лише гадати. “Скалка” буде муляти…
Але зараз традиційне: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
