Домой Текущие новости Наташа, три рублі і наша — Мінцифра встановила тарифи на спаплюжену честь

Наташа, три рублі і наша — Мінцифра встановила тарифи на спаплюжену честь

71

Верховна Рада прийняла у першому читанні проект Закону «Про особливості надання електронних публічних послуг» № 5495 від 14.05.2021 (так званий Paperless) — черговий крок, який за словами президента Володимира Зеленського дозволить Україні в день святкування 30-річчя своєї незалежності увійти в режим повної безпаперовості: в усіх органах державної влади та у їх взаємодії між бізнесом і громадянами будуть обертатися документи тільки в електронному виді.

Це дуже гарна позитивна новина — проте, у самому Міністерстві цифрової трансформації одночасно з цим покращенням створили і свій особливий підхід та авторське бачення функціонування всієї загальнодержавної системи Global paperless, яке не може не шокувати свідомих громадян відвертою дикістю, махровим цинізмом, черговим нахабством, дурістю та повним ідіотизмом «дієвих».

Для впорядкування непростих відностин із запитувачами інформації, а також поповнення казни на відшкодуванні сумнівних витрат в Мінцифрі вирішили брати плату за «сканування» електронних документів підписаних КЕП (які створені та зберігаються в системах електронного документообігу ЦОВВ) при наданні їх за запитами на публічку.

За встановленими цифровізаторами правилами цієї безжалісної гри — перші 10 сторінок таких діджитальних документів надаються за запитом безкоштовно, а решта — після оплати.

-ads-

Такий скан рахунку на три з копійками гривень у виконанні Ірини Крупко (за три сторінки перевищення безкоштовного ліміту) отримали ми через веб-сайт «Доступ до правди» разом з частковою відповіддю про «діючий штатний розпис Мінцифри на 2021 рік«.

Протягом 2020-2021 років Мінцифра свою штатку неодноразово надавала за запитами всім бажаючим через цей же сайт без усяких рахунків — тому ми дуже здивувалися такому нововведенню,вирішили не платити цифровізаторам «3,30» по юридично-нікчемній скан-копії паперового рахунку (без КЕП) та запитали:

— рахунок підписаний КЕП виконавця або його копію, засвідчену цифровою печаткою Мінцифри;

— документи з розцінками на сканування публічної інформації та їх обгрунтування.

На наш запит ми отримали новий скан старого рахунку (від 13.05.2021) з доданим пізніше відбитком печатки «Загальний відділ», два ЕЦП до нього з іншими датами (17.05.2021 та 20.05.2021), а також юстований наказ з розцінками та змінами до нього — його видали ще 11.02.2020-го, а застосовувати вирішили аж через 16 місяців (до того все всім що без паперу — давали безоплатно у будь-яких розмірах).

Свого часу, працюючи в Державному агентстві з питань електронного урядування — ми добре знали Ірину Крупко, а також те, що ніякого права підпису фінансових документів у неї ніколи не було і гербову печатку на її підпис не ставили.

В Мінцифрі її нова посада — начальниця відділу (не главбух і не начфін): так що і зараз з її повноваженнями теж без жодних варіантів.

Тому ми двічі перепитали Мінцифру (накази, доручення) про правомочність Ірини Крупко ставити свій підпис, а також про доцільність печатки «Загальний відділ» на фінансових документах.

На питання про повноваження Ірини Крупко підписувати фінансові документи — Мінцифра «відморозилася» та відповіла явними відписками (ніяких наказів чи доручень нема), а також зазначила, що «рахунок за своїми ознаками не є первинним документом» — тому для гербової печатки ну зовсім ніяк не підходить (протилежна точка зору від фахівців тут).

А за існуючою практикою цифровізаторів печатку «Загальний відділ» можна «ліпити» будь-куди: «хоч на стіни, двері, лоба чи на сідниці» (нічим не врегульовано) — і нікого зовсім не бентежить те, що «загальний відділ» з «фінансовим управлінням» ну аж ніяк не «схрещується» (ні за функціями, ні за посадами), і що люди в них працюють зовсім різні.

Ми запитали та ознайомилися з Наказом № 96 від 22.06.2020 (про затвердження інструкції з діловодства), а також переконалися у тому, що запитуваний нами штатний розпис 2021 (за «сканування» якого з нас вимагали гроші) в безпаперовому виді в Мінціфрі точно є(причому одразу в кількох різних цифрових форматах DOCX та XLS).

У нас своя давня історія непростих стосунків з Мінцифрою, яка не дозволяє сліпо вірити їм на словах чи навіть на папері —сьогоднішня керівниця Управління організаційного забезпечення роботи апарату Міністерства Неля Василюк має давню звичку фальшувати офіційні документи і навіть була піймана на службовому підлогі, але в тюрму не попала та з роботи її за це не вигнали — вчасно пішла на підвищення (див. Блокчейн фальсифікатори — премія Дарвіна та Чорні кішки цифрових трансформацій — що не поділили Вискуб та Фльонц).

Також Мінцифра багаторазово відмовляла нам у наданні затвердженого нею штатного розпису підвідомчого ДП «Дія» та свідомо руйнувала структури PDF файлів у додатках до своїх листів-відповідей за нашими запитами про КСЗІ на «Дію»: щоб ніхто ніколи не зміг їх прочитати (див. Доступ до правди — сфальсифіковано Мінцифрою).

Тож, за правилами ведення бізнесу та встановлення ділових відносин — ніяких справ з таким ненадійним партнером (як Мінцифра) за жодних обставин ніколи не можна мати (не те що переводити їй гроші по передплаті за лівим рахунком без договору).

За такі діяння — тільки бан і в чорний список назавжди до скінчення віків!!!

Ми добре розуміємо, що дістали вже Мінцифру своїми нескінченними запитами та публікаціями — але вирішення цієї давно перезрівшої проблеми лежить не у встановленні розцінок на фейкове сканування електронних документів (як своєрідної компенсації моральної шкоди за викритий ідіотизм) — а в своєчасно прийнятому рішенні про остаточне «прощавай» для скомпроментованих та некомпетентних співробітників.

Підсумовуючи: за запитом на публічку Мінцифра наявну в неї інформацію навмисно вирішила не надавати та виставила для оплати шахрайский рахунок за неіснуючі послуги «сканування», підписаний людиною без повноважень і завірений «фейковою» печаткою.

Мета цього дійства очевидна: максимально обмежити доступ до будь-якої інформації, що за ст. 171 ККУ (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) — карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Але чи можна очікувати чогось іншого від «людей випадкових», які зовсім не розуміють що витворяють на державних посадах та дійшли вже навіть до фізичного нападу на журналістів і погроз розправою «за відкритість» у кращих традиціях радянського КДБ, і не були за це жодним чином покарані (див. Напад «Дії» на журналіста Азада Сафарова — розбір зальотів та реакція Мінцифри).

Та й саме вище керівництво Мінцифри ще те — давно «мічене», як кажуть — «яке йшло, таке й здибало» (див. Diia papers — жопні справи Михайла Федорова«Собаки Павлова» — злочинне угрупування тестує МінцифруСЕВ ОВВ хто вкрав гроші — арешти та обшуки в Мінцифрі та Розумна сила проти цифрового шахрайства).

Час невпинно біжить, злочини цифровізаторів множаться, годинник тікає — далі буде…

Автор: Сергій АНТОНЕНКО

Джерело: Legalinform

Предыдущая статьяЗЕЛЕНСЬКОМУ ПРИЛЕТІЛО ЗА СЛОВ’ЯНСЬК
Следующая статьяБессилие философии

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь