Ця стаття присвячується останнім подіям у Кубі та тим змінам, які відбулись у країні з часів Кубинської революції 1953-1959 років, коли до влади прийшов Фідель Кастро-старший. А там відбулось багато цікавого.
Фідель Алехандро Кастро Рус – кубинський комуністичний революціонер і багаторічний диктатор Куби. Керував республікою як голова уряду у 1959 – 1976 роках та як президент у 1976 – 2008 роках. Марксист-ленініст та кубинський націоналіст. Кастро також обіймав посаду першого секретаря Комуністичної партії Куби від 1961 по 2011 рік.
Саме під час правління Кастро Куба стала однопартійною державою з комуністичною владою. Промисловість та бізнес там були націоналізовані, проведені державні соціальні реформи в суспільстві.
Після повалення режиму Батисти 1959 року, прийняв повноту військової та політичної влади як голова уряду. США перейшли в опозицію до режиму Кастро та безуспішно намагались усунути його шляхом замахів, економічної блокади та контрреволюції, зокрема висадкою в затоці Свиней 1961 року.
З огляду на зовнішні загрози, диктатор Кастро переорієнтувався на Радянський Союз та дозволив радянській владі розмістити ядерну зброю на Кубі, спричинивши Карибську кризу 1962 року – один з ключових інцидентів Холодної війни.
Кастро, який соціально походив із заможних землевласників – латифундистів, почав політичну карєру 1956 року з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти та США, а також невдалої спроби збройного перевороту.
1959 року прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух у країні та знищив основних поплічників харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі.
Завдяки яскравій харизмі та акторським здібностям міг багато голин поспіль тримати натовп у стані екзальації, виголошуючи палкі промови.
У внутрішній політиці склав військовий пакт з СРСР та активно займався експортом революції – втручався до громадянських конфліктів у країнах Латинської Америки, Африки та Близького Сходу.
Підтримував лівацькі радикальні рухи, режими та заколоти; за підтримки СРСР таємно відряджав кубинські війська або спеціальні збройні загони та радників у гарячі точки планети Таємно заробляв гроші на транзиті наркотиків з Південної Америки до Флориди (США).
Куба ідеологічно сильно зблизилась із СРСР. Після спроб згорнути революційний рух Куби Фідель Кастро обвявив про перехід своєї країни на соціалістичний шлях розвитку. Ще 16 квітня 1961 року, на похоронах жертв американського бомбардування острова, Фідель вимовив наступні слова: «Товариші робочі та селяни, наша нація є соціалістичної та демократичною, революцією бідняків, котра робиться силами бідняків та в інтересах бідняків».
Однак лише 1 травня диктатор Фідель Кастро обявив про соціалістичний характер кубинської революції.
1965 року він змінив «Рух 26 липня» в Єдину партію соціалістичної революції Куби. 1 жовтня 1965 року – партія була перейменована в Косуністичну партію Куби, а Кастро обраний Першим секретарем ЦК партії. 2 грудня 1976 року – займав посаду представника Державної ради Куби.
1972 року відвідав Білоруську ССР та проїхав по проспекту імені Леніна.
Фідель Кастро пережив за своє життя багато замахів. Він був одним з керівників, чиє життя знаходилось під постійною загрозою. Він пережив від десятка до сотні замахів. І за ними часто стояли американські спецслужби та кубинські вороги Кастро та американські мафіозні групи, котрі були незадоволені тим, що після перемоги революції Кастро прибрав до своїх рук знамениті гавайські казино та борделі.
Окрім того, що Куба знаходилась у постійному конфлікті з Америкою, вона також брала участь у багатьох війнах по всьому світу. Фідель Кастро не обмежувався боротьбою зі США; Він активно допомагав пострадянським революційним силам багатьох країн третього світу.
Його армія один час становила 145 тисяч чоловік, не враховуючи 110 тисяч осіб резерву та близько одного мільйону чоловіків та жінок в міліції територіальних військ; 57 тисяч швидко були відправлені в Анголу; 5 тисяч в Ефіопію, сотні – в Південний Ємен, Лівію, Нікарагуа, Гренаду, Сирію, Мозамбік, Гвинею, Танщзанію, Південну Корею, Алжир, Уганду, Лаос, Афганістан, Сьерра-Леоне.
За техніку, перекид військ, оплату військового контингенту та навчання офіцерів платив СРСР, котрий фактично визначив зовнішню політику Куби та її участь у збройних конфліктах.
11 липня 2014 року в ході свого візиту в Латинську Америку з Фіделем Кастро зустрівся президент Росії Володимир Путін.
11 липня 2014 року Путін зустрівся з представником Ради міністрів Куби Раулем Кастро. Перед тим він списав 90% боргів Куби перед СРСР, а інші 10% (3,5 мільярди доларів) пропонувалося інвестувати в кубинську економіку, шляхом погашення протягом 10 років рівними піврічними виплатами.
Міністри іноземних справ Росії та Куби підписали міжурядові угоди про співпрацю в міжнародній інформаційній безпеці, а також російсько-кубинські заяви при нерозміщення першими зброї в космосі.
24 лютого 2008 року парламент Куби з результатом 97,7% голосів обрав Рауля Кастро новим головою Державної ради Куби (голова держави). У своєму виступі голова держави заявив: «Я приймаю на себе всю покладену вами відповідальність. Однак я переконаний, що Головнокомандувачем кубинської революції є й буде лише одна людина. Фідель – це Фідель. Усі ми чудово розуміємо, що Фіделя нам не може замінити ніхто».
Рауль Кастро та Ернесто Че Гавара у 1958 році.
Вже у перші місяці при владі Фідель Кастро провів ряд заходів з лібералізації життя в країні. Зокрема, було скасовано заборону на використання мобільних телефонів та мікрохвильових печей, формально було дозволено всім громадянам Інтернет. Кубинцям дозволили зупинятися в готелях, брати на прокат автомобілі.
У лютому 2013 року був переобраний на другий пятирічний термін головою Державної ради Куби.
За ініціативи Рауля Кастро держслужбовцям, зокрема президенту було заборонено займати посаду два терміни поспіль. Сам пан Кастро-молодший заявляв, що йти на другий термін не має наміру.
Фідель Кастро підкреслював, що факт його обрання не націлений на реалізацію на Кубі ідей капіталізму та відмову від революції, але, навпаки, покликаний забезпечити захист, збереження соціалістичної ідеології.
10 жовтня 2019 року парламент Куби обрав Мігеля Діаса Канеля президентом Республіки Куба. 19 квітня 2021 року делегати КПК обрали Діаса Канеля Першим секретарем ЦК партії замість Рауля Кастро, який пішов у відставку. У липні 2021 року у Кубі відбулись масові протести.
25 вересня 2022 року у Кубі відбулась одна з найбільш неоднозначних подій в історії країни. – референдум з прийняття нового Сімейного кодексу, який легалізує одностатеві шлюби, одностатеве всиновлення, сурогатне материнство у безкоштовній формі. За прийняття цього кодексу проголосували, нібито, 66% громадян.
Через чотири роки він також був переобраний в Національну асамблею народної влади. На першій сесії, весною 2023 року, його переобрали президентом Куби.
Отже, історія Куби останніх вісімдесяти років сильно насичена та цікава. Спочатку країна тримала активно курс на зближення із СРСР та встановлення в країні соціалізму. Потім, до влади прийшов Рауль Кастро і в країні почалась лібералізація. Сильно серйозні зміни сталися при президенті Мігелі Канелі – він лібералізував одностатеві шлюби. Молодь, переважно, задоволена. Старші – сильно обурені. Дух та атмосфера в країні сильно неоднозначні. Країна йде на зближення із Заходом. Але страждають традиційні кубинські цінності й ідеї.
Отже, важко спрогнозувати, що станеться з Кубою в найближчому майбутньому. Мабуть, країну чекають нові потрясіння та випробування, але держава вистоїть та збережеться як незалежна держава. Правда, незрозуміло у якій формі. Хочеться вірити у краще, але все залежить від народу Куби!
