Т. Пересвіт
Довіра влади населенню полягає не лише в умінні підвищувати податки, але й у сфері безпеки особи. У багатьох країнах це не лише ознака громадянського суспільства, але й одна зі сфер цивілізованого ринку та національної безпеки.
Питання людини та зброї в радянському просторі та європейському вирішувалося по-різному. Попри анонсовану «Державою та революцією» лібералізацію носіння вогнепальної зброї, життя змусило відмовитися від цієї ідеї ще в Декреті 1918 року. Після розвалу Радянського Союзу хутко «озброїлися» країни Прибалтики. Скажімо, законодавство Естонії дозволяє громадянам придбання арсеналу від малокаліберок до «справжніх» гвинтівок і пістолетів. Звісно, і тут є обмеження: наприклад, пневматичний пістолет має не перевищувати калібру 4,5 мм; довжина стволу рушниці має бути більшою за 500 мм або 840 мм загальної довжини. Самооборона, спорт і полювання є сферами, де може застосовуватися зброя. Для кожної вказано обмеження.
У Молдові власником зброї може стати всяка особа, яка досягла 18-річного віку. Для оформлення купівлі «пушки» у спектрі «холодна зброя – револьвер» варто повідомити владу лише на регіональному рівні – у територіальному комісаріаті поліції. Для більш вагомих «аргументів» вимагається дозвіл на рівні МВС.
У Новій Зеландії лібералізація правил носіння зброї відбувається з 1983 року. Швейцарія є однією з найбільш озброєнних країн: її обороноздатність побудована за міліцейським зразком, що означає перебування громадян, які відбули строкову службу в активному запасі. Деякі країни бачать це інакше – на батьківщині самураїв, наприклад, заборонено мати зброю для «незначних» цілей, до яких відносять спорт і колекціонування.
Ще у грудні минулого року Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко пообіцяв, що з нового року в Україні буде дозволено купувати пістолети травматичної дії не лише для окремих груп населення (зараз до таких належать журналісти, працівники ППС, депутати тощо). Посадовець оперував такою статистикою: в Україні нараховується близько 820 тисяч одиниць мисливської, вогнепальної, зброї травматичної дії та газових пістолетів. Щорічно міліція видає близько 50 тисяч нових дозволів, що, як зазначив мінстр, не стає причиною для різкого зростання рівня злочинності, де фігурує ця зброя.
У середині квітня він закликав більш пильно охороняти склади з військовими запасами для запобігання відтоку їх до кримінальних елементів. Не будемо уточнювати, але автор вже знає де можна поцупити бойову зброю. Наприклад, в одній із частин зброя зберігається у чарунках, які закриваються на дверцятка з магнітиком. За несанкціоноваго відкриття, спрацьовує сигналізація. Жарт ховається в тому, що о 22 годині на території частини вимикають світло, щоб зекономити на енергії.
Проте у владній верхівці ініціативу «озброєння» не сприйняли належним чином. Медведько пообіцяв провести перевірку щодо володіння зброєю серед працівників прокуратури. Аргументує він свої дії тим, що міліціонери мають охороняти людей, а не скидати проблему безпеку на їх плечі. Генпрокурора підтримав Голова СБУ та Мін‘юст, які виразилися проти. Деякі журналісти уже закидають Луценкові бажання «заробити» на страхові серед населення: пістолети травматичної дії в Україні виготовляє державне підприємсто «Форт», що у Вінниці. Вартість пістолета такої марки плаває в районі трьох тисяч гривень.
Хочеться трохи розчарувати тих, хто радіє можливості придбати травмат: наші моделі, присутні в продажу, мало розраховані на суттєве ураження. Наприклад, модель «Макарич» (9 мм) має потужність від 22 Дж. Фахівці з охоронних фірм припускають, що за такої потужності шкірянка на тілі нападника за оборонними характеристиками не поступається бронежилетові. Марки «Вікінг» і «Наганич» мають відповідно 38 і 29 Дж. Український «Форт-17Р» має потужність у 50 Дж. Втім, ходять чутки, що з метою зменшення сили, ствол буде перекрито виступами для гальмування кульок. Таким чином потужність знизиться, виставляючи пістолет швидше «гумоплюєм», ніж засобом оборони. Для прикладу, в Росії, де справи із травматичною зброєю є більш вільними, популярністю користується пістолет «Оса», розрахований на чотири набої. Калібр куль становить 15 мм за потужності в 120 Дж. В Україні ж ліміт становить 10 мм калібру і не більше 50 Дж потужності. Хочемо нагадати, що перепилювання зброї є не дуже гарною річчю з точки зору як звичаєвого, так і кримінального права.
Сайт «Кримінальна Україна» повідомляє, що в Україні проживає близько 190 тисяч власників зареєстрованих пістолетів травматичної дії. Іноді в ЗМІ просочується інформація про каліцтва внаслідок недбалого поводження з пістолетами.
Політична нестабільність, неспроможність держави захистити громадянина змушує його шукати незалежні способи для виживання. Офіційні повідомлення МВС кажуть про зростання в період кризи рівня вуличної злочинності на 10-15 відсотків. Сам Міністр стверджує, що більшість злочинів чиниться зі стабільних причин: «30% злочинів вскоюється тими, хто має судимість, отже, з ними слід працювати щодня, 20% – у стадії алкогольного сп‘яніння, отже, варто працювати з алкозалежними…близько 15% злочинів скоюються людьми, які вживають наркотичні речовини».- цитують «Подробности». Втім, як учили до кризи ефективні менеджери: головне – результат. На вуличних розборках не буде різниці, хто хоче тебе грабанути – звільнений працівник чи бомжуватий алкаш. І в таких ситуаціях потрібна упевненність у своїх засобах безпеки, а не ігри в «експеримент із травматичною зброєю».
Макіавелі казав, що роззброєння народу владою свідчить про її боягузтво. Пропонуючи закони про дозвіл на носіння «майже» справжньої зброї, посадовці, вочевидь, забувають, що це не врятує за реальної потреби: методи з кінофільму «Брат» народові дуже близькі.