З новим днем, мої любі
59 днів ми йдемо шляхом могутності
Зараз, як ніколи нам всім потрібна підтримка
Війна вибила землю із під ніг у кожного з нас.
Кожний з нас втратив своє життя, яким він жив до цього.
З кожним життям, що відбирає ворог, розбиваються наші серця.
Втрати – це наше сьогодення. Ми втрачаємо близьких і незнайомих, ми втратили саме поняття “безпека”, ми втратили картини майбутнього у своїх головах.
Кожен з нас потребує підтримки. Навіть якщо хтось справді сильний і з гумором, чи таким здається.
Наші воїни ЗСУ, Нацгвардійці, Добробати, всі, хто зі зброєю в руках захищають кожного нас і всю нашу Україну, воїни світла, що повстали проти зла. Хто пішов за призовом чи добровольцем – ми не стоимимось дякувати і підтримувати.
Ті, хто пішов добровольцем, завзято і з гумором зробили це усвідомлено. Це дало їм змогу відчути, що вони самі контролюють своє життя, самі приймають рішення і впливають на свою долю. Хто хоч раз у житті приймав доленосні рішення знають, який це адреналін, самоповага і впевненість, якщо обрав шлях сам, а не тебе випихнула доля, мама з татом, начальник, чи дружина або чоловік.
Це дає приплив життя в усьому, що ти робиш.
Але добровольці лишають когось вдома. Вони йдуть захищати не тільки країну, а і своїх близьких. Причому, захищають не на порозі свого дому, а десь далеко, сподіваючись, що його родина буде, в разі необхідності, врятована такими ж свідомими воїнами.
Доброволець – велична людина, вклоняюсь тобі, захоплююсь твоєю мужністю. Я знаю, що тобі буває страшно, як і тим, хто не обирав свідомо шлях воїна світла.
І йому потрібна підтримка. Бо сила, що всередині, вичерпна. Її потрібно наповнювати.
Те, що наповнює людину і дає силу для боротьби, силу стати у стрій і тримати зброю, піднятися з ліжка, годувати дитину у підвалах, діставати знов і знов турнікети і броніки, ходити на роботу із ранку в ранок, навіть коли війна і ракетний обстріл, розчесати волосся коли все це перестало мати значення – на це здатна лише Любов. Лише вона лине крізь Всесвіт і велике або маленьке серце і єднає нас усіх з усіма.
Коли ми відчуваємо цю любов, ми стаємо всемогутні. Треба так мало, лише відкрити своє серце.
Треба так багато, лише відкрити своє серце і стати вразливим. Саме це шлях до єдності.
Саме це шлях до могутності.
Нехай живуть захисники і мирні Маріуполя! Нехай наша любов захистить їх! Нехай зброя і мужність ЗСУ врятують їх! Нехай єдність і добра воля світу врятують їх! Нехай всі сили небесні врятують їх! 🙏
Обіймаю вас, мої любі❤️
Все буде Україна 💙💛
Арт Оля Гайдамака
“Азовсталь”
Джерело: Facebook
