З новим днем, мої любі
38 днів і минув лютий березень. Як один день безкінечного.
Цей час зітканий із болю і любові, в нього вплетені гнів і ненависть. Ми вміємо любити. З усією пристрастю і глибиною.
І так само можемо ненавидіти. Міць цього почуття наповнює наш гнів і дає зараз силу боротися і триматися. Бо це з нами надовго.
Будь-що російське викликає відразу вже 8 років.
Але були там і окремі люди. Тепер там, за порєбріком, немає окремих людей. Тепер це “вони”. І їм всім не відмитися від нашої крові.
Ця ненависть піде з наших сердець коли остання нога оркупанта перестане топтати наші міста і села.
Ненависть піде, а лишиться зневага.
Ми збережемо на декілька поколінь цю зневагу до всього російського, до країни-бензоколонки, до кожного росіянина, що підкинув дрова у вогонь війни, що промовчав і дозволив своїй країні штовхати світ до прірви.
Маріуполь, люди Маріуполя! Ви герої. Ви в наших молитвах. Невиправданий злочин народу російського.
Будь-які слова пусті, порівняно з тим болем, в якому живе кожного дня цієї безкінечності Маріуполь. Цей біль – наш спільний. Як і біль Києва, Харкова, Сєверодонецька, Чернігова, Охтирки, Бучі, Ірпіня, Гостомелю, Миколаїва, Тростянця…
Віримо в наші #ЗСУ!
Скільки у нас ран… Наших, спільних. Українських. Ми всі будемо носити одні шрами після Перемоги.
Ніколи знов.
Ми прокидаємось у новому світі, але ще не розуміємо який він.
Світ, який змінив уявлення про силу і слабкість, про велич і ницість.
Нам треба переосмислити всі уявлення про життя, про кордони і взаємозв’язки. Про те, на чому насправді тримається цей світ.
Чи можемо ми помислити світ без конкуренції? Бо саме принципи конкуренції вимагають воювати за ресурси і вплив.
Чи може розвинути наукову думку жага до дослідження, а не конкуренція?
Чи буде летіти до зірок корабель на цікавості до життя, а не на ідеї зірвати куш?
Ми всі побачили, як може бути результативної робота волонтерів. Як ціла міжнародна сітка розкинулася за надкороткий час і вирішує питання без нашарувань бюрократії. І звіти надає громаді, і цілі виконує без KPI
Ця робота з Любові, тому ми нею захоплюємось. Все, що зроблено з Любові несе життя в собі, притягує послідовників.
Треба зберегти найкращі прояви людяності, інтегрувати в новий світ те, що ми дізналися цього лютого березня про себе і про цей світ.
Ми всі відчуваємо народження нового життя. Тому і цей біль, тому вся ця Любов. Біль мине, залікуються рани, а Любов буде зростати інакшим життям, проростати крізь усе.
Обіймаю вас, мої любі!❤️
Все буде Україна!💙💛
Арт Олег Шупляк
Джерело: Facebook
