Олександр НИКИФОРЧАК
Ні, не того звуть архітектором занепаду величної імперії. Хоча історики чітко його визначили.
Все ніби ясно, все ніби відомо, але сумніви беруть. Принаймні мене. Може й ви засумніваєтесь в цьому, ніби очевидному, історичному твердженні.
Після періоду розквіту та благополуччя Давнього Риму, часу, коли правили “п’ять добрих августів” – династія Антонінів, настала ера занепаду, яка переривалась моментами покращення, коли справи імперії ніби налагоджувались, але таки “ніби” – величний та донедавна могутній Рим був приречений. Саме цей період і можна назвати справжнім Saeculi Felicitas – століттям щастя, яке варто згадувати, а не чекати в майбутньому, як про те йшлося в блозі Нові боги.
А “стрілочником”, відповідальним за запуск процесів руйнації імперії було “призначено” імператора Коммода, сина п’ятого “доброго августа” Марка Аврелія. Саме “призначили” наступники- правителі Риму та історики, бо надто вже образ Коммода нагадує карикатуру, а не історичну особу. Не людину, а вигадку, міф. Міф на троні Давнього Риму.
А наштовхнула мене до таких міркувань монета, денарій імператора-негідника (чи це так насправді?) Коммода, карбований 190/191 рр.н.е. З першого погляду все в ній теж ніби все ясно, все ніби відомо, але…
На аверсі, як і годиться, портрет імператора та легенда з його імені та титулів. От саме імена, які він змінював за своїм бажанням та те, що наказав вважати себе втіленням Геркулеса, сина Юпітера, і є одними з “пунктів звинувачення” Коммода. Але чи не кожен давньоримський імператор при сходженні на трон міняв ім’я, після смерті августи Риму обожнювались, а от Авреліан одразу ж наказав себе богом вважати, не бажав чекати посмертних почестей.
Історія знає багато прикладів (Александр Македонський не лише Гераклом, а й Зевсом-Амоном “виступав”) подібних перевтілень та “сценічних псевдо”, здебільшого вони висвітлюються позитивно, а от Коммоду за таке – “догана з занесенням”. То виходить, що позитивне чи негативне відношення до історичної особи залежить лише від кута зору зацікавленого. Знову переписана історія!
Реверс денарія теж – ніби! – типовий: зображення бога та продовження переліку титулатури імператора Коммода (а саме з отриманням ним консульства вшосте пов’язують карбування цього денарія) та вказівки на те, що це власне за хороший хлопець, тобто бог. І знову починаються незрозумілості.
Чому саме таке зображення? Воно “ексклюзивне”, таке карбували лише раз – на цій монеті. Це зображення статуї Аполлона Палатинського (в легенді реверсу чітко: APOL PAL), яка прикрашала храм (важливий об’єкт давньоримського суспільного життя, там зберігались Сивіллині книги) цього бога, побудував же його імператор Октавіан Август за задумом Юлія Цезаря.
То до чого тут Коммод? А якщо не відома така дрібничка, як мотив дизайну звичайного денарія, то як можна “призначати стрілочником”, що розвалив імперію, імператора, всі уявлення та судження про якого базуються лише на… Хто насправді отой архітектор занепаду?
Потягнемо інтригу, традиційно, до наступного разу. І теж традиційно: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
