Сьогодні в світі спостерігається зростання кіберзлочинності. Це проявляється не лише в економічному секторі , а й в сфері інформації, яка носить секретний характер. Про кіберзлочинність, тероризм та в загалом проблеми безпеки в Україні в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу UBR розповів директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
UBR: Чому наші державні мужі вважають, що нам загрожує кіберзлочинність, наскільки це розповсюдження явище в нашому суспільстві?
В.Кулик: Якщо порівнювати масштаби цієї загрози у всесвітньому масштабі, то очевидно, що відбувається зростання кіберзлочинності. Це проявляється не лише в економічному секторі – це пов’язано з інформацією, яка носить секретний характер. Але це події або фактори, які впливають взагалі на політику і міжнародні відносини, наприклад, оприлюднення протоколів, а також донесення Державного департаменту США на сайті “вікілікс”, які фактично переформатували на деякий час відносини в деяких регіонах світу.
UBR: Це був елемент кіберзлочинності?
В.К.: Була зламана інформаційна система, було вкрадено інформаційну базу даних і потім її оприлюднено. Але якби цього не відбувалося, то ця параполітика, яка прихована за лаштунками, інтереси великих корпорацій, то вона б залишилась невідомою для пересічного громадянина і, як раніше, вирішувалась би доля людства без участі самих людей. Тут є певна межа між тероризмом – кіберзлочинністю і діяльністю, яка спрямована на прозорість політичних, економічних, культурних, технологічних процесів у світі. Якщо говорити про піратство, то ліцензовані продукти в 3-4 рази дорожчі його справжньою вартості, то необхідні якісь механізми, які б знижували ціну. Йде мова про цінову політику на медійному, культурному ринках. Систему треба вирівнювати, і тут питання не лише боротьби з кіберзлочинністю чи піратством. Мова має йти і про соціальну відповідальність бізнесу, соціальну відповідальність держави загалом. Якщо в Конституції написано, що Україна є соціальною державою, то ми відповідно маємо будувати соціальну політику, щоб дати доступ до софту і до мистецтва всім громадянам.
UBR: Може краще підвищувати соціальну значимість населення і забезпеченість?
В.К.: Україна на світовому фоні не відрізняється як чорна діра, чи як зона підвищеної небезпеки. Ми маємо зробити так, щоб ціна на продукцію була не така висока, і щоб до неї мав доступ простий громадянин.
UBR: Як можна контролювати тероризм і кіберзлочинність в інтернеті? Чи є аналоги законів в світі, які можна було б почитати? Чи потрібні вони на такому етапі розвитку України?
В.К.: Тут потрібно розділяти кібертероризм, кібербезпека і злочинність в сфері інтернету. Злочинність інтернету є двох рівнів – це піратство і те, що пов’язано з крадіжками з банківських карточок, злам систем, крадіжка персональних даних і таке інше. Це один з видів бізнесу і з цим треба боротися. Цей сегмент злочинів з кожним роком збільшується приблизно на 25-30%.
UBR: А армія борців збільшується?
В.К.: По-перше, збільшуються можливості держави. Держава також технічно оснащує свої відповідні служби, вводиться нове законодавство, певні пояснення на технічному рівні. Деякі дії держави викликають здивування, наприклад, “Закон про захист персональних даних”, особливо його правозастосування, який викликає критику правозахисників, але і нерозуміння тих, хто має виконувати цей закон. Коли ми говоримо про тероризм чи кібертероризм, ми ж говоримо не лише про використання інтернету, про поширення інформації, застосування технологій інформаційної дезорієнтації. Це злам системи оборони, наприклад, це злам систем комунікацій, втручання в державні сервери, це маса інших комунікацій втручання в мережу. Дезорієнтація використовується не лише під час збройних конфліктів, але й певними групуваннями для досягнення певної мети, наприклад, накрити фондову біржу чи змінити ситуацію на певному ринку чи навіть проведення рейдерської атаки. Ці технології вже існують в Україні. З цими технологіями треба боротися, навіть, в рамках СБУ було створено систему.
UBR: Чому держава почала рухатись в цьому напрямку? Були якісь прецеденти чи загрози реальні для України? Чи взагалі нам є що захищати, адже багато документів ще не переведено в електронний вигляд.
В.К.: Були прецеденти, коли групи хакерів зупиняли діяльність сайтів держави, були спроби зламати бази даних. І це вказує на те, що справді є що захищати. І я б не сказав, що більша частина документів не переведена в електронний обіг. Так, у нас немає електронного підпису – це проблема, але з іншого боку, значна частина інформації вже знаходиться в мережі. Зараз в Україні, близько 18 млн громадян є постійними користувачами мережі інтернет. Цей сегмент інтернет послуг вже надто великий і технології в цьому масштабі також зростають.
UBR: То невдовзі ми можемо побачити інтернет-поліцію?
В.К.: У деяких країнах так і є, в деяких країнах можна голосувати на виборах через інтернет. Це також є позитивним явищем. Однак зрозуміло, що пройде певний час, до того щоб Україна повністю була покрита мережею інтернет. 17 млн – це не так багато, в основному це мегаполіси і великі міста. У нас є значна частина, яка навіть не має телефонів, не те, що мобільного, а навіть проводового. Це один з пріоритетів, один з елементів, який також варто захищати і проявляти там інтерес. Бо якщо ми будемо це опускати, то ми пастимемо задніх. Інтерн створювався не як система для комерції, ідея інтернета було саме в поширенні інформації (не комерційні). Це вільний простір. Держава має бути зацікавлена щоб інформація була прозора і відкрита.
