У складі тактичної групи «Курськ» противник мав у розгорнутому стані:
– Десь до 3-х мотострілецьких полків (мсп), усі три – неповного складу (тобто, без 1-2-х мотострілецьких батальйонів\мсб)
– І якийсь «конгломерат» із цілої низки різноманітного типу батальйонів, «надуркованих» зі складу найрізноманітніших частин і з’єднань, іноді, навіть, із різних округів (угруповань військ)… загалом їх було – 9, мотострілецьких, танкових, стрілецьких і навіть був один десантно-штурмовий (дшб).
– Також за цим напрямком були розгорнуті принаймні 2 зведених «штурмових» загони (щось середнє між посиленою ротою і недоукомплектованим батальйоном)…
Загалом, на цьому напрямку було десь 9-10 тисяч російських «тушок», задрапірованих у військову форму.
Проте, вже перед самою активізацією противника на Харківському операційному напрямку, на цей же напрямок прибули підрозділи зі складу його 44-го армійського корпусу (АК) – 30-го мотострілецького полку (мсп) 72-ї мотострілецької дивізії (мсд), а також 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр). Частина з них навіть розвантажувалася на залізничній станції «Курськ».
Загалом, командування противника перегрупувало на цей напрямок підрозділи загальною чисельністю – до 3700-3750 ДОДАТКОВИХ «ТУШЕК» зі штатним озброєнням і військовою технікою (ОВТ).
На відміну від формувань групи «Курськ», які діяли на цьому напрямку раніше, до того ж частково перебували у статусі «відновлення», це були цілком боєздатні та укомплектовані підрозділи.
Тому немає нічого дивного в тому, що їх частково використовували надалі саме на Харківському операційному напрямку. Хоча, не всіх і в досить обмеженому масштабі.
Наразі, якщо ми говоримо про можливу активізацію противника саме на Сумському операційному напрямку (зі слів генерала Буданова), то проглядаються в цьому сенсі два найімовірніші напрямки:
– Суджа – Суми
– Грайворон – Велика Писарівка
До речі, на першому напрямку, вочевидь, противник ще «дотягує» якісь додаткові сили і засоби (цілком можливо – за іншими оперативними напрямками). А в районі Грайворон, судячи з усього, окрім тих батальйонів зі складу групи «Курськ», які були тут розгорнуті раніше, імовірно, «зашхерилася» саме 128-ма омсбр 44-го АК, причому, можливо, навіть у «повному складі».
Таким чином, підсумуємо, ну або, спробуємо «скласти до купи» кілька очевидних речей, які маємо сумнівне задоволення зараз спостерігати:
– Для розширення смуги своїх активних (наступальних) дій на Харківському операційному напрямку противник, вочевидь, потребує ДОДАТКОВИХ БОЄЗПРИЄМНИХ сил і засобів. Вже не кажучи про його «вологі мрії» пробитися на тили нашого Куп’янського угруповання, про що говорив у своєму нещодавньому повідомленні Головнокомандувач ЗСУ…
– Задеклароване пуйлом «створення буферної зони» на нашій території, очевидно… «якось не виходить» (ця смуга в нього виходить малою за розмірами, якоюсь «кривою» і взагалі, вочевидь, не здатною слугувати жодним «буфером», причому, ні для чого)…
– Можливих варіантів подальших АКТИВНИХ дій на Харківському операційному напрямку, насправді, у противника – не так уже й багато. І всі вони вимагатимуть від його командування залучення ДОДАТКОВИХ сил і засобів. А це означає – перегрупування їх на інших напрямках (російські «стратегічні» резерви, судячи з усього, якось «формуються повільно», та й то, переважно – в інформаційному полі). Відповідно – це безпосередньо вплине на плани противника на цих самих ІНШИХ напрямках.
– Активізація противника на Сумському операційному напрямку, очевидно, можлива. Однак, через вищевказані чинники, навряд чи матиме «широкомасштабний» характер… Насправді це лише додасть противнику «геморою» з необхідністю і там і там і там «щось вводити», і «щось перегрупувати»…
– Задум противника, «витягнути» наші резерви на Харківський і Сумський напрямки, вочевидь, виходить у нього також якось «криво і косо». Бо замість цього противник, щоб підтримувати «темп наступу на Харків», сам змушений кидати сюди, образно кажучи, «батальйон за батальйоном».
По-моєму, загальна «доцільність» цього кремлівського перфомансу в нашому харківському (і, можливо, сумському) прикордонні навіть із військового погляду (бо з воєнно-політичним – трохи складніше) виглядає на сьогоднішній день… гм-гм… м’яко кажучи, сумнівним…
Констянтин МАШОВЕЦЬ, військовий оглядач, “інфоСпротив”
