Дмитро СНЄГИРЬОВ
У своєму виступі на саміті Радбезу ООН Порошенко заявив, що ООН повинна якомога швидше ввести миротворчу місію на окуповані території Донбасу. «Хочу підтвердити свою позицію Радбезу відправити миротворчу місію на Донбас. Ми повинні почати рух в цьому напрямку – чим раніше, тим краще », – заявив він.
Утім, ухвалення рішення про введення миротворчої місії ООН має пройти кілька етапів, що займе не менше року. І на кожному з них Україну очікують підводні камені. Консультації, технічна оцінка, голосування, формування бюджету, питання розміщення, логістики. У підсумку- це може стати глухим кутом.
Вже на першому етапі – консультацій – можуть виникнути серйозні суперечності. Зокрема, консультації про можливість місії проходять з обома сторонами конфлікту, які повинні дати згоду.
В нашому випадку є питання щодо другої сторони конфлікту. Як відомо, Росія наполягає, що сторона конфлікту -самопроголошені “республіки”. Київ категорично це відкидає. Проте Україні складно буде довести, що не “Д/ЛНР” є сторонами конфлікту, а саме Росія – країна-окупант.
Під час свого виступу на саміті Радбезу ООН Порошенко продемонстрував присутнім паспорти громадян РФ, які належать російським офіцерам, які воювали на Донбасі, як черговий доказ російської агресії. Проте, незважаючи на наявність доказів, в законодавстві України досі не зазначено термін окупації Донбасу, що дає можливість РФ виступати як посередник і як сторона, яка формально не залучена до конфлікту.
Навіть, якщо ми доведемо, що Росія – окупант, тому не може брати участь у миротворчих операціях, починається етап технічної оцінки. Представники ООН виїжджають в зону конфлікту і оцінюють весь спектр питань, з якими зіштовхнеться місія – військова складова, політична, релігійна, соціально-економічна.
Підводний камінь технічної оцінки в тому, що таку характеристику представники ООН можуть дати лише за умови гарантій їхньої безпеки. Тобто, якщо бойовики таких гарантій не нададуть, то місія не виїде. Достатньо перерахувати кількість порушень з боку бойовиків угод про перемир’я і перешкоджання роботі місії ОБСЄ – це понад 400 випадків – щоб зрозуміти хід подій.
За умови подолання цих двох етапів рішення про мандат місії має затвердити Радбез ООН. І прийняття цього рішення може заблокувати Росія, яка має право вето. Можна піти на голосування через Генасамблею. Але виникає питання, чи набере Україна 2/3 голосів членів Генасамблеї ООН.
Найскладніше питання – фінансування. За різними оцінками, на рік потрібно 1 – 1,2 млрд доларів. Всі основні витрати беруть на себе члени Радбезу. 29% надають США, Росія – лише 3,5%.
Тобто на кожному пункті введення миротворчої місії ООН нас чекають підводні камені. Голосування, формування бюджету, контингенту, питання розміщення, логістики. Це глухий кут.
Взагалі не зрозуміло, чому з 2015 року в Радбез ООН не були внесені українські пропозиції щодо введення миротворців. І чому Росія переграє нас на нашому полі?
