На минулих вихідних в АШРАМ зустрілися колом, яким бачилися ще до 24 лютого. Це були вихідні спогадів. Хтось розповідав про бої в районі Житомирської траси, свідком яких став, про евакуацію, про відчуття, про емоції. Дві доби про те що було і буде.
А я згадав про київське Метро. Про Живе Київське Метро
24 лютого воно було переповнено. Хтось намагався втекти з міста, хтось ховався від бомбардування. Волонтери везли воду, їжу, теплий одяг, каремати. В той день Метро Києва надало прихисток киянам і отримало перших своїх мешканців.
27 лютого я вдруге відвідав Метро. Там жили люди. В кожному кутку станцій Метро створювався комфорт. Нові мешканці вдихали життя. Ті, хто вибирався на зовні подивитися на сонце, бережно складав речі, які ніхто не чіпав. Люди спілкувалися, допомагали один одному, підтримували. І хоч зверху гриміла канонада і були чутні постріли, тут проростало життя.
Я тоді так і не поїхав, бо довго чекати треба було. А ще з того часу пересувався Києвом виключно пішки.
Наступного разу я відвідав Метро вже за місяць під час прес-туру по метро як бомбосховищу. Тоді я і почув розповіді про субкультуру, що утворилася там. Переховувалося людей в десятки рази менше, але вони були справжніми метровчанами. Хтось був кочевником і змінював місце проживання, а хтось оселився назавжди.
І те що Метро стало живим я відчув пізніше. Вже в квітні. Я спустився як завжди на знайому станцію метро. Люди в вагоні посміхалися наче раділи життю. І саме тоді я відчув, що Метро перестало бути просто частиною інфраструктури міста Київ.
Метро стало живим. Я просто це відчув. Воно і зараз дихає своїми мешканцями і тими, хто отримав прихисток в перші дні широкомасштабного наступу в лютому і зараз пам’ятає про це.
Може тому нам комфортно там бачити прес-конференції президента, відвідувати там концерти та інколи співати. Просто Метро Києва дихає разом з нами.
Травень 2022
Джерело: Facebook
