Домой Стратегия Потрібна нам нова утопія чи новий фокус

Потрібна нам нова утопія чи новий фокус

28

Після публікації цього тексту у коментарях виникла жвава дискусія, яка згодом перейшла у новостворену групу: https://www.facebook.com/groups/2638073973102056/
Якщо є бажання, то приєднуйтесь!

Під час одного спілкування групою у месенджері ми кілька разів ставили собі питання: чи можливо використовувати інструменти та моделі для бізнесу, які були ще вчора ефективними, сьогодні, під час світової кризи та пандемії, і в майбутньому?

Це питання виникає знов і знов, тому що пропонувати дієві рішення бізнесу, та і не тільки бізнесу, в умовах зміни всього, — це робити помилки минулого або будувати стратегії на моделях, що вже не працюють.

Вирішення сучасних проблем – це спроба розфокусуватися та намагатися шукати в полі зору нове: інструменти, рішення, цілі, зв’язки, відношення, моделі. Будувати утопії ми намагаємося через помилку, що описана у першому абзаці. Потрібен новий фокус.

Як відповідь на статтю, що запропонував Vitalii Kulyk для обговорення(вона нижче за посиланням), я склав цей невеликий текст. Зі статті візьму одну з головних тез, що обговорює автор: «полная автоматизация, безусловный базовый доход, максимальное сокращение труда и преодоление «демонизации» тех, кто не работает, – все это в совокупности создаст платформу для воплощения синтетической свободы – обеспечения базовых человеческих потребностей, сопровождаемого расширением социальных ресурсов и наращиванием технологических возможностей».

Повна автоматизація – бачу це майже в кожному тексті з футурологічними нарисами останнім часом. Якщо це так, то чому ми забуваємо про наступні речі: економічна криза, побудова стратегії навколо держави з замкнутим виробництвом всього потрібного для існування незалежної країни, антиглобалістичні настрої , падіння цін на нафту, зміна клімату, що ставить питання виживання. Це суперечлива теза з поглядом на останні події у світі.

Скорочення труда – воно зараз і так діє, але не завдяки позитивному сценарію. Нам потрібні будуть роки, щоб повернутися до розгляду цього питання. А з іншого боку за цей час може змінитися погляд на труд, його цінність та умови. Що таке праця і що вона має давати людини? Про це нижче по тексту.

Безумовний базовий дохід (ББД) – це мрія, але вона не можлива, поки у суспільстві діють капіталістичне ставлення до природних ресурсів, людини, тварин. Ми не можемо домовитись між собою про прості речі, а для ББД потрібне відповідальне суспільство, яке буде готове не тільки брати від природи на ББД, але разом з природою їх створювати.

Тому повертаючись до інакшого фокусування пропоную деякі нові фокуси, які ми можемо побачити вже зараз. 

Відношення людей. Чи правда діє соціальна дистанція? Взагалі цей термін невірний. Діє фізична дистанція. Ми продовжуємо розмовляти, використовуючи соціальні мережі, месенджери, зуми, скайпи. Нам не вистачає живого спілкування, тому що саме воно саме дієве. Ти бачиш людину, відчуваєш її. Це зовсім інший рівень спілкування, якого не може дати жодний месенджер. Тому для нас важливо шукати можливості живого спілкування і визначити їх цінність, нову цінність. 

Чому я звернув увагу на це!? Тому що останнім часом ми через соціальні мережі намагалися підтримувати наші соціальні контакти, чим повністю їх нівелювали. Формальні повідомлення з вітаннями, лайки, зображення – все це виконувало функцію контакту. А цінність живого спілкування зараз стає вищою. Ми намагаємось зараз телефонувати старим знайомими, відновлювати старі контакти. 

Тут я згадую американську стрічку 1986 року «В дикій природі», де герой намагаючись втекти від суспільства, в кінці своєї подорожі приходить до висновку, що саме суспільства або живої людини поруч йому і не вистачає. Він відчуває гострий дефіцит живого спілкування. Зараз майже весь світ у такому стані.

Здоров’я. Коли починаємо говорити про це, відразу згадуємо лікарні, пігулки, хірургію. А медицина зараз має починатися з екології навколо кожної людини. Якість повітря, їжі, води – це і є здоровіє, це і є медицина. А для цього потрібно нове відношення до природи. Хоча б сприйняття її як живої істоти, яка не може жити у смітті, яким ми її рясно посипаємо. 

Як жити у цьому світі. Ми будували свою кар’єру на конкуренції. Це вважалося важливим елементом у капіталістичному, постмодернистському світі. Але він руйнується. І ми повертаємось до відношення людей. Зараз, щоб вижити у цьому світі нам потрібна кооперація, співпраця. Ми маємо переглянути концепцію «людина людині вовк». 

Мій сусід не спілкувався зі мною більше року. Він живе самотній, йому стільки років як і мені. І раптом, під час пандемії, він почав знов зі мною спілкуватися. І це не перший випадок.Ми маємо об’єднуватися для співіснування. Ми маємо домовлятися знов про наше співіснування в нових умовах.

Це тільки початок. Ці теми вже неодноразово обговорювалися. Для сьогодення це тільки початок пошуку. Ми маємо шукати не в минулому, ми маємо шукати сьогодні навколо себе. І те, що ми можемо знайти навколо себе може нас здивувати, тому що завжди було поруч. Можливо деякі речі повернуться до нас з давно забутого минулого. Але воно не буде старим, тому що світ змінився і старе має бути помисленне з огляду на нові умови. А можливо поруч нас лежить те, що ми ніколи не бачили. І сьогодні саме час роздивитися навколо, щоб жити в новому світі.

Як резюме цього тексту приведу тезу зі статті, де в самому кінці статті автор намагається відповісти на питання конструювання майбутнього і ось його відповідь, яка в чомусь перегукується з моїм текстом: «если мы хотим оставить за будущим несоизмеримость, то его следует помыслить как то, что расположено в «резерве несвязности, без которого не было бы различия и разнообразия».

Автор: Алекс БЕККЕР

Джерело: Facebook

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь