Друга частина попереднього звіту Тома Купера, головним чином, присвячена ситуації довкола Бахмута: він змінив свою думку й тепер стверджує, що росіянам місто, вочевидь, взяти не вдасться – ні до 9 травня, ні взагалі. Окремо говорить про пріґожина, який в розпачі, й про нові удари по російських складах та опорних пунктах – робить висновок, що їхня динаміка та географія таки схожа на підготовку масштабного українського контрнаступу.
Усім вітання! [Опубліковано 5 травня, в 15.00 за Києвом].
Ось друга частина мого «огляду подій минулого тижня», розпочатого вчора…
РАКЕТНА ВІЙНА
Пізно ввечері 3 травня росіяни запустили 26 «шахедів» у напрямку Дніпра і Запоріжжя. ПСУ заявляють про збиття 21 з них. Три безпілотники влучили в нафтобазу у Кропивницькому, спричинивши пожежу.
Увечері 4 травня росіяни знову запустили по Україні 24 «шахеди»: 12 полетіли в напрямку до Одеси, два чи три впали і пошкодили цивільні будинки. Українці кажуть, що збили 18 «шахедів» (плюс один БПЛА, який моніторив їхню роботу).
Українське військове видання Defence Express стверджує, що в той самий день ВКС рф із Міг-31К запустили по Києву ракету «Кинджал»: Міноборони заявило, що силами ППО вперше було збито балістичну ракету Х-47М2. Журналісти видання не на 100% впевнені, що уламки (які впали на стадіон) з наданих фото належать саме Х-47: це могла бути Х-22 або «Іскандер», але залишки свідчать про те, що ракету справді збили. [тим часом, з‘явилося офіційне підтвердження факту цього збиття – ред.]
Здається мені, що нам треба трішки почекати, поки щось проясниться з цим випадком… але: якщо ПСУ все ж збили «Кинджал» або Х-22… то це означає, що українці тепер вміють збивати російські балістичні ракети, зокрема і з ядерними боєголовками. А це, зі свого боку, означає, що на таке здатне і НАТО…
(До речі, іще один цікавий момент: наприкінці квітня над Україною було збито нестандартну ракету Х-101. Для таких фанатів, як я, очевидно: цю подію варто зафіксувати).
Минулої ночі росіяни випустили два «шахеди» з південного сходу: обидва було збито.
Тим часом українці й далі гатять по російських нафтобазах і складах БК — і на території України, і в рф. Вранці 3 травня (коли росіяни заявили, що до москви долетіли два українські безпілотники, один із яких збили безпосередньо над кремлем), щонайменше один БПЛА від українців влучив у нафтобазу біля Керченського мосту. Приблизно через 1-2 години снаряд або M142 HIMARS, або M270 MRLS влучив у склад БК, розташований за 25 кілометрів на південний схід від Донецька. Крім того, російські ППО збили щонайменше два українські БПЛА на підльоті до Феодосії в окупованому Криму. Пізніше в той самий день чотири безпілотники (за повідомленнями російських медіа) вдарили по Ільському НПЗ у Краснодарському краї. Вранці 4 травня стався ще один удар безпілотником неподалік від Воронежа, але цього разу російські ППО спрацювали успішно.
Якщо я не помилився в розрахунках… то за минулі 5-6 днів українці стріляли по чотирьох чи пʼяти НПЗ, двох потягах із паливом, трьох нафтобазах тощо — і все по акуратному півколу із північного сходу України до південного сходу і півдня, зокрема до окупованого Криму. Це справді схоже на «формування поля бою». На «військовому жаргоні» так називають знищення ворожих складів забезпечення, командних пунктів та інших побудов стратегічного та операційного рівня перед тим, як почати наступ…
Завершу тим, що вчора вночі [тобто з 4 на 5 травня] стався не повʼязаний із цими подіями інцидент: українським ППО довелося збити над Києвом свій Байрактар, який втратив керування.
БИТВА ЗА ДОНБАС
А тим часом на землі…
Сіверськ… росіяни (та путінфани за кордоном) гордо заявляють про додаткове просування в районі Білогорівки. Тільки уявіть: 2 травня вони проповзи ще 200 метрів і досягнули (цитую) «південно-східних околиць фільтраційного заводу». Без сумнівів, це буде записано в анналах блискучих перемог ВСрф… Проте всі заяви припинилися, щойно стало відомо про контратаку українців, які захопили в полон близько 100 російських вояків…
Бахмут… 9 травня все ближче й видається, з огляду на стан справ, що пудінгу та компанії цього року не вдасться того числа відсвяткувати взяття міста. На секунду здавалося, що вони таки доможуться свого… але факти проти…
Наскільки пам’ятаю, востаннє я говорив про цю ситуацію станом на 24-27 квітня, коли російські підрозділи продовжували просуватися через район Гаражів, постійно б’ючи туди ТОСами [термобаричні реактивні системи – перекл.]. До слова, російські виробники умудрилися забезпечити їм дальність до 10 тис. метрів, замість 5-6 тис. у первісному варіанті.
Постійні удари ТОСів (скажімо, по будівлях дитячої лікарні) не лише спричинили деякі втрати в 93-й механізованій бригаді (а, може, і в Грузинському легіоні), але й дали можливість росіянам відкинути українців із тих будівель – аж до вулиці Визволителів Донбасу. Більше того, російські підрозділи зайняли будівлі медичного коледжу – і то швидше, ніж можна було думати. На південь від нього, вони досягли вулиці Чайковського (продовження дороги 0504). 30 квітня, росіяни заявили про взяття поштамту та олімпійської спортшколи й розпочали штурм технічного коледжу… Тоді багато хто з «онлайн-оглядачів» перейшли в «режим паніки», заявляючи, що українці втратили не лише дорогу 0506 через Хромове, але й 0504 через Іванівське й відходять, висаджуючи в повітря свої позиції.
Тим часом… Українські 3-тя штурмова та 24-та механізована бригади не просто перемололи всіх росіян, що дійшли до 0506, а ще й стало зрозуміло, що всі російські просування трапилися тільки тому, що українці ротували війська. А знищення будівель були «контрольованими» – українські підрозділи дозволяють росіянам зайняти будинок, а тоді підривають його – про це я вже писав раніше. Видається, що після чотирьох місяців шалених боїв, 93-тю бригаду вивели з міста й замінили на 77-му десантну. Тій знадобилося кілька днів на «акліматизацію», а потім вона – разом із 3-тьою штурмовою – перейшла в кілька контратак на всіх ділянках фронту в межах руїн міста й відкинула росіян на тих самих 200-300 метрів.
З того, що знаємо на сьогодні, українські частини взяли під контроль 18 мікрорайон і відкинули росіян назад до вулиці Лариси Шепітько. Може, українцям і не вдалося повністю відвоювати все окуповане росіянами, проте вони захопили десятки полонених і достатньо розлютили пріґожина, щоб він почав постити по соцмережах відео, такі, як оце і оце (в якому він заявляє про відхід «вагнерівців» [10 травня], якщо їм не дадуть достатньо боєкомплекту). З цього, звісно, випливає, що «вагнер» все ще в місті (до речі, видається, що генерал міхаіл мізнцев – «різник Маріуполя» – котрого пудінг звільнив після нещодавньої «інспекції фронту» в середині квітня, тепер став «заступником командира ПВК «вагнер»).
Хоч сказане пріґожиним і може бути правдою, так само вірогідно, що його частини просто не здатні взяти місто й він шукає хоч якогось цапа-відбувайла. Адже ширяться чутки про дуже успішну українську контратаку в районі Ягідного (там теж взяли багато полонених росіян), а ще російські «люди при владі» просто «не можуть помилятися» (ну, це, як і всюди, зрештою), а ще вже навіть люди в «думі» почали запитувати, нащо дев’ять місяців штурмувати «Артьомовськ» (російська назва Бахмута) і покласти стільки солдатів за місто, яке (цитую) «не має стратегічного значення»…
Не знайшов жодного російського повідомлення про будь-яке просування в західному Бахмуті за останні 4-5 днів, натомість надходять звіти (всі з українського боку) про важкі бої на північ від Хромового, на північний схід від дитячого госпіталю, на захід від медичного коледжу (дехто навіть заявляє, що «українці просуваються до залізничного вокзалу») і вздовж вулиці Чайковського.
Чи це «помилка» ґенштабу, чи ні, але Бахмут стоїть.
Авдіївка… гарнізон ЗСУ – який тепер має у своєму складі 53-тю та 110-ту механізовані, а також 36-ту бригаду морської піхоти – почувається добре і тримається. Після останньої серії повітряних ударів та наземних штурмів – ще 24–25 квітня – росіяни, як вони самі заявляють, захопили “останні окопи у Кам’янці” (30 квітня), однак, наскільки мені відомо, українці все ще є у західній частині цього села. Відтоді на цьому напрямку “непритаманна тиша”: в останні кілька днів у російських соцмережах повідомлялося про українську контратаку, яка мала би призвести до оточення села Спартак, разом із немалою групою російських військових… Що я можу сказати, це завершилося от чим: офіційний Київ ані підтвердив, ані спростував ці повідомлення. Ба більше, я не виявив доказів на підтвердження таких заяв, тож я маю щодо них сильні сумніви.
Проте я гадаю, все ж варто зважати на кілька моментів. Приміром: дехто сумнівався, що українці можуть покинути свої відмінні фортифікації в Авдіївці і наразити себе на небезпеку штурмом такого добре укріпленого нас. пункту як Спартак (тут була одна з найліпше укріплених ділянок “лінії розмежування” – лінії фронту, яку заморозили ще у 2014–2016 рр.. Проте… Так було тоді, коли цю ділянку тримали сепаратисти – а вони наразі зазнали колосальних втрат. Певно, ніхто про це не згадує, однак (як уже відомо читачам книги “Війна в Україні, Том ІІ) сепаратисти втратили понад 2000 особового складу ще станом на березень минулого року.
Сталося це у перший тиждень вторгнення, коли вони штурмували українські позиції вздовж лінії розмежування, ще до того, як вони зазнали ще більших втрат під час спроб дійти до Сєвєродонецька, через Рубіжне; що вже казати про подальші бої за Попасну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ та інші міста. Тож і не дивно, що станом на жовтень минулого року ґєрасімов почав відновлювати свої підрозділи російськими мобіками.
До чого я це: чи знають мобіки цю територію так само добре, як ті сепаратисти, яких вже перебили? І чи готові вони битися за цю територію так само завзято, як це могли б робити сепаратисти? Гадаю, цього не знають і святі небеса.
На південь від Авдіївки… Минулого тижня багато боїв було насамперед у Невельському. Від 25–27 квітня ЗСУ відбили кілька російських штурмів, спаливши заразом декілька танків та БМП. Схоже, ідея обходження українських позицій на захід від Первомайського та у Нетайловому з флангів виявилася не надто робочою.
Мар’їнка… тут як і в Бахмуті: росіяни трохи просунулися до північних руїн села, однак по суті 35-та бригада морської піхоти ЗСУ все ще їх стримує.
На схід від Авдіївки та Мар’їнки… сепаратиська влада повідомляла про обстріли Горлівки, Озерянівки, Михайлівки, Ясинуватої, Яковлівки, Донецька, Оленівки, Новотроїцького, Петровського, Сладкого, Ольгінки тощо, тощо, тощо… там справді “життя сповнене подій”.
Вугледар… Щось там відбувається, але ніхто не знає напевне, що саме. Звісно, повідомлення росіян в останні кілька днів вказують, що їхні війська дістають на горіхи і відкочуються аж до позицій станом на 24 січня. І схоже, що запеклі бої тривають, бо інакше ПКС рф не бомбили б цю ділянку фронту з використанням УМПК та МПУ [плануючих бомб – перекл.], по-всяк-ден-но. Крім того, вибачте, ніц не знаю.
Херсон… Як уже повідомлялося, ЗСУ перетнули Дніпро та звільнили дачі на острові, розташованому ближче до правого берега, змусивши тих росіян, що вижили, відкотитися за річку Конка [тече паралельно руслу Дніпра – перекл.] в районі Олешок. Так було ще 23-го квітня. За день чи два після того, українці також звільнили Черкеський острів [нижче за течією, один з останніх островів перед Дніпровським лиманом – перекл.]. Далі на сцену вийшли ПКС, що завдали жорстоких авіаударів по українських позиціях на обох островах – чим “добре” продемонстрували, чого варто очікувати, якщо в результаті контрнаступу ЗСУ десь успішно прорве російську оборону. В останні два дні ПКС також обстрілювали Берислав з використанням УМПК чи МПК.
В останній тиждень через російські бомби та артобстріли у Херсоні загинуло 23 цивільних особи та ще 46 зазнали поранень: отакий от “Херсон – росія назавжди”… 3 травня місцева влада повідомила, що з 5-го по 8-ме травня у місті триватиме комендантська година. Оголошена причина – щось типу “відстеження російських шпигунів”. Разом з тим, хоч ми і не маємо будь-яких деталей, немає майже ніякого сумніву щодо того, що ЗСУ наразі провадить багато “озброєних розвідувальних операцій” вздовж Дніпра – від Берислава на півночі – і до південної Херсонщини. Про їхні атаки повідомлялося у Новій Каховці та Каховці, Олешках, Піщанівці, Козачих Лагерях, Корсунці, Кринок тощо…
Переклад: Ростислав Семків, Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Джерело тут
