Домой Экономика ЕКОНОМІКА ПОВИННА МАТИ КРИЛА: ГОЛОВНЕ ПРО ДЕРЖПРОГРАМУ РОЗВИТКУ АВІАПРОМИСЛОВОСТІ НА 2021—2030 РОКИ17.09.2021

ЕКОНОМІКА ПОВИННА МАТИ КРИЛА: ГОЛОВНЕ ПРО ДЕРЖПРОГРАМУ РОЗВИТКУ АВІАПРОМИСЛОВОСТІ НА 2021—2030 РОКИ17.09.2021

36

Постановою КМУ №951 від 1 вересня цього року затверджено Державну цільову науково-технічну програму розвитку авіаційної промисловості на 2021—2030 роки (далі — програма. — Авт.).


Це третя десятирічна державна програма авіапрому, та мала бути четвертою. Розрив стався в 2010-му.

Перші дві програми не в повному обсязі, але реалізовувалися. Бюджет надавав принаймні деякі суми на створення Ан-70, Ан-140, Ан-148, технічне переоснащення підприємств, виготовлення двох Ан-70 для Міністерства оборони України.


Наприкінці терміну дії другої програми середньорічна держ­підтримка галузі становила лише 17% від запланованого обсягу.

-ads-

А від третьої програми, на 2011—2020 роки, взагалі відмовилися. Натомість Міністерство промислової політики ліквідували, після чого авіапідприємства передали в управління Укроборонпрому.

І він з 2015 року керував галуззю на свій розсуд, як умів. Результат очевидний: серійне виробництво авіатехніки було зупинено, а другий за величиною Харківський авіазавод доведено до банкрутства.

Чому важливий цей документ?

Нарешті уряд затвердив програму розвитку галузі. Тільки масштабна синергія мислячих людей змогла забезпечити такий результат, незважаючи на шалену протидію різного роду фігур, що мають відношення до формування політико-економічного вектору країни.

Продемонстровані в цих умовах Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості витримка, цілеспрямованість і наполегливість у битві за програму заслуговують найвищих похвал.

Адже прийнятий документ є інструментом вирішення завдання державної ваги, що сприятиме створенню і розвитку потенціалу української високотехнологічної промисловості.


Про необхідність програми фахівці галузі багаторазово маніфестували на всіх доступних майданчиках. Виділимо ключові моменти їхньої аргументації.


Найперше те, що високотехнологічне наукоємне виробництво є основним фактором підвищення конкурентоспроможності національної економіки й умовою високого життєвого рівня населення країни.

Ступінь наукоємності різних індустріальних галузей демонструють загальносвітові цифри: в середньому витрати на науково-дослідні роботи в авіабудуванні становлять 14,2% проти 2,5% в промисловості в цілому. Для порівняння: приладобудування 7,3%, телекомунікаційна техніка — 8,3%, виробництво комп’ютерів — 9,3%, фармацевтика — 10,8%.


По суті, авіабудування є сукупністю досягнень реального сектору економіки і сприяє його розвитку.

Адже необхідність забезпечення безпеки польотів, підвищення комфорту і загальнодоступності повітряного транспорту змушує авіабудівників звертатися до послуг фундаментальної та прикладної науки, металургії, виробництва електротехнічної та радіоелектронної апаратури, приладобудування, робототехніки, інформатики.

Тобто авіапромисловість є замовником, а отже, драйвером для широкого спектру технологій, системоутворюючим елементом національної економіки.


Саме таке розуміння ролі авіабудування спостерігаємо з боку урядів різних країн світу, які його всіляко підтримують. Фінансове забезпечення істотних капіталовкладень у розвиток національних авіабудівних компаній в різних країнах організовано по-різному.

В Європейському Союзі, Китаї, Росії це є сферою держрегулювання та бюджетної підтримки, в США — сферою приватних і корпоративних інвестицій з додатковими заходами підтримки з боку дер­жави (прямі державні субвенції, відомчі державні замовлення тощо).


З огляду на вражаючі результати передових авіаційних країн можемо стверджувати, що державне інвестування в авіабудівну галузь стане для України вагомим фактором оздоровлення промисловості, виведення її з кризового і посткризового стану. Це і є другою позитивною функцією програми: тепер маємо документ, на якому до 2031 року базуватиметься щорічний «авіаційний рядок» бюджетної пропозиції.


За розрахунками Міжнародної організації цивільної авіації ІСАО, кожні 100 доларів, витрачені на повітряний транспорт, приносять вигоду для економіки на 325 доларів. При цьому кожне додаткове робоче місце в авіабудуванні приводить до появи в різних секторах економіки більше восьми нових робочих місць за широкою номенклатурою професій.

Стартовий майданчик для відродження авіагалузі

Прийнятий документ пред­ставляє низку взаємопов’язаних заходів, у суть і логіку яких закладені такі основоположні позиції:

  • збереження за Україною статусу авіаційної держави;
  • формування парку повітряних суден цивільної авіації для забезпечення транспортної доступності по всій території країни;
  • підтримка науково-дослідного, технічного, виробничо-технологічного та кадрового потенціалів на рівні, що забезпечує ефективну авіаційну діяльність;
  • нарощування потенціалу військової авіації відповідно до вимог забезпечення обороно­здатності країни;
  • підтримання якості вітчизняної авіаційної техніки на рівні конкурентоспроможності;
  • розвиток міжнародного співробітництва та розширення присутності вітчизняних авіаційних організацій на ринках авіаційної техніки та авіаційних послуг.


Досягнення зазначених цілей передбачає вирішення таких пріоритетних організаційно-економічних завдань як створення науково-технічного доробку, що забезпечує розвиток авіаційних технологій, впровадження дієвого механізму просування вітчизняної продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках, локалізація виробництв авіаційної продукції провідних іноземних компаній та імпортозаміщення, отримання доступу до передових закордонних технологій.


У свою чергу вирішення цих завдань базується на низці стрижневих принципів: послідовність і поетапність розвитку галузі, концентрація ресурсів тільки на пріоритетних напрямках, управління життєвим циклом виробленої авіатехніки і розвиток мережі її післяпродажного обслуговування, інтеграція до світового авіаційного ринку і участь у міжнародній кооперації, формування сімейств авіаційної техніки, диверсифікація на суміжні ринки.

Кількісними індикаторами конкуренто­спроможності галузі стануть її частка у світовому ринку авіатехніки і рівень продуктивності праці.


З метою раціонального використання коштів державного бюджету пропонується ввести і здійснювати моніторинг низки інтегральних цільових індикаторів: авіаційна виручка, рентабельність продажів, чиста рентабельність активів, продуктивність праці, чисельність зайнятих в авіапромі.


Крім того, в разі необхідності адаптації програми до коливань попиту на авіатехніку і послуги та для поглибленого аналізу і вибору шляхів вирішення окремих завдань будуть використані спеціальні індикатори.

Це обсяг доданої вартості, неавіаційна виручка, кількість поставлених літаків/вертольотів, двигунів військового і цивільного призначення, обсяг виробництва продукції і продуктивність праці до нинішнього рівня, частка організацій, що здійснюють технологічні інновації, частка інноваційних товарів, робіт, послуг у загальному обсязі експорту, частка витрат на технологічні інновації й інше.


Зрозуміло, що тільки власними силами, з огляду на вкрай складні наявні в авіапромі реалії, Мінстратегпром не зможе здійснювати безперервний моніторинг і швидку адаптацію програми.

Для виходу з такої ситуації передбачається створення галузевого центру техніко-економічних дослі­джень, одним з призначень якого буде піклування про необхідні зміни і доповнення до існуючої нормативної та методологічної бази.


За минулий рік здійснено низку серйозних кроків для відновлення стратегічних галузей промисловості. Насамперед це створення центрального органу виконавчої влади Міністратегпром. За результатами напрацювань міністерства 24 червня 2021 року підписано Указ президента України №268/2021, що визначив чіткі терміни актуалізації плану заходів стратегії відродження вітчизняного авіабудування.

Через два місяці, 20 серпня, Указом президента №372/2021 затверджено стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу, яка сформулювала пріоритетні напрями державної військово-промислової політики, що і стануть підґрунтям для державних програм розвитку ОПК та імпортозаміщення.

Невдові за цим, 1 вересня, після десятилітньої перерви прийнято програму розвитку авіапрому до 2031 року.


Тепер би не знизити темп. Ще видатний мислитель і філософ Конфуцій зазначав: «Не той великий, хто ніколи не падав, а той, хто падав і вставав».

Програма — це тільки стартовий майданчик. Виконаємо її — вітчизняній авіапромисловості бути. Виведене на новий рівень авіабудування скерує за собою всі інші стратегічні галузі промисловості, стане об’єктивним індикатором інвестиційної привабливості України.

Автор: Любов БУКРЄЄВА

Джерело: Україна Молода

Предыдущая статьяЗаборонити пестициди і зробити все органік. Що буде?
Следующая статьяАГРАРНАЯ СПРАВЕДЛИВОСТЬ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь