додому Поточні новини Що не так із зустріччю Єрмака з послами «Сімки», Швеції та ЄС?

Що не так із зустріччю Єрмака з послами «Сімки», Швеції та ЄС?

62

Така зустріч і справді напрошувалася, адже забагато назбиралося питань без відповідей. В останні тижні команда Зеленського рясно фонтанувала мирними «ініціативами», які складно назвати серйозними. Узяти хоча б постановочний запит на зустріч із Путіним. А заразом нишком била по реформах, як-от корпоративне управління. На цьому фоні зустріч із послами на Банковій стала своєрідною «явкою з повинною». Й ось чому.

1- Виходить, що зустріч політрадників Нормандського формату ще цього місяця, а може і двічі, і не планувалася на етапі, коли про це 6 травня заявив Глава Офісу президента України. Інакше як сприймати повідомлення, що запит на її проведення був надісланий лише напередодні розмови з іноземними послами. Це дивна поведінка, яка підтверджує стихійність дій і «мирних» анонсів із Банкової. Аби щось пообіцяти.

2- Ідея про залучення до Нормандського формату «експертів із політичних, військових і юридичних питань» нагадує шарахання наосліп. Висновків одразу кілька. По-перше, чи слід розуміти, що до роботи над позицією України раніше не залучалися такі експерти? Це складно уявити, знаючи як формується будь-яка переговорна позиція. По-друге, невже в представника України бракує компетенції? Це також складно уявити як для «другої за вагомістю» особи в державі.

По-третє, чи може зазначена ініціатива бути спричинена бажанням затягнути переговорний процес, розділити відповідальність? Цілком. У тому числі за провал. Банкова грається деталями, які не мають значення й точно не наближають, а віддаляють «обіцяний Зеленським мир».

3- Вкинута в інформаційно-політичний простір ініціатива зустрічі Зеленського з Путіним дедалі більше виглядає серією в мильній опері. Як епізод задля красного слівця, а не продуманий крок у рамках вдумливої стратегії. Такі рішення в гонитві за короткими дивідендами дискредитують Україну назовні. А тому може й на краще, що перспективи цієї зустрічі виглядають дедалі примарнішими. Без належної підготовки і продуманості з боку Києва її результати були б катастрофічними.

4- Дивно чути про пропозицію Банкової щодо спільного звернення «Сімки» до РФ щодо проведення чергового Нормандського саміту. У черговий раз бачимо маніакальне бажання президента Зеленського зазирнути в очі Путіну, хоча ні до чого путнього ця історія не призведе. Варто хоча б згадати Паризький саміт 2019 року, виконання рішень якого, якщо вірити повідомленню Глави офісу президента, наразі «заблоковано Росією». І так буде далі, якщо на Банковій форма превалюватиме над змістом, а справжня робота над консолідацією міжнародної підтримки підмінятиметься пошуком нових форматів.

5- Банкова по суті «вистрілила собі в ногу», шукаючи виправдання за відступ від реформи корпоративного управління. Добре, що проблему визнали, хай і запізно та не повністю. Погано, що замість серйозної оцінки скоєного пропонуються аморфні «гарантії збереження конструктивного діалогу».

Отримавши жорстку реакцію і з Вашингтону, і з Брюсселя, включаючи практично замороження макрофіну ЄС та перенесення саміту Україна-ЄС на кінець року, Банкова хоче мирової так, ніби нічого не сталося. Майже як Путін після злочинної анексії Криму. Так міжнародну довіру не розбудовують, а знищують. Водночас саме довіра до України з боку партнерів є ключем до внутрішніх успіхів та перемог у протидії російській агресії.

Як висновок: правильним кроком на цьому етапі було б «конфідентам Зеленського» поїхати до Вашингтону, де побачитися з ключовими фігурами та зарядити президента Байдена до зустрічі з Путіним українськими підходами. А дорогою до Вашингтону заїхати в Берлін і Париж. Це був би класичний хід у розвиток візиту Блінкена до Києва, який не компенсувати лише зустрічами в Києві на Банковій.

Автор: Костянтин ЄЛІСЄЄВ

Джерело: Telegramm

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я