Олександр НИКИФОРЧАК
Парадоксальна ситуація: монети цього царя є, а от існування цього царя піддається сумніву. Як так? Просто – в пітьмі віків іще заховано багато таємниць, які чекають розгадки. Варто спробувати якщо не розгадати, то торкнутись, хоч сліди віднайти – сліди безіменного царя.
Александр Македонський своїм першим подвигом Геракла приборкав норовливого дикого коня Буцефала. Про це ми вже згадували в блозі Сліди Александра. Великим його звали цілком заслужено: пройшли віки, а сліди його й досі вражають. Він завоював світ, відомий на той час, заснував величну імперію, яка по його смерті була розділена соратниками.
Селевк, один з них, був основоположником Селевкідської імперії, частиною якої була Бактрія – саме тут, в Центральній Азії та Західній Індії (а ще – тут згадане вже місто Буцефали на честь коня Александра, зараз його Джалалпуром звуть), згодом утворилось Греко-Бактрійське царство. Володарювали в ньому нащадки воїнів Македонського, що дійшли з ним до Індії, а дійшовши, принесли грецьку культуру в ці такі далекі від Греції краї – важливий слід, слід через віки: ще багато століть грецькі літери карбувались на монетах, наприклад. Втім, навіщо слова, цей слід можна роздивитись на реверсі монети, легенда її карбована грецькою, фото №1 до вашої уваги:
Хочу трішки уточнити: я не науковець, не історик, мої розповіді – не науковий трактат, це результат моїх спроб розгадати “душу” монет, зануритись і зрозуміти час та обставини, коли вони були карбовані. Не судіть строго, будь ласка.
Але повернемось до розплутування слідів нашої героїні монети. Йшов час, на зміну греко-бактрійцям прийшли їх наступники та нащадки індо-греки. Знову парадокс: цих нащадків воїнів Александра ділять на окремі царства, хоч правили, по суті, ті ж таки нащадки соратників Македонського. А все через те, що індо-греки стали … буддистами!
А далі, як чи не завжди буває, величні царства зазнають занепаду, роздробленості, звільняють місце іншим на історичній арені. Роздроблені та слабкі нащадки завойовників світу Александра Великого були впокорені кушанами. Народжується Кушанське царство. Перше століття нашої ери.
Але знову парадокс: царство, що займало величезну територію, ввібрало здобутки індо-греків, було значним геополітичним гравцем тих часів (посольства до давньоримського імператора Антоніна Пія для прикладу) до середини XIX століття для науки було абсолютно невідомим!
Наша героїня – монета Кушанського царства. Легенда на цій тетрадрахмі кінця першого століття нашої ери, як вже було сказано, грецькою мовою: “Цар Царів Великий Спаситель” – імені нема! Науковці довгий час навіть існування цього царя піддавали сумніву. То Куджулі Кадфізу її (монету) приписували, то Вімі Кадфізу (тогочасні правителі кушанів), але їх монети несли їх імена. І тамги їх були там. На нашій же тамга (родовий знак) була трішки не така, схожа, але… На фото №2 аверс монети, тамга (на реверсі теж є) там зліва:
А якщо й припускали дослідники існування царя, то звали за титулом, знеособлено: Сотер Мегас – Великий Спаситель, на кшталт “виконуючий обов’язки” мені звучить… Титул замістив особистість.
Так цей слід і вів би в нікуди, таємниця залишалась би нерозгаданою. Та аж у 1993 році при розкопках в Афганістані було віднайдено на скелі напис грецькими літерами (Рабатакський напис) з генеалогією кушанських царів.
Безіменний цар виявився сином засновника царства Куджули Кадфіза, був батьком славного Віми Кадфіза. Він віднайшов своє ім’я. Звали його Віма Такто – він вирвався з забуття!
Парадоксальна ситуація: монети цього царя є, а от існування цього царя піддається сумніву. Вже ні. Сліди віднайдено – сліди царя кушанів Віми Такто.
На цьому традиційним буду: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
