Купер, як завжди, кпинить із «доблесної» росармії, яка замість вирішувати проблеми, озвучені одним із своїх командувачів, — просто його звільняє… Тим часом українському війську росіяни можуть протиставити хіба свою живу силу, але аж ніяк не стратегію і озброєння.
Усім вітання! [Опубліковано 13 липня близько 12:00 за Києвом]
Звіт буде короткий, і сьогодні зосереджу увагу на «одній обмеженій ділянці фронту»: півдні Запорізької області.
***
ЗСУ знищили значну частину російських ЗРК С-400 та кілька ЗРК «Бук», які належали російській 71-шій зенітній ракетній бригаді (ось відео влучання в другий із тих двох, чиє руйнування було задокументовано), а після того в період з 9 по 11 липня ПС ЗСУ здійснили серію ударів ракетами Storm Shadow. За підрахунками (на основі доступної інформації), тільки 9 і 10 липня було випущено близько 17-18 ракет (тобто було задіяно щонайменше 9 літаків, або 4-5 літаків, кожен із яких здійснив по 2 вильоти), зокрема:
– 3 на Скадовськ
– 6 на Бердянськ
– 7 на Токмак
– 1 на Новоолексіївку (між Мелітополем і Джанкоєм).
Росіяни заявили про збиття 3-х «Штормів», а потім одного українського Мі-24 (силами російського перехоплювача, але в районі Червковки — південно-східної околиці Словʼянська, далеко від півдня Запорізької області) і двох Су-25 (в районі Садового і Тягинки, обидва населені пункти у Херсонській області).
Але одна українська ракета все ж досягла цілі — уразила штаб 58-мої загальновійськової армії росії. Там, крім інших, загинув заступник командувача південного військового округу генерал-лейтенант цоков.
Агентурна розвідка повідомляє, що дехто дуже сердиться — наголос на дуже — через те, що я пишу про масові втрати російських офіцерів, що врешті призведе до поразки рф.
…мабуть, тому відсторонили від виконання обовʼязків (тобто звільнили) командувача 58-мою армією генерал-майора попова — за його словами, за те, що він «наважився» поскаржитися вишестоящим органам у москві на масові втрати (насправді «масові смерті») особового складу, артилерійський вогонь противника, брак постачання і контрбатарейного вогню, низьку якість розвідки, навіть даних для артилерії, необхідність ротації та заміни виснажених підрозділів, а також «зраду і підлість» деяких вищих командувачів (тобто самих же вишестоящих органів)…
От і маєте: (екс)командувач 58-мої загальновійськової, чоловік зі зброєю, скаржиться на те, про що я вже не раз казав…
Та не журіться, путін-фани, вихід є! І дуже простий. Дивіться: ВСрф молодці, просто красені. Краще за них не впорався б ніхто. І в спеціальній воєнній операції все йде за планом…
Просто надрукуйте ці слова і запостіть у соцмережах — і одразу почуватиметеся краще, побачите.
Так, путін-фанів я, сподіваюся, трохи заспокоїв, тепер переходжу до аналізу.
Отже: управління 58-мою загальновійськовою армією росіян передали генерал-майору дєнісу іґорєвічу ляміну. Наскільки я знаю, раніше він обіймав посаду командувача XXII армійського корпусу. Може, хто згадає, що близько року тому 22-гий корпус відповідав за північ Херсонської області (здається, ділянка від Давидового Броду до Осокорівки). Після листопадовго «жесту доброї волі» з правого берега Дніпра цей корпус відповідає за оборону лівого берега Дніпра — від Чорного моря до району Олешок.
Чого можна сподіватися від ляміна?
Можу сказати, що найважливіша зона відповідальності 58-мої армії — сектор Роботиного, що на південь від Оріхова (як мені відомо, відповідальність за сектор Старомайорське-Старомлинівка — раніше тут межували позиції 58-мої армії з західного боку та 36-тої армії зі східного — тепер покладено на штаб 5-тої загальновійськової армії). Після важких втрат 70го, 291го та 1430го мотострілецьких полків, минулі 7-10 днів попов витратив на те, щоб напхати побільше своїх резервів на першу лінію оборони. Закінчилося все тим, що десятикілометрову ділянку фронту загатили підрозділами БАРС1, БАРС3, БАРС11 і БАРС14, а також 100-тою бригадою розвідки…
…але ні-ні: це в жодному разі це не має нікому нагадувати про колотнечу, яку ЗСУ влаштували, коли завели понад 20 батальйонів зі стількох же бригад у Бахмут іще в січні-лютому цього року…
Так, я відволікаюся… якщо всі ці підрозділи повністю укомплектовані, це десь 3 500 особового складу. Додайте ще по 400-500 уцілілих у кожному з трьох розгромлених мотострілецьких полків: разом 4.000-4.500.
…за підтримки десь так 70 танків, приблизно 70 гармат (майже напевно там і половини цієї кількості не набереться, але краще перебдіти).
Можна додати ще й те, що зосталося від «висококласних професіоналів» (вітання Вінер-Нойштадту) [у Вінер-Нойштадтському замку розташована австрійська Терезіанська військова академія; автор часто кпить із того, як її випускники захоплюються примарною «професійністю» російського спєцназу — перекл.] із 22гої та 45тої бригад спєцназу (ще зо 2 тисячі особового складу), тобто близько 100 розрахунків ПТРК — а це, здається, найефективніше російське озброєння в цьому секторі.
До чого я веду: разом це десь 7000, а може й 8000 особового складу, нафаршированих у ділянку фронту довжиною 10 км і глибиною 5 км (або й 10 км, якщо враховувати всю артилерію [50-тий та 292-гий артилерійські полки], протиповітряну оборону [71шу бригаду ППО] та служби підтримки… але тоді мова про понад 10 000 особового складу!).
І все це збіговисько — по суті — має стримувати дві українські механізовані бригади (47му та 65ту). Себто: 3000 бійців.
Бачите! Хіба ж це не безперечний доказ виняткового професіоналізму російських генералів, незрівнянності російської воєнної стратегії та доблєсті руцкого оружія? Ніхто, за жодних обставин, не мав би й близько припускатися блюзнірської думки про те, що ВСрф тепер залежить виключно від непомірно роздутої кількості особового складу, щоб втримати фронт. Ні-ні.
Ні. Ні, ні й ще раз ні.
Серйозно: за жодних…
Зрештою, усі вже й так знають, що 58-ма армія нещодавно захопила перший неушкоджений M2/3 «Бредлі» (див. нижче). Щоправда, поки немає доказів, що їм вдалося хоча б із поля бою його забрати, але: саме лиш захоплення того «Бредлі» має побити всі козирі й відкинути войовниче, загарбницьке і безтолкове НАТО прямо туди, де йому й місце. Тобто за лінію Брюссель-Страсбурґ…
(Тим більше, що російська пропагандистська машина випустила набагато більше відео недавніх боїв, ніж ЗСУ: байдуже, що 60-70% демонструють бойові дії початку-середини червня. Фактично, це ті самі сцени, які ми вже так часто бачили, «просто з іншого ракурсу». Головне, що відео стало ще більше. І це автоматично означає: росія перемагає у вій….ем… спеціальній воєнній операції, а Україна «не здатна просуватися»…. насправді, український контрнаступ провалився…. іще 5 червня…).
От серйозно: що може зробити лямін?
Або що він може зробити краще (ніж попов)?
На цей час 47-ма і 65-та бригади ЗСУ підійшли до південного краю гігантських російських мінних полів, які вони розчищають уже понад місяць. Саме тому попов кинув усі свої резерви їм назустріч: чим більше російських військ українцям доводиться відстрілювати, тим повільніше вони просуваються вперед.
Останнім резервом ляміна будуть підрозділи 42-гої мотострілецької дивізії, а також ПВК «редут» і «пламя». Усі вони зосереджені в районі Токмака. лямін може вирішити передислокувати 165-ту і 291-шу артилерійські бригади з гуляйпільського напрямку в район Роботиного. Або навіть перекинути 336-ту бригаду морської піхоти (якщо вона все ще приписана до 58-мої ЗВА, а не діє як резерв 5-тої ЗВА), аж з-під Володиного. Це дасть йому близько 4 000 солдатів, 20-30 танків і 50 гармат.
Як варіант, вишестоящі органи в москві можуть надалі послаблювати позиції XXII корпусу та 49-тої ЗВА і перекидати на південь Запорізької області ще більше своїх підрозділів.
…і що тоді…?
По-перше: будь-яке таке переміщення майже напевно помітять українці й переключать увагу на якусь іншу ділянку фронту. Наразі ж у них було достатньо часу, щоб розчистити численні коридори через різні російські мінні поля: отже, вибір потенційних альтернативних маршрутів постійно розширюється.
Саме тому, шановний читачу, так важливо, щоб вищезгадані українські Storm Shadow/SCALP-EG/HIMARS/MLRS атакували російські штаби, бази постачання, залізниці, а віднедавна й установки протиповітряної оборони в районі між окупованим Кримом, Мелітополем і Токмаком.
Допоки вони залишатимуться під таким же тиском, як упродовж останніх кількох тижнів, ВСрф не матимуть змоги суттєво посилити 58-му ЗВА: навіть порт у Бердянську й тамтешні російські військові бази одну за одною запускають на Марс…
Без сумніву, українська 47-ма механізована вже зазнала досить неприємних втрат. Ба навіть «важких» втрат, коли хочете. Принаймні у поставлених США бойових машинах піхоти (менше — в особовому складі, який регулярно вилазить з машин, що наїхали на міни або потрапили під російські ПТРК). Але «гладіатори» попова (як він називає власні війська у своєму «прощальному посланні») гинуть десятками, а ще їх, поранених, залишають стікати кровʼю.
І все, що можуть зробити вишестоящиє – це замінити командира. Що ж, у цьому є свої плюси: мінус один дармоїд на півдні Запорізької області…
ДОПОВНЕННЯ: нарешті зʼявилася пристойна «теледокументалістика» (і на цю тему зокрема), з чудовим англійським перекладом: Попасна…
Ніяких «журналістських» вкидів і соцмереж: просто дають слово ветеранам. Справжній «must watch»:
Переклад: Микола Ковальчук, Дарина Постернак, Антоніна Ящук
Редакція: Антоніна Ящук
Джерело тут
