Олександр НИКИФОРЧАК
Що ж може бути хорошого, а тим більше красивого в тому, що держава запустить верстат для друкування грошей? Це ж ніби не зовсім добре, інфляція там та інші подібні речі…
Як вже не раз було сказано: не все так однозначно, навіть у ніби в негативних (на перший, поверхневий!, погляд) речах та явищах може бути заховано цілком позитивні наслідки. Та, насамперед!, це – красиво.
Спробуймо розібратись (точніше, повернутись до вже кількаразово зачепленої цікавущої теми, це таке собі ніби домашнє завдання для зацікавлених: знайти мої попередні блоги про дивно-надзвичайні та найголовніше – красиві …, здогадайтесь, що?) у такій ніби невідповідності.
Коли держава запускає верстат для додрукування трішки грошенят на свої потреби, то наслідком таки буде ота згадана інфляція, але це коли ті гроші “зайві”, не підкріплені товарами, на які їх можна обміняти. Але якщо трохи інакше, коли якраз оті товари є, але “живих” папірчиків, чи металевих кружалець-монет на руках у охочих мінятись нема, або їх малувато, саме кількісно, а не через “зубожіння”, не влаштовувати ж натуральний обмін: я тобі цю класну сорочку, а ти мені м’ясця, яке обміняєш на айфон (чи що там у них було в ті часи, про які я розповідаю – середину 19-того століття), що приніс той добродій?
Як з цього скрутного становища вийшли в Англії кінця 18 – початку 19 століття я розповідав у циклі блогів про такі різні амплуа (те ж таки згадане домашнє завдання для зацікавлених, пошукайте на моїй сторінці, будь ласка, адже шукати – і знайти – цікавіше?) не просто монети, а таки справжнього витвору мистецтва зачасту, їх ще називають … Підкажу, токенами їх звуть.
Подібна проблема спіткала і колонію Великобританії Канаду. На середину 19 століття вона перебувала в періоді розквіту та розвитку, товари були, охочі його купувати (не мінятись) теж, але саме засобу для “купи-продай” катастрофічно не вистачало, брак був саме готівкових коштів, засобів грошового обігу – монет.
Питання вирішили саме через найініціативніший прошарок суспільства – підприємців як би їх ми тепер назвали. Приватним монетним двором Heaton в Бірмінгемі було розроблено дизайн на основі дизайну британського золотого соверена і випущено в обіг 1850, 1852, 1854.
Цікава доля саме нашого пенні, 1857 року карбування. Через плани реорганізації грошового обігу та утворення Канадської Конфедерації саме тираж 1857 року був викуплений 1863 англійським урядом і його чекала доля металу для переплавки, але 1867 він таки потрапляє в обіг, аби знову … не бути викупленим і таки переплавленим під урядовим наглядом. На щастя (колекціонерам в першу чергу), не весь, підтвердженням є монета на фото, ілюстрація нашого сьогоднішнього блогу, вижила!
Тому, знову таки повторю: карбування-друкування-переплавка, то діло таке, насамперед, це – красиво!
І, звісно, традиційне моє: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
