Олександр НИКИФОРЧАК
Є такі люди, яких звуть перфекціоністами. Це не збочення таке – вони хочуть, щоб все було ідеально і будь-що робилось не як вийде, а лише найкраще з можливого. Важко їм у нашому неідеальному світі.
Ну не може бути все або абсолютним добром чи абсолютним злом. Хоч і ніби вірна приказка про ложку дьогтю в медові, але наш світ – то сукупність всіх відтінків і тонів, де чорне таки посилює контраст кольорового. І це, мабуть, і робить його тим, за що ми цей світ любимо.
Музика: https://youtu.be/azJTTI4vk7g – фон чудовий, чи не так?
Так от, перейдемо до нашої тематики. Позаяк ми нумізматичний блог, то це положення нас зобов’язує для повноти картини чемпіонату боротьби тетрархів та остаточної перемоги в цьому чемпіонаті боротьби павуків у банці за владу Костянтином Великим “розкласти по поличках” питання грошових реформ даних персонажів та монетного обігу взагалі.
Тут теж перфекціоністи “в печалі”… Тут теж є як плюси, так і мінуси. Навіть одна і та сама дія – вміст дорогоцінного металу в монеті (а він і визначає її реальну, а не декларативну вартість) для різних номіналів має діаметрально протилежний результат. Як от золото в солідах Костянтина та срібло в фолісах. Соліди були карбовані в золоті, що забезпечувало їх платоспроможність. Це стало запорукою їх тривалого використання в обігу, а згодом і продовження функціонування в тій же якості у Візантійській імперії – наступниці Римської. А от з фолісами сталось не так: через вміст срібла в мізері (спочатку 1:20, а згодом взагалі зійшло нанівець) і то – в якості покриття монети, що швидко стиралось. Додати сюди ще й зменшення ваги монети з 11 грам до 3 грам приблизно – висновок зрозумілий.
Ще одним поєднанням позитиву-негативу була уніфікація дизайну монет. Правда негатив тут здебільшого для естетів та колекціонерів – по всій імперії припинили карбування різних типів монет: імперських, колоніальних та провінційних. Було введено єдиний для всіх тип, вся різниця була лише в позначці монетного двору та особистого стилю гравера, що різав штемпелі – незначно по суті.
Приємним винятком було дещо триваліше карбування такої провінційної монети, як александрійська тетрадрахма. Щоправда – здебільше для колекціонерів, в плані різноманітності реверсів, якими славились провінційки, на фоні по суті одноманітних фолісів. Але вона – яскравий приклад інфляції римської грошової системи: на фото “еволюція” срібної (з білону) тетрадрахми Нерона через низькопробну Александра Севера до монети Діоклетіана з “потину” (сплав, що лише візуально мав “прикидатись” сріблом). Зменшення ваги вдвоє теж чудово помітно.
Грошова реформа Костянтина Великого, який лише спробувавши привести “до тями” фінанси не економічними факторами, а черговим зменшенням ваги монет, а у фоліса відібравши ще й так лише номінальний вміст срібла, перетворивши на бронзову монету вже в дійсності, по суті провалилась.
А самим цікавим є те, що грошова вартість монет оцінювалась в умовних денаріях, регулювалась не фінансовими інструментами, а указами імператора. Але указ писаний, а життя є життя. Економіку указами не покращити – що тоді, що зараз. І тому до нас навіть не дійшли назви номіналів тих монет у римлян. Дивно чи ні, але як їх звали в ті часи – не відомо. Тому загальноприйнято їх розрізняти та називати за металом монети (AV, AR, AE, тобто золото, срібло, бронза) та діаметром у міліметрах. Ніби й не монета, а гайка яка. Хоч і зручно та зрозуміло без перекладу в різних країнах – і англійцю, і українцю. Теж позитив-негатив.
Додам ще одне, що на мою думку чітко характеризує (хоч так це тоді не задумувалось – гіркий жарт історії) реальну вартість монет тих часів. Сама назва “фоліс” буквально перекладається як “мішечок, калитка грошей”, і вона таки стала не номіналом, а жменею монет. Купка кружалець без вартості, зімбабвійські долари давнини…
Ось так, позитив-негатив, чорне-кольорове, як і весь світ – і тоді, і зараз. Не погано, і не добре – цікаво. Але в цьому і принадливість! На превеликий жаль перфекціоністів. Але – не монотонно!
А я, традиційно, хочу подякувати читачам моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!