Сьогодні ДБР затримала Сергій Гнезділов. Оскільки Сергій, наскільки я розумію, не збирався тікати закордон (як, приміром, депутат Артем Дмитрук), його затримання було справою часу. Надто вже гучним та прилюдним був ляпас владі. Надто вже великий резонанс він викликав у соцмережах, ЗМІ та суспільстві. Будь-яка держава в такій ситуації кинула б усі сили, аби покарати бунтівника.
Система сигналізує: у СЗЧ ходити можна, але тихо. Про це свідчать десятки тисяч зареєстрованих кримінальних проваджень проти кількох тисяч судових вироків, винесених проти військовослужбовців, які самовільно залишили частину. Зрозуміло, що ДБР просто фізично не може впоратись з такою кількістю правопорушників. про яку останнім часом повідомляють ЗМІ. Але справу Гнезділова, є великий шанс, таки розслідують і доведуть до судового вироку.
Втім це ніяк не розвʼяже проблему, яку намагався порушити своїм демаршем Сергій. Бо коли в країні (ще до введення “економічного бронювання”) заброньовано в 1,5 рази більше чоловіків призовного віку, аніж перебувають у силах оборони, і майже в 4 рази більше, ніж беруть безпосередню участь у бойових діях, коли наразі невідома, але значна кількість громадян України купила собі “білий квиток” у вкрай корумпованих ВЛК, а не менш корумповані ТЦК за мзду “загубили” чи поклали під сукно ще чимало справ резервістів – несправедливий розподіл несення тягаря війни у суспільстві стає надто вже очевидним.
І ця несправедливість розриватиме Україну зсередини, як крига розриває залишений взимку на дворі контейнер з водою.
Я не закликаю “зрозуміти й пробачити” Сергія. Він дорослий хлопець і, сподіваюсь, розумів, що робив. Невідворотність покарання за порушення закону – одна із підвалин, на якій тримається будь-який правопорядок. Але, як на мене, покарання має бути максимально мʼяким, а висновки з демаршу Сергія – максимально вдумливими та стратегічними.
Бо просто “тимчасово зупинити бронювання”, як сьогодні наказав президент – це лише посилити несправедливість у суспільстві. Бо ті, для кого бронювання стало різновидом корупційного бізнесу, точно встигли забронювати тих, хто заплатив. А от доброчесні підприємці, які роблять вкрай потрібні речі для фронту (як, приміром, головний інженер виробника БПЛА, якого нещодавно мобілізували по дорозі на роботу) могли просто не встигнути зібрати потрібні документи.
Як і просте посилення репресій проти дезертирів і СЗЧ-шників
дасть радше зворотній ефект. Бо не розвʼяже першопричину масового уходу в “самоволку” – вкрай несправедливого розподілу тягаря війни між чоловіками призовного віку. І величезної тіньової індустрії відкупу від почесного обовʼязку захищати батьківщину зі зброєю в руках, в якій обертаються сотні мільйонів доларів.
Цікаво, можновладці заходяться лікувати насамперед хворобу чи її симптом? Втім системне мислення та системне розвʼязання комплексних проблем ніколи не було фірмовим стилем ЗЕ-команди…
Автор: Генадій ДРУЗЕНКО
Джерело тут
