Українці, дійсно, європейці. Вони, як і європейці, люблять «зону комфорту» й не схильні вірити навіть у очевидні речі, що можуть загрожувати цьому комфорту. Підтверджено подіями 2022 року. З одного боку, це наша перевага у справі інтеграції в ЄС. З іншого, ознака невисокої життєздатності. Лінощі – союзник хронічного комфорту й передвісник біди. Надто, коли живеш поруч з вічно голодним звіром. Може, такі настрої є платою за історично нетипову для людини багаторічну безпеку й добробут?
Прогнози щодо високої вірогідності застосування ЯЗ проти України лунали в 2014 році. Якось так: «Після розгрому російської армії в Україні і її відступу Путін, аби задовольнити кровожерливий російський електорат, застосує ядерну зброю. І залишиться «великим національним лідером». Як «Боголюбський», який 1169 року разом з 11 половецькими ханами (прообраз майбутньої «багатонаціональної» Росії) розорив Україну й спопелив Київ, вирізавши всіх мешканців міста. І заслужено став у росіян святим їхньої церкви. Убивства й загарбання інших країн – у росіян найнадійніший спосіб увіковічнити себе в історії. Чи був би мавзолей Леніна, якби росіяни сто років тому не окупували Україну, питання риторичне.
Отже, застосування РФ проти України ЯЗ – це вже не прогноз, а неминуча логіка наступного розвитку подій. І російські попи, що якось ураз «змирилися» й масово покидають Лавру й Київ, ознака того, що рішення щодо ЯЗ – прийнято. Можливо, й щодо локації. Особиста ненависть, зрозуміло.
Власне, весь цей допис можна було б замінити однією фразою: «Як ви гадаєте, що для президента РФ Путіна краще: визнати те, що дурень, і був таким завжди; увійти в історію Росії лузером, що програв війну всім, навіть українцям; увійти в історію Росії першим президентом, на якого міжнародний суд видав ордер на арешт; чи, просто, закидати Україну ядерною зброєю – «так не достанься ж ты никому»? Безсумнівно, за ще більшої підтримки росіян. Як і сто років тому, коли росіяни – білі й червоні – об’єдналися у війні з Україною. Що сталося б з Путіним у Росії, якби він програв в Україні і не застосував би ЯЗ, можна навіть не прогнозувати.
Запобігти застосуванню в Україні ЯЗ можна було ще 2008 року, якби тоді не дозволили росіянам приборкати Грузію. Весною 2014, якби прореагували так, як і досі ще не реагують на цю війну, очікуючи, що «якось буде». Улітку того ж року, якби втрутилися в конфлікт підрозділи окремих країн. Ще донедавна, якби міжнародний контингент у стислий термін знищив би в Україні всі ознаки російської армії й флоту. Але так швидко, щоб у Москві лише встигли глибоко вдихнути. Після ліквідації росіян в Україні сенсу застосовувати ЯЗ в Кремлі уже не було б. Тепер «прищ» переконався в прогнозованій позиції НАТО, затвердів і пустив у тіло глибокі окупаційні метастази.
На тривалий час із непрогнозованим кінцем уникнути можна було б, якби КНР, як очікувалось, почне масштабну військово-технічну допомогу РФ. Тоді б конвенційна війна могла б тривати десятиліттями. Без ЯЗ, звичайно, бо в них був би шанс перемогти. ВПК КНР і природні ресурси РФ-КНР дозволяли б вести війну в Україні «вічно». Тоді значна частина території України або й уся країна перетворилася б на велику Мар’їнку. Проте після того, як Сі переконався в тому, про що колись влучно сказав Борис Нємцов, очікуваної участі китайців у воєнній кампанії росіян уже не буде. За умов, коли перемоги РФ в конвенційній війні – не буде, передачі Росії української території – також не буде, ти або лузер і будеш порваний власним оточенням, або можеш стати національним героєм. Вибір невеликий.
«Не застосує ЯЗ» – це як «міст сам упаде» або «Путін не нападе». Один почерк. Зона комфорту. Якось буде. СамЕ. «Там буде переворот», «санкції їх дочавлять». Крим сам повернеться. Самі розваляться. Якби росіяни були розумнішими й далекогляднішими, саме таку інформацію вони б про себе й запускали в Україну й світ. Колись це називали доведенням дезінформації або цілеспрямованої інформації (це коли агресор перед нападом всіма каналами доводить, що нападу не буде, або він буде лише зі Сходу), а тепер це замінили далеко не всім зрозумілим «ІПСО». Хоча, хтозна, може, саме вони ці «перли» й запускають. Ґрунт – благодатний.
Уже не прогноз, а логічна відповідь на одне єдине запитання, що Путін вибере з двох варіантів, бо більше він їх не матиме – славу й життя, чи поразку, ганьбу й сумний кінець? Що завадить? Санкції? – Ніколи. «Воно в них не полетить, бо старе». – Навіть коментувати шкода. Блокада й ембарго – ні, бо тисячі кілометрів кордонів, вихід в моря-океани й кордон з КНР ніхто не заблокує. Крім того, за міжнародним правом, це був би акт агресії – війна, а на це на Заході ніхто не згоден. У них є все для відносно ізольованого життя, і вони можуть собі це дозволити. Часткова ізоляція краще, ніж поразка в Україні. Ядерна відповідь НАТО по РФ у відповідь на удар по Україні (навіть такі фантазери трапляються)? – Ні, бо, по-перше, удар РФ буде лише по Україні; по-друге, головна задача політиків Заходу – не допустити ядерної війни для своїх виборців. А мрійникам про ООН і силу міжнародного права усе пояснить Небензя просто з зали Ради Безпеки ООН.
Тепер, коли шансів перемоги в конвенційній війні (у тому числі, за рахунок поступок України) у РФ немає, прогнозувати можна щодо термінів, локації ударів, видів ЯЗ, можливих траншів допомоги Україні, чергового пакету санкцій ЄС, перебігу подій та їх тривалості, проте не вірити, що Путін застосує проти України ЯЗ, щонайменше, безвідповідально. Як і правда, звісно, що в історії іноді траплялися якісь несподівані речі. Адже міг же міст і «сам» упасти. Теоретично.
«Ядерної війни» не буде. Просто, продовжуватиметься бомбардування України, а на невразливі для ППО ракети росіяни будуть періодично ставити ядерні боєголовки. Радий буду помилитися. Хоча все-одно без війни війну не зупинити, як і в 40-х минулого століття.
Автор: Vassyl Laptiichuk
Джерело тут
