Поділюсь кількома інсайтами з вчорашньої події, яка мені допомогла усвідомити, чому безпека нашої бульбашки така зараз цінна. І власної кукухи в тому числі.
Був учора на дискусійній панелі по креативній економіці, формат якої мене спочатку трохи здивував. Бо весь час говорили тільки експерти самої панелі і ведуча. Чому так питаю?
Кажуть розумієш, це вже четверта панель і на попередніх ми зрозуміли, що краще не давати слово в зал. Бо люди починають щось інтенсивно говорити по 10 хв, а врешті розуміти, що питання ніякого немає. Вони просто хочуть уваги.
А ще там стільки емоцій травм і повно всього, що до дискусії немає жодного відношення.
І ми зробили по іншому. Нетворкінг кулуарний. Можете поговорити після панелі 10 хв. Якщо забажаєте з кожним експертом окремо в порядку черги.
Безпека, як базова потреба
Отже, зараз з усіх сходинок потреб, ми так чи інакше повернулись до базових. Де безпека стає одним із головних пріорітетів. Про це вже кажуть всі провідні експерти, і це треба враховувати у власних стратегіях взаємодії.
Вибудовуючи комунікацію в умовах війни варто звернути увагу на безпеку команди, подій, проектів і свою власну, бо навколо повно травмованих людей, які жодним чином не готові до конструктиву.
Просто – це моя особиста помилка, коли я намагаюсь допомогти людям вирішити їх проблему. А там власне проблема – що їм потрібна терапія.
Чим для мене все закінчилось, що я випав на два місяці з роботи і терапія тепер потрібна мені. А вони, ці люди, побігли собі далі комусь іншому сісти на вуха. Інтенсивно транслювати своі крейзі ідеї та генеруючи нові конфлікти.
Захиститись, а не розширятися
В якийсь момент до мене прийшло усвідомлення, що кожна екосистема має певні межі впливу в яких вона ефективна. Далі просто йде розпорошення енергії і ресурсів. І цю межу треба якось вміти виявляти.
Далі розширення впливу іде не через охоплення, а навпаки партнерську взаємодію з іншими такими ж екосистемами-бульбашками.
Бажано з чітким розумінням цілей та тематики взаємодії. Наприклад, в нашому випадку ми, як мережа екопоселень, запустили ідею веломайстерень на базі пілотних 5 екопоселень.
Тож нам стало вигідно взаємодіяти зі спільнотами мейкерів та велоактивістів. Для всіх сторін цей вид співпраці стає вигідний і зрозумілий.
Іде точкове тематичне зосередження ресурсів експертизи часу. Ми плануємо спільні освітні, соціально-економічні заходи. Вирішуємо питання мобільності. Задіємо ВПО, молодь з тергромад. Іде кроссекторальна взаємодія різних екосистем.
Теж саме з вирощуванням їжі для ВПО. Так звані Сади перемоги. У нас базою стали кілька грантових програм з кількох країні Данія, Франція, Канада, що дали можливість встановити теплиці, закупити мотоблоки та агротехніку.
Далі залучення експертів з пермакультурної спілки провели освітні тренінги для ВПО. Щоби навчити поставити аграрну складову. Далі органічні ферми, що дали підтримку з органік продукцією для переміщених. Далі обмін насінням і розсадою від пермакультурщиків та екопоселень з різних регіонів.
Як результат – забезпечення діяльністю, свіжими калоріями, та розвиток нових локацій, як освітніх центрів по вирощуванню їжі.
Далі ми відправили кілька груп на навчання в Європу та курси побудови спільнот, написання грантових заявок, проектного мислення. Уклали угод з проектом гри Світ Громад і вивчили тренерів та закупили ігри. Щоби моделювати взаємодію з місцевими ОТГ.
Розвернули реконструкцію та розбудову інфраструктуру спільних просторів.
І стали тепер разом з іншими країнами Данією. Італією, Іспанію стали розробляти посібник, як будувати національні мережі екоспільнот для новачків з інших країн.
Так ми масштабуємось але ефективним це стає лише коли є чіткі і зрозумілі цілі, кроки та маркери ефективності.
Відродити село, сформувати нову економічну політику та інші міфи
Наша найбільша проблема в тому, я вважаю. Що кожен більш менш вдалий чи невдалий містечковий проект, ми намагаємось натягнути на всю країну чи на цілий світ.
Ось ми тут сіли на веліки поставили теплички, тепер нехай увесь світ робить як ми. Насправді, таке прагнення масштабування, як на мене – лише відволікання і розпилення ресурсів.
Ми живемо в бульбашковому світі – міріади різних субкультур та екосистем. Як зірок на небі.
В якусь мить у цьому хаосі, нам вдалося сформувати свою ефективну екосистему на базі тематичних мікроспільнот екопоселень. Команду, яка налагодила операційний та управлінський менеджент. Бережіть його і себе.
Це моє послання собі в першу чергу, як усвідомлення причини своєї поломки.
Нехай всі решта будуть глядачами за скляною стіною. З дозованим доступом.
Як на тій дискусійній панелі.
Безпека екосистеми перш за все, а далі власне точкова кроссекторальна взаємодія. І нехай весь світ почекає.
Сподіваюсь, мої роздуми стануть ще комусь у нагоді окрім мене. Якщо ви десь на такому рівні розвитку ваших проектів. Хоча я особисто не всію вчитись на чужих помилках чи порадах. Стаю на граблі, поки вони не тріснуть.
Та й таке.
З вами був вигорівший мамкін експерт. Всім Обіймашки.
Історію про водіння пам’ятаю, напишу.
На світлині один із проектів, від Anastasia Baranova з Харківщини, поселення Живий дім. Сувенірка, яка поїде на зїзд європейський екопоселень в Данію.
Автор: Максим ЗАЛЕВСЬКИЙ
Джерело тут
