Так, це знову я. Кілька додаткових цікавих речей прийшли мені в голову сьогодні вранці (завжди дивно, до чого може призвести ранкова порція кофеїну і нікотину) …. і, що ж: “навіть” я дивуюся, як так сталося, що хтось все ще читає “потік” моїх постів за останні кілька днів (дякую за увагу, хто читає!). Але, оскільки ви це робите: Гаразд, давайте сядемо і викладемо це на папері…
***
ПОВІТРЯНА ВІЙНА
Я почну з повітряної війни… “знову”… тому що це не тільки щось на кшталт моєї “спеціальності”, але й тому, що останнім часом (і на відміну від більшості випадків за останні два роки) повітряна війна сильно впливає на події на землі.
Вчора один український аналітик написав, що ПКС тим часом розгортає більше “КАБ” (тобто планерних бомб МПК/УМПК), ніж будь-коли раніше. За його словами, 29 лютого ВКС розгорнули 152 планерні бомби (порівняно з 151 16-17 лютого). Найбільше їх було в районі Авдіївки: за його словами, за один день лише на село Тоненьке впало 30, а на Орлівку – 10.
Той же аналітик вважає, що росіяни штовхають екіпажі і літаки в атаку, незважаючи на втрати, тому що КАБ – це єдиний засіб, за допомогою якого вони можуть прорвати українську лінію фронту. У цьому відношенні я частково згоден. За умови, що вони досить точні, і їх достатньо, КАБ/МПК/УМПК вагою 250-500 кг можуть завдати масованих ударів по українським сухопутним військам.
Однак, на мою думку, це не єдиний важливий фактор. AFAIK, причиною такого стрімкого збільшення кількості ПЗРК/ПТРК є “також
а) масове збільшення кількості доступних комплектів MPK/UMPK, що дозволяє конвертувати не лише зростаючу кількість бомб ФАБ-250М-62 і ФАБ-500М-62, але й БКБ (блоки касетних бомб), таких як РБК-500 і ОФАБ-500, як показано на фотографіях нижче. Тобто масове виробництво комплектів MPK/UMPK.
Більше того,
б) тим часом МПК/УМПК розгортаються не лише на Су-34, але й на старих Су-24. Тобто, на сьогоднішній день існує набагато більше додаткових “платформ” (літаків), які можуть розгортати планерні бомби MPK/UMPK, ніж це було 2-3 місяці тому (AFAIK, у ПКС все ще має бути близько 80 діючих Су-34, і принаймні така ж кількість Су-24).
ДО РЕЧІ,
c) поки що немає жодних доказів розгортання ПЗРК/ПТРК з Су-25 або Су-35 (хоча Су-35 розгортають інше кероване озброєння), і..,
г) основною ударною формацією, що використовується ПКС сьогодні, є “тріо”: пара Су-24 або Су-34 у супроводі одного Су-35. Кожен з Су-24 і Су-34 має на озброєнні по 4 ПЗРК/УМК (тобто “КАБи”); Су-35 має на озброєнні 1-2 протирадіолокаційні ракети Х-31, 1-2 ракети Р-37М великої дальності “повітря-повітря”, 2 ракети РВВ-АЕ/Р-77-1 середньої дальності “повітря-повітря” і 2 ракети Р-73М малої дальності “повітря-повітря” (як на фото нижче). Це означає, що одне таке з’єднання розгортає близько 8 MPK/UMPK, а також має можливість націлюватись на два українські радари і захищатись від будь-яких українських перехоплювачів – і все це одночасно. Досить потужний “удар” в цілому….
Тепер кілька додаткових думок про українську ППО і “секрети її (заявленого) успіху”…
Як згадувалося раніше, протягом останніх двох тижнів росіяни заявляли про знищення “двох комплексів “Патріот”. Однак надані ними відеодокази свідчать про знищення “лише” двох українських радарів Р-18 (один 24 лютого, інший 26 лютого), однієї пускової установки NASAMS і – що важливо – також двох українських радарів 30N6E (на Заході відомі як “Flap Lid”): один 24 лютого, інший 29 лютого.
(“Відмова від відповідальності”: це лише вбивства, зафіксовані камерами російських БПЛА, а потім оприлюднені росіянами. Ми не знаємо, чи були ще якісь українські радари виведені з ладу, наприклад, протирадіолокаційними ракетами Х-31).
Справа ось у чому: на цьому етапі, гадаю, доведеться нагадати всім про постачання в Україну такої “штуки” (тобто програмного забезпечення), як Інтегрована система бойового управління протиповітряною та протиракетною обороною (AIAMD, також відома як IBCS BN Gateway), про що повідомлялосяще в березні 2023 року. Суть цієї системи полягає в забезпеченні можливості інтеграції всіх типів ЗРК, що знаходяться в експлуатації, незалежно від їх походження, в одну, централізовану, “інтегровану” систему протиповітряної оборони.
Будьте певні: існує й інше, подібне інтеграційне програмне забезпечення. Деякі з них дозволяють інтегрувати дві різні ЗРК. Або ракет з однієї системи в іншу. Наприклад: програмне забезпечення, що дозволяє ЗРК С-300 керувати роботою ракет V-880 системи С-200/СА-5. А саме: радіолокаційна станція наведення ракет V-880 30Н6Е.
Два дні тому я вже згадував про можливість додавання другої КРК до одного з українських ЗРК MIM-104 PAC-2 або PAC-3. Тепер, як щодо…. замість того, щоб чекати, поки США, чи Німеччина, чи хто там ще схаменеться і поставить додаткову ГСН – як щодо інтеграції радару 30N6E/Flap Lid з ракетами MIM-104/PAC?
Думаю, що “підтвердження” такого роду було надано не ким іншим, як росіянами: не тільки знищенням двох 30Н6Е, але й 14 січня, коли був збитий їхній перший А-50. Тоді з’явилися повідомлення про те, що один з екіпажів Су-30, який пролітав поблизу А-50 приблизно в той самий час, повідомив, що його РЛС попередила його про викиди від ЗРК С-300. Ймовірно, від радара 30N6E.
Навіщо українцям це робити?
Кілька причин.
а) у них не вистачало ракет для С-300 вже станом на березень-квітень минулого року (незважаючи на поповнення зі складів НАТО);
б) створити додаткові вогневі одиниці Patriot, NASAMS, IRIS-T та інших без необхідності отримувати додатково їхні КРК та інші системи управління вогнем;
c) і це без необхідності перекваліфіковувати додаткові екіпажі на західні системи, в той час як
г) таке розгортання також дозволить їм охопити більші ділянки фронту.
Цілком можливо, що підрозділи, такі як 138-а бригада ППО, отримали “один” ЗРК Patriot (один “дивізіон”), що включає одну КРК і вісім пускових установок, але потім розробили спосіб “розбити” цей один дивізіон/батальйон на щось від двох до восьми різних вогневих одиниць. Див: 1x ECS + LS, а потім 7x 30N6E + 7 інших LS”. Це також (і радикально) зменшило б необхідність переміщення окремих підрозділів на довші ділянки фронту.
(…і потім, є ще якась українська бригада ППО, що має на озброєнні 1, 2 або більше ЗРК 36Н6Е в поєднанні з 1, 2, 4 або більше пусковими установками 5П72 для ракет V-880 системи С-200/СА-5…)
Так: в цьому і полягає “проблема” сучасних ЗРК. З точки зору російських екіпажів Су-24 і Су-34, цифровізація та інтеграція апаратного і програмного забезпечення українських ЗРК перетворює їх на “лотерею” – а, як кажуть, “в лотереї все можливо”.
У цьому сенсі, схоже, один з двох Су-34, про які заявляла ГПУ 29 лютого, був підтверджений цим відео.
***
БИТВА ЗА ДОНБАС
Питання на кшталт “чи всі українські претензії щодо знищених російських винищувачів-бомбардувальників правильні, чи російські претензії щодо знищених українських “Патріотів” правильні”, або “скільки УМПК перекинули ПКС вчора, скільки сьогодні” – є не менш важливими з огляду на наступне.
Ще 26-27 лютого ситуація була “ясною”: в районі на захід від Авдіївки і майже до Вугледара на півдні росіяни наступали. Дійсно, здавалося, що українці швидко відступлять аж до своєї нової лінії оборони (яка, принаймні, судячи з усіх скарг і сварок в українських соціальних мережах, все ще була незавершеною).
На півночі цього сектору російські штурмові групи вже входили в Бердичі; далі на південь вони були на найкращому шляху до Орлівки (ми обговорювали позицію цього села ще 28-го); ще далі на південь вони були в Тоненькому…., а потім, ще за 20 км на південь, в Красногорівці, і в Побєді, і в Новомихайлівці… і їхня остання тактика була гарно описана ось тут.
Потім потік повідомлень про нові російські атаки припинився, щоб – починаючи з ночі з 29 лютого на 1 березня – замінитися все новими повідомленнями про українські контратаки і новинами на кшталт того, що росіян вигнали з усіх цих сіл. Наприклад:
● у Бердичі росіяни використовували Степове як плацдарм для штурму Бердичі, але кілька їхніх штурмових груп були розбиті вщент. Одна з них – цей М2 “Бредлі” з 47-ї мехбригади, який обійняв щонайменше десяток орків. Між Степовим і Бердичем росіяни залишили за собою шлейф зі знищених БТР-80/82 і подібних речей;
● всередині Степового вони залишили десятки підбитих орків, але вони також продовжували наступати в останні два дні і, серед іншого, встигли вбити навідника згаданого вище “Бредлі” (здається, я бачив фото знищеного М2 десь у соціальних мережах);
● Орлівку сильно бомбардували російські планерні бомби, але 25-а повітряно-десантна підбила багато російських БМП, а також щонайменше один Т-80, а потім, рано вранці, 3-я штурмова повідомила, що вибила росіян з села;
● Тоненьке також сильно постраждало від авіабомб, але 53-й мехбригаді вдалося відбити атаки 1-ї мотострілецької бригади (ДНР, але до її складу входять щонайменше російські мобілки 1439-го мотострілецького полку), і росіяни відступили до Сіверського;
● Красногорівка: здається, вже повідомлялося, що батальйон 3-го штурмового батальйону, який дислокується там, вибив усіх росіян з села два чи три дні тому;
● Побєда: більшість військових картографів все ще показують все село як таке, що перебуває під контролем росіян, але вони утримують лише східну частину села (тобто 33-тя мехбат знаходиться на західній стороні);
● Новомихалівка: 79-а повітряно-десантна витіснила “морпіхів” (читай: моряків з різних кораблів ВМФ РФ, перепрофільованих на піхоту) нещасної 155-ї морської піхотної бригади, навіть втративши один Т-64 натомість.
На додачу до провалу 98-ї дивізії ПДВ та 11-ї бригади ПДВ у Богданівці та Іванівському на захід від Бахмута, а також нездатності 42-ї мотострілецької дивізії (та кількох інших підрозділів) витіснити українців з “Роботинської дуги”, минулого тижня… що ж, схоже, що росіяни вичерпали свій запал.
Принаймні, на деякий час… Тепер давайте зробимо перерву, почекаємо і подивимося, що буде далі.
переклад Антон ДАЛМОН для ПолітКом
