Ця думка мене давно не покидає. Монастирі, ашрами, духовні общини, по суті прототипи потужних екопоселень. Особливо, коли іде обмін досвідом і технологій, це прямо бум. Не завжди ж вони були напіврозвалені архітектурні пам’ятки, раніше це були успішні науково-дослідні просвітницькі хаби.
Монахи, як перші дауншифтери
З появою християнства і буддизму з’явились мислителі, які спочатку окремо, а потім спільнотами покидали великі міста і їхали досліджувати світ і себе. Як зараз Valentyn Dobrotvorcev прокладає шлях творця, піший маршрут до монаха на березі моря.
Далі монахи осідали і формували власне поселення, із статутом, правилами і власною екосистемою. Про це чудово розповідає Андрій Баумейстер. Як монаші ордени збудували Європу.
Цікаво, що у ці ордени ішли люди освічені і далеко не бідні, це була не економія і втеча від злиднів, колапсу міст, а швидше навпаки створення альтернативи цим містам.
Якісної альтернативи, з власною системою управління, економікою, соціальною і культурною складовою. Висока якість життя, у той же час духовна зосередженість і радість спільноти.
Що ми знаємо про їх організацію, це була зовсім не диктатура, як показують в кіно про темні заговори інквізиції. А навпаки: рівність, просвітництво, вільнодумство, свобода, розум, воля і творчість. По суті продовження, послідовники мислителів античності.
Наука в екопоселеннях
Інколи, мені здається, що європейські комуни, екопоселення, які створили хіппі 60-х, це саме продовження тих перших вільних ще незарегульованих монастирів і орденів тільки більш мирське.
Попри звичайних дауншифтерів, тут мешкає багато вчених, які пішли з шуму міст і бюрократії вишів для власних глибоких досліджень.
Тут в екопоселеннях вони практикують різні екологічні природоохоронні речі, пишуть книги, наукові дисертації. Вивчають карбоновий слід і як мінімізувати наш вплив на екологію. Як врятувати планету, від споживацтва. В будівництві, енергетиці, агро, користуванні ресурсами, очистці води, переробці, круговій економіці. Прописують ідеології і цінності.
Благодійність
Я ніяк не міг зрозуміти звідки, наприклад Христианія влаштовує щорічні благодійні обіди для тисяч безхатченків. Попри свою назву зовсім не релігійна спільнота. А принципи такі ж монастирські.
І общинне життя і спільна праця і служіння ідеям, духовні практики, ізотерика, містицизм, шаманізм, пошуки смислів. І більш технологічні революційні погляди.
Ми тягнемо логіку комун від комуналок нашого совкового минулого. А вони схоже від монашеських орденів.
Колись ці ордени були дуже різнобарвні анархічні і децентралізовані. По Європі їх, таких братських общин, було безліч, і коли вони найбільші об’єднались в мережу, після клюнійської реформи, це створило демографічний бум і шалений розвиток міст, науки, архітектури, мистецтва і економіки.
Вільні школи
Дивлюсь на скандинавські школи більдунгу. Молоді активісти вчителі пілігрими, кочують по комунах, поселеннях, хуторах – відкривають міні школи для дітей і навчають чому? Та знову ж таки філософським речам, чути голос кожного, домовлятись, жити в гармонії, в довірі, в спільноті.
Ми шукаємо освітні реформи, рятуємо гігантські сільські шкільні приміщення, беремо гранти, залучаємо бюджети. Утримуємо штат бабульок, вічно старіючих вчителів пенсіонерів. Замість того щоб інвестувати в нових людей. Нове мислення. Модель вільних шкіл, існує тисячоліттями з вчених монахів пілігримів.
Братства і братські школи
Але ж у нас теж були монастирі, є вони і тепер. І недільні школи при них. І екопоселення теж є. У чому відмінність?
Знову ж таки Баумейстер чудово пояснює історичну різницю. Справа в методах організації. У нас це або вертикаль, жорстка централізована диктатура, підконтрольна державі і церкві, теж Неплюєвське братство. Або хуторянство подалі від сусідів.
Найвищий прогресивний розквіт християнської кооперації суспільства можна спостерігати лише на Західній Україні з допомогою монахів служителів за часів Шептицького.
Варто лиш загуглити молочні кооперативи Маслосоюз і Земельний банк. Тоді 100 років тому, це було так же прогресивно, як зараз карбонові ферми і енергокооперативи на блокчейні.
Процвітаючі технологічні общини німецьких і швейцарських колоністів на півдні Бессарабії.
Все скінчилось з приходом більшовиків. Тотальне знищення і підміна понять насильницькими тоталітарними трудоднями, суботніками, колхозами і комуналками. Ми втратили суть громадянського суспільства, творчого дауншифтінгу і тематичних поселень.
Ми і тепер намагаємось наші хутори дауншифтерів інтегрувати в села, ОТГ, підігнати під типовий формат осбб чи просто видавити, як Інородні тіла з поля зору. Позбавляючи будь-якого права голосу.
І знову ж духовні не громадянські спільноти складають основу наших екопоселень. Їх однозначна поки кількісна більшість, поселення родових помість, вайшнави, різного роду ашрами і духовні ретріт центри.
Брати східну Європу, хто був під совком, така ж картина. Які найбільші? Ліллеору в Естонії – індійських ашрам, Вайшнавська сільхоз община в Угорщині.
Скільки успішних комун по типу данських, західноєвропейських. Скільки інклюзивних громадських мейкерських просторів чи поселень айтішників за межами мегаполісів. Вільних шкіл.
Догматизм 2030
Ми наче за скляною світоглядною стіною.
Ми дивимось на монастирі, общини хутори, як на моделі законсервованого 19-го століття, екопоселення – як середньовічні феодальні помістя хуторського дауншифтінгу. Але чому б не глянути на них з боку прогресивних практикуючих дослідницьких центрів. Чому не дивитись у бік прогресу, творчості, розвитку, досліджень, експериментів, пошуку нового.
Так як це було початкового із монастирями і братствами і екопоселеннями. Що запроваджуємо нового ми? Окрім бардівських пісень, хіпстерських індійських шароварів.
Волонтерство, навчальні тренінгові центри, ненасильницька комунікація, мейкерські простори, екохаби, колівінги, громадянське суспільство, міжнародні з’їзди і світова інтеграція.
Здається ми можемо більше, ніж просто втікати з міст на аутсорс на природу.
#екопоселення #монастирі #духовніцентри #простежиття
Автор: Максим Залевський
Джерело: Facebook
