додому ПОЛІТИКА ТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ 18 ЛЮТОГО 2023

ТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ 18 ЛЮТОГО 2023

663

Оперативний звіт Купера про ситуацію довкола Бахмута. Війська окупантів, хоч і посилені вже краще навченими та екіпірованими резервістами з ВДВ, все одно не мають сил прорвати українську оборону. 3-тя штурмова бригада ЗСУ втримала «отой важливий пагорб» над Кліщіївкою, а ще розблоковано дороги й налагоджено регулярне постачання боєприпасів українським підрозділам.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Насамперед, на тлі чуток про те, що конфлікт пріґожина з вищестоящими органами у москві сягнув точки, коли йому наказали “затулити писок” (тобто не робити публічних заяв та не звинувачувати міністерство оборони рф у некомпетентності тощо), і те, що ВСрф перестали постачати боєприпаси та забезпечення до ПВК, є інформація, що – крім вузької ділянки фронту – рештки цієї компанії були відведені та замінені “регулярами” ВСрф (тобто, мобіками). І наче на підтвердження цього, з’явилося кілька відео, знятих найманцями, у яких вони вимагають від путіна та ВСрф відновити постачання: одне з тих відео зняте у моргу, забитому тілами… Це вказує, що зняте воно десь за лінією фронту.

Куп’янськ-Сватове… росіяни заявили про захоплення Гряниківки: не знайшов підтверджень.

Кремінна… кого б там не атакували ВДВ у цьому районі, навіть якщо їм вдавалося відсувати українців на 100–200 метрів за добу, ці дії припинилися в останні 2-3 дні. Насправді, на півдні цієї ділянки 95-та десантно-штурмова вже контратакує: їй вдалося відкинути росіян до околиць Діброви та Кузьминого. Тим часом, у соцмережах гуляють численні некрологи офіцерів ВДВ, що вказує на тяжкі втрати…

Сіверськ… Останні 6–7 днів росіяни провели в атаках на Білогорівку з трьох напрямків (як уже повідомлялося, про її захоплення вони писали ще десь 10 днів тому). Не можна сказати, що від цього села ще щось лишається, однак: українці втрималися.

Соледар… росіяни продовжували тиснути від Миколаївки на Васюківку (на захід), Федорівку (на північ) та Роздолівку (північний схід) – менше з тим, успіху в останні кілька днів вони не мали.

Бахмут… Північ… десь чотири чи п’ять днів тому вагнерівцям вдалося-таки увійти до північних околиць села Парасковіївка (це і є та одна-єдина ділянка, де «вагнер» досі є на фронті). Тим часом, найманці заявляють, що повністю контролюють село. Напевне можна сказати: вони захопили його центр. Тепер українська лінія фронту розташована на пагорбах східніше (і трохи північніше) траси М03 і йде від Залізнянського до південно-західної Парасковіївки – і, схоже… далі північного в’їзду до Красної Гори.

До слова, дві ночі тому ЗСУ завдали удару по базі вагнерів у цьому районі. Повідомляють про 60–100 загиблих.

Бахмут… Схід… Схоже, ЗСУ запустили росіян до міста, розмазали їх, а тепер, подейкують, самі там наступають, і в останні два дні зачищували вулицю за вулицею на схід від річки Бахмутка.

Бахмут… Південь… За минулі шість чи сім днів це була найкритичніша ділянка, підстав для серйозного занепокоєння вистачало. Відомо, що росіяни задіяли тут 3-тю мотострілецьку бригаду «днр», а потім розпочали масований наступ на Іванівське. Цей підрозділ відновили вже вчетверте за 12 місяців (тобто його тричі розбивали вщент): вочевидь, цього разу його принаймні почасти доукомплектували російськими мобіками, в яких відібрали паспорти рф і видали документи «днр». Зрештою, 3-тя мотострілецька розпочала наступ на Іванівське, вище від «того пагорба» на північ від Кліщіївки, тоді як «вагнерівці» (поки вони ще тут) наступають у напрямку Часового Яру, на західному флангу 3-тьої. Метою обох наступів була траса Т0504, що зʼєднує Курдюмівку й Бахмут.

Погода була погана, туманна, тому безпілотники з обох боків мали серйозні проблеми. Крім того, українські війська постійно зазнавали несамовитих атак, тож у них поступово закінчувалися артилерійські та мінометні боєприпаси, набої для кулеметів (одного дня в 40-вої артилерійської бригади зоставалося всього по 10 снарядів на кожну гармату). Зрештою дійшло до ближнього бою і поєдинків зі стрілецькою зброєю, гранатометами, а інколи навіть на ножах… Як мені відомо, 3-тя мотострілецька атакувала принаймні двічі, підходячи майже до околиць Іванівського… 

За минулі два дні надійшли значно кращі новини. Спершу повідомлення про те, що 40-ва артилерійська бригада підірвала російський склад боєприпасів у Зеленопіллі, на південь від Бахмута. Потім, на мій щирий подив: 3-тя штурмова бригада ЗСУ повідомила, що увесь час утримувала «той пагорб» над Кліщіївкою. Наразі не знаю деталей і не маю доказів, але схоже, що частину цього підрозділу протягом трьох-чотирьох днів було оточено і мало що не захоплено: судячи з відео, опублікованого ССО «Азов» (сили спеціального призначення), вони провели нічну атаку з використанням снайперських та великокаліберних гвинтівок, а також мінометів, щоб прорвати оточення і розблокувати підрозділ. 

Хай там як, спершу повідомляли, що «вагнерівцям» довелося відступити від траси Т0504 десь на кілометр, а відучора відомо, що: 

а) 3-тя штурмова ЗСУ міцно утримує той важливий пагорб і «все добре», 

б) траса Т0504 знову «безпечна». 

До того ж, ЗСУ нібито проклали ще одну дорогу до Бахмута, десь через поля на захід від міста, а ще мали чимало роботи, коли збирали десятки полонених росіян. 

Гадаю, десь 14–15 лютого ЗСУ отримали підкріплення і — насамперед — такі потрібні поповнення боєприпасів та запчастин. З усім цим ситуація на південь від Бахмута має знову стати десь такою, як була наприкінці січня (чи навіть раніше). Але для певності: поки що це «сира інформація»; чекаю на підтвердження з інших джерел. 

Вугледар… росіяни опублікували відео обстрілу дачних ділянок десь за 2 км на південь від міста термобаричними боєприпасами з РСЗВ ТОС-1 . З якогось переляку вони назвали це підтвердженням «вуличних боїв у Вугледарі». Не знаю, коли знято відео, але: 

а) якщо його зняли ще на початку цього наступу, то це найперші атаки, 24–25 січня; 

б) а якщо зняли тільки тепер, це означає, що рештки ВСрф вимушені були відступити і повернутися на свої позиції станом на 24–25 січня.

За свідченнями нещодавно взятих у полон російських «морських піхотинців», «елітну» 155-ту бригаду ВСрф було вже втретє «переукомплектовано». Тепер її залишки складаються з солдатів 40-вої бригади морських піхотинців та 72-гої мотострілецької бригади. Тобто з трьох знищених бригад. Нещодавно зʼявилась інформація про «потужні російські підкріплення, що вишикувалися на дорогах від Маріуполя до самої лінії фронту» — пізніше виявилося, що це конвої фур, завантажених краденим українським зерном. 

Але, ви не повірите, росіяни і далі підвозять сюди нові підрозділи. І далі атакують, щодня і по кілька разів на день, незважаючи на катастрофічні втрати. путін дуже задоволений російськими «моряками» під Вугледаром — а тим часом зʼявилися свідчення, що вже вишестоящі органи в москві набирають на фронт людей по тюрмах (замість «ваґнера»).

Словом, «велииикий» російський наступ, схоже, тоне у втратах, а ще зазнав двох великих поразок. Так, цей висновок може бути передчасним (і так, я сам собі дивуюся, що вирішив про це писати). Тим більше, вояки ЗСУ кажуть, що зіткнулися з мотивованим, досить непогано навченим і точно добре озброєним ворогом — російськими мобіками з ВДВ. Уже не раз писали, що союз російських десантників — велика організація, і колишні солдати роками не втрачають із нею звʼязок. Тому принаймні у ВДВ не повинно бути проблем із поповненням рядів. Та все ж, здається, навіть їм бракує сил…

Спираючись на доступну мені на даний момент інформацію, можу припустити, що причин для цього є кілька (я вже й раніше про них писав):

а) ВСрф не мають змоги вести одну «велииику» операцію в одному секторі, тому змушені розпорошити меншу кількість військ між трьома «найважливішими» секторами. Виявилося, в кожному з них російських сил недостатньо для того, щоб подолати вогневу міць і зламати волю українців;

б) безпілотники «Орлан» не можуть працювати в холодну погоду, тому російські генерали змушені «командувати наосліп» (бо не бачать розташування українських позицій), а їхній артилерії бракує ефективності, щоб прорвати українську оборону і здійснити серйозний прорив;

в) більшість мобіків просто недостатньо навчені, щоб вести наступальні операції (особливо механізовані);

г) у ВСрф бракує офіцерів, які могли б організовувати, навчати і вести в бій 100 000, 150 000, 200 000 мобіків.

А оскільки погода погана, БПЛА та інших засобів розвідки бракує, то навіть ГРУ та ФСБ мають проблеми зі збором розвідувальних даних. Серед іншого виявилося, що вони дали завдання своїм кротам у німецькій розвідці збирати дані про розміщення українських підрозділів, що обслуговують М142 і М270

Зараз уже очевидно, що навіть ґєрасімов со товаріщі не зміг запобігти загальному занепаду ВСрф — і звинувачувати в цьому випадає виключно путіна та «вишестоящі органи» в москві (найперше того ж ґєрасімова і шойґу).

Оригінал тут

Переклад: Микола Ковальчук, Антон Шигімага, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків

Джерело тут

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я