Учора хотів зробити для себе підсумки року. І мабуть найбільшим досягненням вважаю те, що я зрештою хоча б частково зумів адаптуватись до реальності. І десь як то кажуть при ділі.
Мені 45. Частина моїх друзів на війні, частина в бізнесі, частина волонтерить, частина виїхала чи на ранній пенсії. Є ще одна частина, яка просто живе, простим розміреним життям дауншифтера.
Це з тих, що адаптувались до змін. І якось живуть. Але є й такі, що не адаптувались і таких теж чимало.
Вони постійно картають себе, що не на фронті і не при ділі. Не можуть реалізувати себе у цьому новому незрозумілому світі. Вони дивляться на нього через призму власних вироблених колись цінностей і шаблонів і для них цей зовнішній світ летить шкереберть, світ абсурду і хаосу.
Яке до біса «лавандове лате»…
Інколи мабуть на всіх це находить і на мене теж.
Люди не такі, діти не такі, освіта не така, влада геть не така. І що найгірше у ньому, цьому не такому світі, точно немає місця для нас, чоловіків. Ніде окрім мабуть війни.
І соціум наш, як я часто бачу робить все можливе, щоби для цих людей точно не було місця. Бо що для нас чоловіча справа окрім війни і ремонтів?
Найцікавіше мабуть те, що в сучасному світі не існує такого явища, як чоловіча справа. Бо немає зараз нічого із чим би не справлялись жінки. Світ чоловіків і жінок вирівнявся ще в далеких 70-х, коли масово з’явились побутова техніка, пральні машинки, мультиварки і контрацептиви.
А в сучасному цифровому світі тим більше, тут взагалі немає ніяких бар’єрів навіть на фронті. Вже неодноразово військові кажуть, що чоловіки армії не потрібні. Набрали вдосталь. Треба системи ППО, танки артилерія, оператори дронів, технарі.
Із мирних професій
В нашій бульбашці наприклад потрібні електрики, монтажники сонячних станцій. Зараз їх критично не вистачає, бо всі сес треба перевести на автономні одночасно. Нам треба сантехніки, майстри з каналізацій, бажано роздільних, пічники, майстри з переробки електровелосипедів, ремонту автотранспорту, знову електрики.
Потрібні екобудівельники, здатні швидко знаходити екоальтернативи, зелені рішення, Агротехнологи, спеціалісти з ревайльдингу та бьордвотчингу, науковці, які здатні описувати процеси, бажано одразу англійською.
Роботи вистачає, але тут виникає питання чи хочу я щось робити, щоби стати іншим. І чому я маю це робити. А головне скільки часу я готовий присвячувати навчанню та саморозвитку, а не просто читати новини та конспірологічні теорії.
З гуманітарних професій
Потрібні психологи, майстри з ненасильницької комунікації, медіатори конфліктів, тренери для побудови спільнот, вчителі для альтернативної освіти, фасилітатори, спеціалісти із стратегування, краудфандингу, написання грантів.
Потрібні нові сенси чоловічої справи. І ми їх формуємо попри все. Але для цього інколи потрібен час і підтримка. Яка передбачається у нас переважно жінкам і дітям, старшому поколінню, військовим, але не чоловікам. Якщо він не на фронті то повинен сам давати собі раду.
Хоча насправді, це і в мирний час була непроста задача. Коли ще економіка існувала. А зараз у більшості її просто немає цієї економіки. Немає права виіхати закордон на заробітки. І ще ці свята місяць.
Вже не раз зустрічаю, що чоловіки просто депресують, п’ють. Хтось тихо, хтось шумно обурюється.
Я думаю потрібні державні програми підтримки та перекваліфікації чоловіків. Держава в першу чергу повинна формувати нові сенси і вектор руху.
Звісно у нас там зараз інші сенси. І один вектор – перемога над ворогом. Але мирне життя триває і буде тривати. І з тих 12 мільйонів чоловіків лише тисяч триста задіяні в ЗСУ, що робити решті, є їм місце в суспільстві чи як.
І хотілось би якось донести що немає чоловічих і жіночих справ. Є просто виклики поточних реалій, з якими ми справляємось на рівних. І мабуть, як суспільство монолітна нація, якими ми себе позиціонуємо могли б підтримувати якось всіх. І не лише на день татка чи захисника вітчизни. Раз ми вже за рівність і толерантність.
Не знаю наскільки на часі цей посил. Але задумуючись про підсумки року чомусь напрошується одне, адаптивність до змін, здається це найбільше досягнення і навик для сучасних чоловіків. І дай нам Боже розуму, щоби це усвідомити і прийти до якогось компромісу сенсів.
Автор: Максим Залевський
Джерело тут
