додому ПОЛІТИКА ТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ 6 ГРУДНЯ 2022

ТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ 6 ГРУДНЯ 2022

625

Вчорашній звіт Тома Купера доволі об’ємний: ідеться про атаку дронів на російські аеродроми, черговий авіаудар по українській інфраструктурі, коли нашій ППО вдалося збити значну кількість ракет, чергові покинуті одиниці російської техніки та безглузді «шапкозакидальні» атаки росіян. Приємний тролінг російської ППО, що готувалася протистояти авіації НАТО, але була майже безсила проти перероблених безпілотників ще радянського зразка.

ОНОВЛЕННЯ

На початку ставлю два оновлення: російський Су-34, про збиття якого повідомляли 4 грудня, виявився Су-24М (RF-93798) . І збили його з переносного ЗРК військовослужбовці прикордонних сил України. Цей літак був одним із задіяних у бомбардуваннях українських позицій під Спірним вакуумними бомбами ODAB-500P (ось як вони діють, хоча саме відео взагалі-то з Сирії) . Екіпаж літака загинув.

Ретроспективно, це – як видається – цікаве «нововведення». Можливо, російські ВКС тепер не лише застосовують тактику «насипай і тікай» літаками Су-25, але й перейшли до «прямих атак» на ветхих Су-24. Чи так роблять із метою вберегти свої нові Су-34, чи щоб оновити їхній парк – незрозуміло.

-ads-

4 грудня 2022 року було також плідним днем для української 138-мої бригади ППО: один із її «Буків» збив гелікоптер Ка-52 ; росіяни підтвердили загибель екіпажу. 

Дехто розмірковує, що за ракету там застосували і як трапилося, що «ракета вдарила згори»? Те що «ракета вдарила згори», не є новиною вже більш як 40 років: в радянських системах ППО така функція доступна ще з 70-х років, коли пізня модель С-75 (SA-2 Guideline в західній класифікації) була модифікована вражати цілі на низькій висоті. Це називають функцією «горішньої атаки». Іншими словами: для ППО така можливість – це вже давно «стандартна процедура».

АВІАЦІЙНА / РАКЕТНА ВІЙНА

У ніч із 4 на 5 грудня кілька українських безпілотників – вочевидь, модифіковані й оновлені туполевські дрони Ту-141 (https://t.me/sashakots/37484) та/або Ту-143 – нанесли удар по двох (цитую російські сомережі) «мирних та беззахисних» аеродромах російської стратегічної авіації. Занотуйте собі: авіабаза «енгельс» в околицях саратова (700 км. від кордону з Україною), «дягілево» (в рязанській обл., за 450 км. від України) – власне, місця базування бомардувальників Ту-22М-3, Ту-95-МС та Ту-160.

Цей удар – нанесений у часі підготовки росіянами нової хвилі ракетних атак по Україні, на які очікують вже від 28-го листопада, – застав їхні сили зненацька, проте не завдав стільки шкоди, скільки насправді міг би російська ППО – та сама, що боронить «мирні та беззахисні російські аеродроми» й має протистояти F-35, EF-2000, «Рафалям» та навіть крилатим ракетам – таки спромоглася збити один із українських дронів, у якого трапилася технічна проблема й він став більш видимий для радарів. Це було в курській області, де ще один трон таки в щось потрапив і спричинив пожежу.

Попри все, інші кілька дронів, таки пробилися крізь ППО й досягнули «енгельса» та «дягілево», якраз коли там переозброювали та заправляли бомбардувальники. Найкраще спрацював дрон, що вцілив за 30 метрів від Ту-22М-3, якого саме заправляли на базі в дягілево. Від вибуху спалахнула автівка електрозабезпечення (з таких подають струм на літаки, коли вони на землі), а також були критично пошкоджені крила та хвіст літака, який – ось тут добре видно на одному з фото – вже був озброєний принаймні двома ракетами Х-22 класу «повітря – земля» . За даними росіян, троє осіб загинуло, а п’ять чи шість були поранені. Вочевидь, ракети ще не встигли заправити, інакше пожежа набула б значно ширших масштабів… 

Загальний результат: принаймні один Ту-22М-3 не полетів обстрілювати Україну – зважаючи на обставини, він навряд чи буде відремонтований до кінця війни.

Крім того, маємо неперевірені дані, що два Ту-95 було пошкоджено в енгельсі. Станом на зараз є фото, де один літак пошкоджено й оточено протипожежною піною.

Не ідеально, але й не погано…

Звичайно, «вишестоящі органи» в москві заявили, що це «провокація», а потім «помстилися» і влаштували ще один масований удар по електромережі України. Відповідно до офіційних заяв Києва, між 14:30 та 15:30 за місцевим часом було випущено:  

— 38 ракет Х-101 та Х-555 із восьми Ту-95; 

22 «Калібри» 3М54 з кораблів і підводних човнів у Чорному морі

— 3 ракети Х-22 з літаків Ту-22М-3; 

— 6 ракет Х-59 і одну Х-31П з літаків Су-34 й Су-35; 

— та принаймні 4 ракети С-300 (у «балістичному» режимі). 

Перша хвиля дісталася України зі сходу, орієнтовно о 15:00. Українці заявили, що їхня протиповітряна оборона збила чотири ракети С-300, запущені десь біля бєлґорода в бік Харкова (по цілях у Лозовському і Вовчанському районах [з 1 січня 2021 року Вовчанська громада належить до Чугуївського району — перекл.]). Здається, наступними спрацювали комплекси ППО в Запоріжжі, — у відповідь на численні ракети, що рухалися з південного сходу. Результат невідомий. Потім одну ракету знищили в Дніпропетровській області, ще кілька виявили, коли ті наближалися до Кременчука, Вінниці й Кіровограда (загалом, Оперативне командування «Схід» заявило, що було збито 15 ракет). 

Також було знищено 9 із 10 ракет, що рухалися в бік Києва з півночі, а ще десяток збили над Полтавою, з північно-східного напрямку. Схоже, одну з них розтрощила надана Німеччиною самохідна зенітка «Гепард»

Тим часом, три ракети помітили неподалік від Миколаєва: протиповітряна оборона відкрила вогонь, над містом чули один вибух. «Кілька» ракет наближалися до Одеси: повідомляють, що одну з них було збито.

Загалом, українці заявляють, що збили понад 60 ракет із орієнтовно 70 запущених росіянами. Як завжди, кілька «Калібрів» пролітали над Молдовою, і одна з українських ракет 5В55 (система С-300), випущена у відповідь, впала неподалік від молдовського міста Бричани (дивно, як це Трамп досі не нарікає, що Україна стріляє «по союзниках»?..). Ракети, які не вдалося збити, пошкодили обʼєкти інфраструктури у Вінниці, Києві, Кропивницькому, Запоріжжі, Дніпрі та Одесі (підстанція ТЕЦ-2), призвели до повних відключень електроенергії в Сумах і Миколаєві та часткових відключень у Харкові, Житомирі й Одесі, спричинили труднощі з водопостачанням у Сумах, Житомирі, Запоріжжі й Одесі. Певна річ, були значні затримки залізничних перевезень («вишестоящі органи» заявили про 17 влучань). 

Крім того, росіяни заявили, що перехоплювачі, які супроводжували ракетний удар, збили українські борти: Су-25 у районі Юрʼївки [ні росіяни, ні автор не уточнюють, про який із населених пунктів із такою назвою йдеться — перекл.], МіГ-29 біля Звірового [село в Покровському районі Донецької області — перекл.] та ще два гвинтокрили Мі-8 у районі Марʼїнки. Знов-таки, жодними доказами ці заяви не підкріплено (хіба що дехто називає «українським» керований «ваґнерівцями» Мі-8, який українці збили ще 31 жовтня.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Ситуація в південно-східній Україні «стандартна», так би мовити, тобто росіяни без кінця атакують, хоч і без особливого успіху, на території від Дворічної (на північ від Купʼянська) на північному сході до Авдіївки на півдні. 

Купʼянськ… як і очікувалося, війська російської 423-го мотострілецького полку (1-шої гвардійської танкової дивізії) та 9-тий і 18-тий мотострілецькі полки (ХІ армійського корпусу) 3-4 грудня здійснили кілька контратак на позиції ЗСУ вздовж траси Р07. Цей випад приніс їм певний успіх — 4 грудня вони дійшли до Новоселівського. Відтоді сторони воюють всередині селища. Натомість українці атакували з Кислівки в напрямку на північ і, схоже, відвоювали кілька сіл під Іванівкою.

Сватове… вочевидь, росіяни зосередили тут

– 2 БТГр, створені з бойовиків 59-го танкового полку, 254-го і 488-го мотострілецьких полків,

– 1 БТГр, створену з бойовиків 33-го і 55-го мотострілецьких полків,

– 1,5 БТГр, створену з бойовиків 3-тьої та 24-тої мотострілецьких дивізій,

– 1 БТРг із 76-тої дивізії ВДВ

…щоб контратакувати в напрямку на Невське та Макіївку. В результаті росармія не припиняє свою звичну практику постачати ЗСУ додатковими танками – зокрема, цим цілісіньким Т-90 та цією БМП… 

Тут не можу не зауважити: хто очікує від мене «безсторонніх звітів», ласкаво прошу, покажіть мені аналогічні відео з захопленими під час зіткнень українськими бронемашинами.

Кремінна… Тим часом українці вистежили росіян, які розгорнули БТГр із 106-тої дивізії ВДВ від Луганська на північ, і вже знали, що росіяни активізуються на північ від Кремінної. Тому атака росармії на Чевонопопівку не стала несподіванкою, хоча її результат поки що невідомий (принаймні, мені). У самій Кремінній: 144-ту мотострілецьку дивізію рф було підсилено двома слабкими, зате «свіжими» танковими підрозділами (загалом 19 танків).

Бахмут… Ось як тепер виглядає майже все місто. Але там досі живе — чи то виживає — близько 2000 цивільних, зокрема 300 дітей. 

Ситуація для ЗСУ і далі критична, бо сюди досі не дійшли всі підкріплення, які мали надійти. Росіяни наступають на Білогорівку (здається, тут за минулі два дні вони втратили деякі території: ЗСУ регулярно здійснюють локальні контратаки), на Берестове, Яковлівку, Соледар і Бахмутське. У східній частині Бахмута ваґнерівці дійшли до вулиці Патріса Лумумби, а це погані новини, хоча б тому, що тут не тільки росіяни, а й українці зазнали втрат. 

На південь від Бахмута «ваґнер» оголосив про захоплення Опитного — уже втретє. Мабуть, тому українці ходять по його вулицях… Здається, суровікін не звіряється з картами, а просто посилає вниз у долину чергових солдатів, щоб противник легко їх розстріляв із протилежного пагорба…

…Це нагадує мені Ірано-Іракську війну в 1980-х: усі зневажливо ставилися до КВІРу [сформована в Ірані, окрема від збройних сил, військова організація – Корпус вартових ісламської революції – ред.] і розповідали про тактику, яку іракці, а потім і Захід назвали «тактикою людських хвиль»: існував міф, що іранські командири посилали десятки тисяч бійців, «масово», на іракські мінні поля, а тоді кидали ще більше солдатів у «бій», доки в іракців не закінчувалися набої… Не дивно, що виник міф, ніби іранці втратили на війні більше мільйона вбитими. Насправді ж КВІР навчився проникати на іранські позиції вночі, давити їх кількістю, і так захоплювати навіть найбільш захищені позиції у відкритій напівпустелі західного Хузестану і південно-східного Іраку. КВІР такому навчився, а от росіяни, схоже, не засвоюють уроків зовсім. Крім хіба «ваґнера», але це бойове угруповання надто мале й завжди не вписується в рамки, а отже, не може змінити хід подій глобально…

Нині вони, до речі, ВСрф мають додаткову проблему: ще в липні-серпні з’являлася інформація, що їхні БПЛА не дають користі за умови використання взимку (до того ж, агентурна розвідка повідомляє, що вони втратили майже усі свої «Орлани-10»). Тобто, російське командування – “сліпе”, більшу частину часу. Вони не знають, де українські позиції. Водночас, українці – завдяки своїм БПЛА – відстежують кожен рух росіян. Тож не дивно, результат – (майже) завжди однаковий, хоч скільки десятків наказів йти в штурм віддаватиме суровікін. “Це ж було вже” під час пікового моменту Битви за Рубіжне у квітні-травні й потім під час битви за Сєвєродонецьк у червні-липні: вони спочатку відправляють уперед “роту” “гарматного непотребу” (в Рубіжному та Сєвєродонецьку цю функцію виконувала піхота сепаратистів); українці не можуть ігнорувати наближення ворога, тому відкривають вогонь. Хоч через такий підхід росіяни зазнавали тяжких втрат, українці викривали свої позиції. Тоді з цього користувалися штурмові загони ваґнерівців – вони атакували “більш витончено”, і на додачу до того в українців тоді закінчувався боєкомплект, бо вони розстрілювали його по резервістах…

Оце й відбувається на фронтах “довкола” Бахмута день і ніч, щогодини. Чимось на кшталт “опосередкованого” підтвердження не лише цієї тактики, але й її згубних результатів, є відео, яке я прикріпив до допису кілька днів тому. На відео – полонений мобілізований, який служив у ПВК ваґнера. Його історія проста: мобілізували 6 тижнів тому. За 5 днів до того, як він потрапив у полон, його БТГр налічувала 500 бійців. На момент, коли його полонили, в живих із них лишалося тільки двоє.

Деінде на тому напрямку: наразі стало зрозуміло, що ваґнерівці атакували Курдюмівку та Андріївку, щоб просунутись далі на захід та перерізати трасу Т0504. Українці заявляють, що Курдюмівка – “спірна територія”, однак судячи з останніх звітів, відповідно до яких вони контратакують у напрямку цього селища, я б наразі вважав, що її “втрачено”.

Авдіївка… типовий російський “прарив”… Цього разу на північ від Авдіївки, в районі Красногорівки та Веселого: вони рухаються вздовж лінії вогневого зіткнення, нариваються на міну (хоч хто її там лишив – росіяни чи українці), люди, частини тіла та уламки злітають високо в небо, і ті, хто ще залишився живими кидаються навтьоки… а коли цей епізод завершується, то по решті росіян на додачу б’є HIMARS. Те саме можна сказати і про російські штурми Водяного, Первомайського та Невельського. При тому, українська контратака в районі Первомайського також не зазнала успіху…

Далі на південь… росіяни контролюють (принаймні) більше половини Мар’їнки, однак лінія фронту стабілізувалася, оскільки обидві сторони виснажені. Українці контратакували Новомихайлівку, але цю атаку зупинив вогонь російських бойових гелікоптерів та артилерії.

Запоріжжя… Ну, станом на зараз, видається, ніби росіяни дійсно “просто відвели” деякі свої підрозділи, які були їм необхідні східніше, але “значного українського наступу” тут не було – ба навіть якогось значного просування. 

… гадаю, на сьогодні це все, друзі.

Оригінал тут

Переклад: Микола Ковальчук, Ростислав Семків, Антон Шигімага, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків

Джерело тут

попередня статтяРІЧНИЦЯ ОЛАФА ШОЛЬЦА: ПІДСУМКИ
наступна статтяІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ЗРАДИ 5: КРИВАВА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я