Таку думку сьогодні висловив керівник «Публічного аудиту Максим Гольдарб під час прес-конференції.
«До приватизації потрібно підходити дуже акуратно та вибірково. Складна економічна ситуація не дає Уряду можливості для більш серйозного маневру – в цьому сенсі доводиться розуміти владу. Проте в той час, як фінансова система перебуває на грані фолу, а влада приймає рішення, які грають на заниження активів України, постає питання: випадково це чи складова певної схеми. Крім того, першочергова заява прем’єр-міністра про необхідність відчуження державних підприємств для боротьби з корупцією, що процвітає в цих підприємствах і в державному секторі економіки загалом, вважається, м’яко кажучи, дивною, – у такому випадку треба просто змінювати топ-менеджмент, а не відмовлятися від стратегічних та прибуткових об’єктів», – переконаний Максим Гольдарб.
За словами керівника «Публічного аудиту», Україні, з одного боку, справді потрібно негайно позбавлятися від баласту. Адже на кінець 2014 року вартість прав держави в тих чи тих господарських суб’єктах, за даними Фонду держмайна, оцінювався у 80 млрд грн, при цьому прибуток держави від цієї суми в минулому році становив всього-на-всього 0,5% – 400 млн грн. З другого боку, під приватизацію, за оцінкою Максима Гольдарба, потрапляють не лише збиткові активи держави, а й ліквідні підприємства.
«Невже справді можна вважати, що Одеський припортовий завод – це неприбуткове підприємство? По-перше, воно саме по собі як комплекс бізнесу виробляє цілу частину валового продукту; по-друге, через нього проходить аміакопровід – єдина монополія, яка транспортує російський аміак до нашого припортового заводу, звідки вже російський аміак продається контрагентам російського тольяттінського підприємства. А тепер можна уявити, що кінець цього аміакопроводу буде приватизований, – чи варто пояснювати, Україна втратить єдиний експортний канал поставок стратегічної сировини російської компанії», – розповідає аудитор.
Максим Гольдарб додає: «те, як в Україні розпоряджається держмайном можна оцінити на столичному рівні, коли, до прикладу, в концесію передаються бюджетоутворюючі підприємства, інвестори не виконують своїх обов’язків, а лише користуються потужностями комунальних підприємств, не вкладаючи в їх розвиток гроші і по суті заробляючи на комунальному майні».
З огляду на вказане вище, «Публічний аудит» береться здійснити комплексний аналіз виставлених на приватизацію підприємств. «Ми хочемо виявити, наскільки їх розпродаж допоможе очистити бюджет країни від баласту, а також вкажемо, від яких державних підприємств у жодному випадку не можна відмовлятися, зважаючи на їх стратегічне значення для країни та можливість приносити надприбутки держави.
