Київ. 25 березня 2015 року (ПолітКом). Ігор Коломойский, який займав посаду голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, подав у відставку під час зустрічі з Президентом України Петром Порошенком в ніч на сьогодні.
Глава держави задовільнив прохання пана Коломойського і підписав відповідний указ. Про це стало відомо з офіційного сайту Президента України.
Президент наголосив на тому, що Дніпропетровщина має залишатися надійним захисним рубежем на Сході України. «Маємо забезпечити мир, стабільність та спокій. Дніпропетровщина повинна залишатися бастіоном України на Сході, захищати мир та спокій громадян», — сказав Петро Порошенко.
За словами Глави держави, виконувачем обов’язків голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації буде призначено Валентина Резніченка.
Авторитетні журналісти та блогери вже висловили свої думки онлайн. Традиційно, «ПолітКом» зібрав їх для вас:
Natasha Vlaschenko,
журналіст:
«С утра узнала, что Коломойский подал в отставку Продавили, значит.. Жаль Знаю, сколько хорошего он сделал за это время для области и страны А что хорошего сделал Лещенко и Наем – понятия не имею Извините за прямоту Но история и вправду все расставит по своим местам ЗЫ все произошло, как обычно в нашей стране, — ночью. Надеюсь, «мальчики « дежурили под АП. А уж кофе их угостят, кто б сомневался)) и свой отдельный концерт победителей».
Сергій Лещенко,
народний депутат України від «Блоку Петра Порошенка»:
«Увольнение Коломойского было самым сложным, но верным решением Порошенко в кадровой политике. Послушайте, я для вас залил разговор Коломойского с главой Нефтегаза Andriy Kobolyev, где губернатор обещает направить батальоны захватить еще одно государственное предприятие – Укртрансгаз. Этот человек давно перешел грань, только говорить об этом вслух решались немногие. Теперь будет легче прозревать».
Borys Filatov,
народний депутат України, позафракційний:
«Не хотел писать, но все же. Дабы всякая шваль не злорадствовала. 1. Председатель ДнепрОГА подал прошение об отставке, Президент удовлетворил. 2. Увольнение прошло максимально корректно. 3. Все дела будут переданы Валентину Резниченко в максимально комфортном режиме. 4. В субботу состоится митинг-концерт «За Единую Украину». На митинге будет заслушан годовой отчет команды Коломойского. Будут присутствовать народные депутаты, лидеры общественного мнения, добровольцы, волонтеры, новый губернатор. Приглашаем всех наших симпатиков. Со всей Украины. Давайте перестанем пить валерианку и покажем всему миру, что мы можем быть цивилизованными людьми для которых наша страна выше амбиций. Не давайте поводов для радости нашим врагам, как внутренним, так и внешним».
Yevhen Lauer,
журналіст:
«С государственной службы ушел крупнейший волонтер. Кому от этого стало легче? Точно, что, к сожалению, ни страна, ни Президент не выиграли!»
Taras Zahorodniy,
политтехнолог:
«Не договорились. Жаль. Это бы пошло в большой плюс для Порошенко, если бы качество управления страной резко выросло, но реально же почти ничего не поменялось. А дальше рост цен на газ, ЖКХ, уровень ярости у людей будет только расти. Вангую: 1. «1+1» перестает «не замечать» явных провалов власти. Очень внимательно будут наблюдать как начнется дерибан «Укрнафты», потому что качества госуправления не повысилось. 2. Окончательный развал коалиции уже к сентябрю. 3. Перевыборы ВР где то весной следующего года. 4. «Молодые политики», сами того не замечая, прошли пик своей популярности. Теперь их будут заставлять поссорится со всеми игроками ведущими, чтобы слить окончательно. Они уже в «вилке»: не продолжишь мочить других – плохо, будешь дальше мочить – тоже плохо. 5. Коломойский, скорей всего пойдет сам в политику теперь открыто. Сначала парламент, а потом президент. Ниша «оппозиции» и «спасителя нации» очень удобная и перспективная. Это круче чем у Ющенко плюс свой ТВ канал.Публичность все таки затягивает. И теперь сложно тихо в Швейцарии жить. Не тот адреналин. Погрязший в коррупционных скандалах, с огромным антирейтингом Порошенко выборы проигрывает. Если не дожмут досрочные».
Віктор Уколов,
журналіст:
«Потрійний удар від Порошенка: 1. Коломойського відправили у відставку – шантаж держави припинено; 2. Закон про акціонерні товариства підписано – уряд повертає контроль над державною власністю; 3. Олігархи наочно побачили, що вороття старої системи не буде. Ніхто не говоритиме з державою мовою сили. Сильний крок влади».
Vitalii Chepynoga,
народный депутат Украины:
«Про «нічну політику». В даному випадку я не про відставку Коломойського (з якою я, загалом, згоден), а взагалі про культуру “нічної політики”… Не люблю я, якщо чесно, всіляких “нічних рішень”. Вони додають драматизму ситуації, але забирають частину логіки… Трохи вони всі «постановочні», несправжні… Я працював з прем’єр-міністром двічі. За моєї пам’яті жодне важливе нічне рішення нічим хорошим не закінчилося. Бухати і плясать в клубах після опівночі ще цілком припустимо (а іноді навіть – бажано) а от ухвалювати стратегічні рішення – ні. Особливо, коли це рішення формально колегіальне. Рано чи пізно настає момент “втоми від аргументів” , коли всім вже пофіг, що саме буде ухвалено… Хтось із мудрих людей сказав, що головна проблема стратегічних рішень у політиці – елементарний брак часу для аналізу їх наслідків… Окрім всього ніч додає фальшивої величі… – Я вєршитєль судєб, деміург, блін… Всі сплять, а я рішаю вопроси… І ще: вночі, певно, ухвалюються рішення, які вдень приймати трохи стидно…»
Bogdana Babych,
директор Інституту практичної політики:
«Вам не здається дивним, що після гри мя»зами під Укртатнафтою, сепаратистських натяках щодо Одеси і Дніпропетровську, потрясання папірцями в АП, Коломойському так тихо пішов з губернаторського поста? Або Коломойському на Банковій показали «переконливі агрументи» від СБУ, або вони домовились з Порошенком вирішити конфлікт за рахунок третьої сторони. Щось давно нічого не чути від Ахметова, Пінчука, Фірташа…»
Bogdan Butkevych,
журналіст:
«Дуже змішані відчуття від відставки Коломойського. З одного боку, враховуючи, стільки, скільки ми в Тиждень пишемо останні 8 років про необхідність демонтажу нашої олігархічно-люмпенської системи суспільства, то я мав би радіти. Це вже не кажучи про необхідність відповідальності за образу журналіста. Останній олігарх втратив прямий вплив на державний апарат. Хоча непрямий, звичайно, залишиться – але чим не привід для гарного настрою? Тим більше, олігарх, який все одно в душі залишився «головрейдером всія України» з відповідною психологією. Та не покидає відчуття, що обороноздатність країни від цього постраждає. Й сильно. На жаль, стан держави наразі такий, що все тримається на конкретно взятому керівникові. Скільки б критики ІВК не писали, що, мовляв, від його відставки Дніпро не почне текти в інший бік, реальність не міняється – багато в чому саме воля цього олігарха зупинили руйнівну «ватну весну» рік тому. Й те, що він піде, звичайно, не викличе якихось миттєвих тектонічних зсувів. Але створить купу проблем, які в даній ситуації можуть мати дуже негативний вплив на й так на соплях функціонуючу систему. А найгірше те, що пан Коломойський явно не просто так йде з державної служби, а для того, щоб остаточно розв’язати собі руки – згадайте чутки, що перед тим, як подати заяву про відставку, він цілий день провів разом з іншим олігархом, Пінчуком. Так, звичайно, думаю, певні підкилимні домовленості між ІВК та Порошенком явно є. Типу, ти сам йдеш – я тебе не чіпаю. Однак не та він людина, щоб все так просто залишити й відступити. От саме зараз, коли Беня позбавився тягаря державної відповідальності, він й покаже по-справжньому зуби єврейського мафіозі. Дуже радий буду помилятися, але ми присутні зараз при початку дуже довгограючого конфлікту. Який може вилитися наприклад у парламентську кризу, розвал коаліції, внаслідок злагодженої роботи тепер же всіх олігархів чи навіть імпічменту. В будь-якому разі, «покой нам только сниться». Ось чому я не дуже радію від відставки Коломойського».
Тарас Чорновіл,
екс-народний депутат:
«Сильний крок. Нарешті час напівзаходів пройшов. Коломойський у відставці й закон про кворум в акціонерних товариствах підписано. Бєня сам себе переграв. Загрози реваншистських дій, особливо в Дніпрі й Одесі, звичайно ще існують, але, думаю, що ці останні 48 годин були використані не на марно: попрацювали з військовими й особливо з комбатами, СБУ підібрало повний комплект «аргументів» і включилися американці. Тому спроб перевороту не буде, а також і великого шухеру в Дніпрі не мало б бути. Крім того дуже доречним виявилося саме зараз хоч і хитке, але все ж перемир’я на фронті. Слухайте, мені таки починає здаватися, що в нашій країні реально запахло змінами! Перший удар по олігархату, а якщо запрацює АКБ, то дублетом можуть ще й почистити бюрократію, що мало б бути вирішальним. І ще одне – для ботів, які активно взялися експлуатувати тему про те, що, бачте, президент взявся робити зачистку саме з олігарха-патріота, а олігархів-зрадників не рухає. Антиолігархічними змінами до законодавства обмежили вплив на державу всіх, як і паразитування на державних ресурсах. Усі інші прийняли нові правила гри й, хоча без втіхи, але змирилися. І лише «рекетир-патріот» вирішив, що він стоїть над законами й країною. Крім того жоден олігарх крім ІВК не мав у своєму управлінні кілька областей і цілі галузі. І останнє – про патріотизм. Скажіть, чи можна назвати патріотичною й безкорисливою позицією те, що ви робите щось дійсно корисне для держави, але вимагаєте за це необмеженого права цю державу грабувати? При чому не по дрібному, а на пару мільярдів щороку! Просто згадайте тих, хто віддав за Україну своє життя, нічого за це не вимагаючи, й порівняйте з олігархом, який, коли відлучили від кормушки, став погрожувати ДпНР та ОдНР. Напрошується така неприваблива аналогія: чи може сьогодні путінська Росія застосовувати до себе почесний статус країни-переможця фашизму? Ні, бо в рашистані сьогодні саме цей фашизм і переміг. Так і Ігор Валерієвич, який дійсно мав реальні заслуги перед Україною в боротьбі проти режиму Януковича (менші) й у протистоянні Московщині й сепаратизму (більші), сьогодні все це перекреслив, коли спробував перебрати на себе всі ті найгірші речі й тенденції, проти яких люди боролися на Майдані й досі воюють на Сході. Той, хто убив дракона іноді ризикує сам на того ж дракона перетворитися. Коломойський у боротьбі з драконом був не Ланцелотом, а, скорше, хорошим зброєносцем, але дуже швидко саме він почав трансформуватися на такого дракона».
