У кращому випадку, це буде виноска в історії. І завжди є Schadenfreude
Цього тижня Wall Street Journal опублікував статтю, в якій детально описав звинувачення Німеччини щодо нібито підриву Україною газопроводу «Північний потік». Хоча у мене є кілька проблем зі статтею, я не буду вдаватися до них тут. Зазначу лише, що все це не має значення.
Це провина Німеччини
Якщо припустити, що інформація правильна і Україна атакувала трубопровід, то слід сказати, що трубопровід одразу ж став законною мішенню війни для України, коли Росія вторглася в 2014 році. Розлючена чи ображена Німеччина блідне у порівнянні з Україною, яка відбивається від геноцидної війни з боку Росії. НІ… це не гіпербола.
Протягом останніх десятиліть Німеччина демонтувала свою енергетичну інфраструктуру, намагаючись «перейти на відновлювані джерела енергії», і таким чином стала надмірно залежною від Росії у своїх енергетичних потребах. Зокрема, у природному газі. Це не стаття про плюси і мінуси реалістичної енергетичної політики. Але слід зазначити, що понад 50% енергії в Німеччині виробляється з нафти або вугілля.
Частково це є результатом закриття атомних електростанцій у Німеччині, а частково – результатом того, що росіяни добре попрацювали над тим, щоб вплинути на німецьких лідерів.
Це явище не нове.
Тож, у цілком реальному сенсі, Німеччина взяла все це на себе. У 2008 році, коли Росія вторглася в Грузію, Німеччина опинилася в дуже унікальному становищі: вона могла висунути Москві суттєві вимоги. Вона вирішила цього не робити. У такій же ситуації Німеччина опинилася в 2014 році, коли Росія вторглася в Україну. Вона цього не зробила. Німеччина знала про плани Путіна щодо України та всіх колишніх радянських сателітів. Ми всі знали. Він розповів нам усім… в Мюнхені, в Німеччині!
Путін проник у Німеччину на всіх рівнях. Не тільки через це Україна має КОЖНЕ законне право захищати себе. В тому числі від спільних підприємств, які складаються з ворога і союзника. Україна та інші державні та недержавні суб’єкти попереджали Німеччину про будівництво «Північного потоку-2» і зверталися до неї з петиціями. Німеччина вирішила приєднатися до Путіна. Цей вибір, як і будь-який вибір, має наслідки. Для Німеччини (і Австрії, найбільшого іноземного інвестора «Північного потоку-2») це втрата мільярдних інвестицій у трубопровід, а тепер і мільярдів євро допомоги Україні. (Що могла б сьогодні врятувати німецьку [та австрійську] економіку силова відповідь на вторгнення в Грузію?)
Є багато причин, чому Росія пішла на повномасштабне вторгнення в Україну в 2022 році. Всі великі держави несуть відповідальність. США спалюють свій моральний авторитет в Іраку та Афганістані. Вихід з Афганістану. Великобританія і все НАТО ховаються під військовою парасолькою США. Але… Німеччина несе найбільшу відповідальність. Вона дозволила піддатися операціям впливу Путіна і проігнорувала можливості привести Росію у відповідність до більш західних цінностей. Коротше кажучи, Німеччина взяла гроші. Вона зробила вибір на користь короткострокових вигод і лестощів замість розумної енергетичної та безпекової політики.
Нікого в Україні не хвилює, в чому Німеччина звинувачує кількох українців у тому, що вони роблять для захисту України. Мені теж. І вам не повинно бути байдуже.
Бенджамін Кук
переклад ПолітКом
