На даний момент відомо вже про цілу низку так званих “терактів” на території Придністров’я. 25 квітня відбувся обстріл офісу “МДБ”. 26 квітня нібито було завдано удару по аеропорту в Тирасполі і підірвано ретрансляторні вежі в селі Маяк. Також писали про якийсь теракт у військовій частині в Парканах. Сьогодні, 27 квітня, з’явилася інформація про стрілянину біля складів н.п. Колбасне. Це склади боєприпасів та зброї, які звозилися з усіх західних угруповань військ СРСР, коли вони залишали територію інших країн. Мова про близько 22 тисяч тонн боєприпасів та зброї.
Переконаний, що за тим, що відбувається, стоїть саме Росія.
По-перше, перші повідомлення про т.зв. “теракти” з’являються на російських інформаційних помийках за 5-6 годин до самих “терактів”. Ті самі повідомлення про вибухи на околицях Тирасполя з’явилися на російських інформаційних стрічках о 23.00, а самі вибухи нібито відбуваються через 5-6 годин.
По-друге, у Придністров’ї перед цими “терактами” з’явився відомий російський пропагандист Семен Пегов, який раніше відпрацьовував установки Кремля по Донбасу. А тепер він у Тирасполі. Як стерв’ятник, який знає, що ось-ось щось станеться. По-третє, обстріл офісу МДБ у Тирасполі зроблено з гранатометів, які є на озброєнні виключно РФ, Йорданії та Габону. Явно це не “габонська воєнщина” намагається завдати удару “по незалежній Придністровській державі”.
І таких нестиковок, при виконанні такого роду провокацій – багато. До того ж картинку створюють виключно російські телеканали та інформагентства. У стилі ось-ось Україна та Румунія спробують знищити Придністров’я”
Є кілька цілей, які країна-агресор може переслідувати у цьому регіоні. Одна (як на мене, менш реальна) полягає в тому, що, розхитавши ситуацію в Придністров’ї, росіяни хочуть влаштувати там мобілізацію, озброїти резервістів – якось використати ці сили у війні проти України. Але треба розуміти, що зараз у Придністров’ї – лише 1,7 тисяч т.зв. російських військ та “миротворців”. Близько 7 тисяч становлять “збройні сили” самого Придністров’я. За мобілізації нібито здатні зібрати ще 15-20 тисяч. Проте я ставлю під сумнів боєздатність навіть російських миротворців.
З цих спискових 1,7 тисяч реальних громадян РФ, які приїхали на ротацію, що не жили до цього в Придністров’ї, всього 300/400 осіб. Інші – це місцеві жителі, які мають не лише російський паспорт, а й, як правило, молдавський, український, а то й румунський. Ці люди воювати не хочуть.
Як тільки з’явилася інформація про можливу мобілізацію, запровадження воєнного (надзвичайного) стану, виник цілий потік автомобілів, що виїжджають із Придністров’я. Тікали в основному люди, які були приписані до в/ч та мали “військову спеціальність”, саме їх уже кілька разів хотіли повернути в “ЗС ПМР” з березня 2022 року, але оскільки не будо воєнного стану, то і легальних приводів силою мобілізувати не було.
Провести повноцінну мобілізацію у цьому регіоні неможливо. Як і проблематичним буде надати підтримку можливому російському десанту в районі Затоки або Одеси. Як проблематичною буде й висадка десанту у самому Тирасполі, не захопивши до цього Одесу. Російські вертольоти та літаки просто будуть збиті українською ППО.
Більш того – виникнення будь-якої небезпеки з Придністров’я, що створює ризики оточення Одеси, призведе до превентивного удару з боку ЗСУ. А потім уже Київ вирішуватиме формальності із Молдовою. Нехай вибачають мене друзі молдовани, але чекати від вас “політичної волі” ми не будемо.
Ми розуміємо, що Придністров’я – це територія РМ. І втручання у справи тієї території, з погляду міжнародного права, може відбуватися лише після відповідного звернення від офіційного Кишинева.
Другою (і вірогіднішою) метою всіх цих провокацій у Придністров’ї може бути бажання дестабілізувати саму Молдову. Деякі ЗМІ з посиланням на джерела в українській розвідці опублікували низку матеріалів, де зазначається, що російські спецслужби готують масштабні диверсії у Молдові до 9 травня. Особливо після того, як тамтешня влада заборонила використання георгіївської стрічки та символів рашизму, російського вторгнення в Україну – літер V та Z. Місцеві соціалісти та комуністи вже анонсували акції протесту. І є ймовірність, що вся ця історія з придністровськими “терактами” – прелюдія до дестабілізації у самій Молдові.
На жаль, офіційний Кишинів мляво реагує на цю загрозу. Президент Майя Санду заявила, що так звані “теракти” – це внутрішньопридністровські розбірки. Але оскільки інформація про загрози стала публічною, думаю, що Служба інформації та безпеки (СІБ – аналог СБУ у Молдові) діятиме на попередження.
Якщо російські спецслужби думали, що можна використати якісь наступальні сили для надання “гуманітарної підтримки повсталим людям у Молдові” до 9 травня, що російські “миротворці” та придністровські “добровольці” прийдуть “на допомогу братському молдавському народу” – навіть такий сценарій став зараз ще менш ймовірним. Бо у РФ у Придністров’ї мало сил.
Придністров’я є повністю відкритою для України територією. Ми знаємо, що там відбувається. Про будь-яких російських емісарів і диверсантів стає нам відомо. Тому що місцева політична та економічна еліта, яка перебуває у Тирасполі, не хоче перенесення військових дій на свій анклав. Вони хотіли б зберегти статус-кво. А там – як видно буде.
Їхнє багатство, добробут, часткове інтегрування на Захід пов’язані з тим, що вони зберігають невирішеність конфлікту (Молдова-Придністров’я), що дозволяє заробляти на “сірій зоні”. І відмовлятися від цього їм нема рації. Тим більше, маючи реальний шанс пересидіти цю війну.
Саме тому, все це “хитання” може закінчитися “пшиком”. При цьому, певна річ, не виключається можливість використання росіянами диверсійно-розвідувальних груп для проникнення з території Придністров’я до Одеської області, інформаційних диверсій, обстрілів, провокацій на кордоні, терактів у самій Молдові, спроб спровокувати заворушення там (з метою усунути проєвропейську владу).
Але, гадаю, нічого у рашистів не вийде. Ні підпалити Молдову, ні відкрити другий фронт проти України. Тоді як сама Україна, у разі явної загрози, цілком здатна вирішити питання дерашизації Придністров’я.
Джерело: Comments
