Як уже повідомлялося, вчора на світанку російський ракетний крейсер «москва» затонув.
[Допис опубліковано 15.04 о 9:29 за Києвом]
Ми досі не знаємо точної причини, але тепер принаймні немає жодних сумнівів, що корабель затонув: навіть «вишестоящі органи» в москві це офіційно підтвердили.
Цікаво було подивитися, як вони це підтвердження з себе вичавили. Ще вчора на світанку було напевно відомо, що корабель затонув, але ж ні, вони продовжували наполягати на своїх вигадках майже 20 годин. «Пожежа під контролем, екіпаж евакуювали», «відбуксирували до порту», навіть «дістався до порту своїм ходом»… що завгодно, але тільки не «потонув». Тільки коли заперечувати далі було безглуздо, вони визнали: «Перекинувся під час буксирування через шторм…»
Гмм…
Ще раз. «Чому»… Звичайно, я скептично ставлюся до заяв України щодо удару по «москві» двома протикорабельними ракетами «Нептун». У мене завжди так: «або надайте докази, або цього не сталося».
Разом з тим, немає жодних сумнівів щодо кількох речей:
— Більшість старих російських воєнних кораблів перебувають у жахливому стані.
— Власне, такі старі кораблі, як «слава/москва», були в жахливому стані ще на початку 1990-х.
— Іржава «слава/москва» теж була в жахливому стані ще в 1990-х. Корабель планували утилізувати, його врятувало тільки втручання мера москви. Проте «капремонт» переважно обмежувався очисткою від іржі та накладанням товстого шару свіжої фарби, знову і знову. Справді, відвідувачі корабля роками розповідали, що багато приладів були неробочими: просто вкриті свіжим шаром фарби, щоб здаватися цілими та охайними.
— Відтоді ним вихвалялися як «найпотужнішим воєнним кораблем Чорного моря». У 2015 році росіяни приперли його аж до берегів Сирії, нібито для «захисту авіабази “Хмеймім”».
Тепер, коли згадати це все, важко позбутися враження, що кораблем таки «вихвалялися», хоча цілком можливо, що багато його систем не працювали.
[Коментар перекладача: Треба зазначити, що у 2020 році було чимало офіційної інформації про ремонт і оновлення корабельних систем «москви», зокрема радіолокаційних систем і систем протиповітряної оборони. Журналіст Іван Яковина у своєму відео від 15.04 із посиланням на висновки британської розвідки зазначив, що ракетний крейсер «москва» справді мав сучасне електронне обладнання та відігравав роль командного пункту російського чорноморського флоту. Можливо, у чомусь Купер має рацію, проте недооцінювати затонулий воєнний корабель не варто — попри всю притаманну росіянам любов до халтури та корупції, «москва» була найкращим, що росіяни мали в Чорному морі.]
Як на мене, корабель прирекла на поразку саме конфігурація його озброєння. Ракетні крейсери класу «слава/москва» насправді «переобтяжені зброєю». Чого тут тільки не було:
— башта зі 130-міліметровими гарматами на носі;
— чималий зенітно-артилерійський комплекс ближнього бою на надбудовах передньої палуби;
— додаткові зенітно-артилерійські комплекси по обидва боки від містка;
— величезні пускові установки протикорабельних ракет по обидва боки від містка;
— додаткові пускові ракетні установки у глибині корпусу (одразу за трубами);
— пускові установки торпед поруч із вертолітним ангаром;
— а також додаткові пускові установки протиповітряних ракет на кормі…
Багато боєголовок, багато снарядів, дуже багато ракетного палива — і все це чекає нагоди перетворити навіть найменшу випадковість на катастрофу.
Отже, «можливостей для виживання» у проєкті не передбачено.
Але це було типовою рисою проєктів найбільших совєтських воєнних кораблів у 1970-х: я досі памʼятаю дискусії щодо «озброєних до зубів» ракетних крейсерів проєкту 58 (як-от «Грозний», за НАТО: Kynda class), великих протичовнових кораблів проєкту 1134-А «Беркут-А» (як-от «Кронштадт», за НАТО: Kresta II class), а потім і ракетних крейсерів проєкту 1164 «Атлант» (за НАТО: Slava class [саме такою була свіжозатоплена «москва» — перекл.]) — особливо якщо порівняти з такими проєктами США, як ракетні есмінці класу «Spruance» або ракетні крейсери класу «Ticonderoga». Не кажучи вже про атомні (страшенно дорогі) крейсери класу «California» або «Virginia», які за розміром були приблизно такі, як «слава/москва», але у 1970-тих мали тільки дві 127-міліметрові гармати і дві-три пускові установки для ракет.
Отака «переобтяженість зброєю» мала наслідком, що корабель був буквально «начинений вибухівкою». На перший погляд, це може видатися «неважливим», але куди вже важливіше, якщо ще в середині 1980-х совєтському флоту бракувало грошей, аби належно підтримувати воєнні кораблі: російський флот «просто» перейняв цю традицію. До того ж, російські протипожежні технології та підходи завжди були сумнівними, як і поводження зі зброєю — питома риса всіх російських збройних сил.
Коротко головне: може, «москва» і справді отримала дві українські протикорабельні ракети «Нептун». Може, ні. Може, напоролася на міну. Може, це справді був «просто» якийсь нещасний випадок. Власне, це не важливо — флагман російського чорноморського флоту вибухнув і затонув. І в цьому немає нічого дивного.
Автор: Ростислав Семків
За переклад більшої чатсини тексту дякую Микола Ковальчук
Оригінали тут: https://medium.com/@x_TomCooper_x
Джерело: Facebook
