Війна поставила перед українцями необхідність розбиратися в різних типах управління великими процесами, кожен з яких ще й має свою ієрархію рівнів. Відповідно постали питання про суб’єктів управління, їх мотивації та інструменти.
Глибинна мотивація буває двох видів – безумовна любов або особиста вигода. Основні інструменти також бувають двох видів – локальні і нелокальні. На мотиваційній розвилці потрібно зробити вибір (той самий духовний вибір), при виборі інструментів можна обирати як один з них, так і будь-яку їх комбінацію (в залежності від рівня власного розвитку).
Тепер розглянемо управління (локальне та нелокальне). Очевидно, що для його практичного здійснення суб’єкт управління має володіти відповідним типом мислення, локальним або нелокальним.
Локальне мислення людини прив’язане до його фізичного втілення та обмежене терміном його життя, можна сказати, що фізичне тіло є опорою та носієм локального мислення.
Нелокальне мислення не обмежене фізичним тілом носія як просторово, так і в часі, тобто воно може існувати як цілісність до фізичного втілення, під час фізичного втілення і після нього.
Нелокальне мислення опирається на більш тонкі речі, на поле наскрізної присутності безумовної любові, котре його безперервно породжує і трансформує. У випадку жаги штучного безсмертя (вольове відключення від поля присутності) воно може спиратися на неорганічні форми життя (казки про кощеєві голки звідти). В такому випадку істота переходить в розряд Некромантів. Кістки, каміння та інші кристалічні структури використовуються як носії свідомості замість фізичних тіл.
Нелокальне мислення самосутнє та самодостатнє і тимчасова наявність фізичного тіла є для нього просто додатковою можливістю для прояву в якихось конкретних місцях, при цьому фізичне тіло і матеріальна реальність (природа, праматерія і т.д.) мають свій прямий контакт з полем наскрізної присутності і теж породжуються ним напряму. Можна сказати, що в здоровому варіанті відбувається сімбіоз живої свідомості і живої тілесності. Не забуваємо про мотивацію – суб’єкт може мати егоїстичні мотиви і мати при цьому величезні нелокальні властивості.
Назвемо для зручності нелокальне мислення, що контактує з нашим світом локальностей, польовим мисленням.
Більшість видимих геополітичних процесів здійснюється локальним способом мислення, колективне мислення є механічною сумою окремих локальних мислень, тобто це металокальне мислення. Збільшення кількості і інтенсивності групових динамік металокального мислення не призводить до прориву в нелокальне мислення, це принципово інша якість.
Суб’єкт, що володіє польовим мисленням, може впливати миттєво на величезні масиви локального мислення, задаючи для них конфігурації сценарних полів. Локальне мислення навіть не зможе помітити цей вплив, а всі ідеї, які в нього з’являться після цього, буде вважити своїми геніальними одкровеннями, палко їх захищати і впроваджувати.
Чому ми останнім часом пишемо про Некромантів, що це найбільш небезпечний наш ворог на данному етапі? Тому що ми бачимо реальні ознаки їхньої діяльності на теренах росії і це якраз ті істоти, що вибрали особисту вигоду і мають величезні можливості польового управління.
Україна зараз обрала на рівні мотивації безумовну любов, але користується для її реалізації досить примітивними інструментами локального мислення, тому наша битва така затята – нам не вистачає якостей нелокального мислення і розгортання вже з них нашої поточної локальної діяльності.
Тим часом, в Україні стає трендовою ідея про необхідність відродження шляхти (аристократизму), як живого ядра Українства, що зможе мислити живими часопросторами і діяти стратегічно. Такі люди потрібні були ще на вчора, але краще пізно, ніж ніколи.
Тому наша пропозиція до цього нашого спільного столу відродження така:
безумовна любов -> наскрізна присутність -> нелокальне мислення -> цілісність і точність проявів подієвого поля Українства -> конкретні дії в окремих локальностях.
Дякуємо, що дочитали!))
текст – Олександр ДУДКА-БУЛИГА
