Олександр НИКИФОРЧАК
Коли все йде за планом, то це, безумовно, чудово. Коли все за стандартом, то це теж непогано, нема несподіваних неувязок. Якщо нічого не вирізняється з загалу, то це найвірогідніша запорука досягнення мети. Але це не цікаво. Це прісно. Винятки краще підтверджують правило. Без них ніяк.
Сьогодні я хочу розповісти про монету, в якій закарбовано декілька “нестандартів”. Події та обставини, які увічнила вона, також є своєрідним винятком з правил, правил розвитку суспільства, які їх лише підтверджують.
Тут не буде історичної хроніки, при бажанні всю інформацію можна легко знайти, сьогодні завдяки інтернету доступно якщо не вся вона, то майже вся. Я лише торкнусь осьових, на мою думку, фактів, які проілюструють мою думку, які озвучать питання, що задає монета.
Якось ми вже розмовляли про монету “Закарбоване “не так”, вона привернула мою увагу привернули зображення раба та ананаса – доволі нестандартне поєднання на монеті. Сьогоднішня наша героїня теж має “родзинку”, яка впала в очі, що стала стимулом написання блогу. Це номінал монети: ШІСТЬ З ЧВЕРТЮ САНТИМІВ! Доволі нестандартно, погодьтесь. Номінал карбовано на реверсі монети разом з гербом, який теж випинається зі стандартів як для Гаїті. Хоча я не спеціаліст у геральдиці, можливо саме таким має бути герб у імперії. Так, це монета імперії Гаїті, мала вона тоді такий статус. Знову “нестандарт”.
Щоб не плодити “нестандартів”, розберемось з озвученими. Як не дивно, але пояснення дивного номіналу доволі просте та очевидне: грошову одиницю Гаїті франк розділити на чотири, о тоді ті “четвертаки” теж на чотири, то і вийде той нестандартний номінал в шість з четвертю сантимів. Що досить таки зручно для неграмотного в масі населення.
Боротись за звільнення від колоніального ярма – це, якраз, досить таки стандартно та справедливо. 1 січня 1804 року західне частина Гаїті після повстання чорношкірих рабів (корінні індіанці на той час були давно винищені) було проголошено незалежність, яку метрополія Франція визнала 1825 року. Але чи добре було одразу ж вирізати ледь не все біле населення, яке було освіченим та кваліфікованим прошарком, що і могло розвивати економіку, а не вчорашні неписьменні раби?
Чи стандартно і слушно було замість розбудови держави кинути її в вир безперервних переворотів та боротьби за владу, розпочавши її з проголошення імперії, що протрималась АЖ два роки, до жовтня 1806 року, далі розпалась на королівство та республіку. А стандартно, що для чорношкірого населення була одна держава, для мулатів же – ще одна, це згадані королівство та республіка.
Розповідати про ту чехарду революцій та переворотів на Гаїті можна ще довго, але, щоб не нагромаджувати фактами розповідь і не перетворити її на трактат псевдонауковий, скажу, що імперія на десять років була поновлена 1849 року, саме її монета є героїнею сьогоднішнього блогу.
На аверсі зображення імператора Гаїті Фаустина І-шого, а на реверсі девіз: “Свобода Незалежність”, ось ще один приклад в скарбничку “нестандартів” монети. Свобода та самодержавна імперія – то ж чудове поєднання, хіба ні?
А блог я хотів би закінчити запитаннями: чи потрібна ота “родзинка” монети та нестандартність ходу історичних подій, якщо цей “вихід за межі” стандартності не призвів до досягнення мети, а приніс лише страждання? Чи такий виняток з правил, як цікава монета, події, які вона закарбувала, не підтверджує те саме правило: розвиток суспільства таки має йти за стандартом? Вчорашні раби можуть стати імператорами, можуть вбити поневолювачів, а от чи побудують успішну державу? Питань, як завжди, більше, ніж відповідей. Монета красива, внесла нам дещицю цікавого і не”прісного”, але відповідей на них не дала…
На цьому традиційно: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію
