Санкції є дієвим інструментом для блокування російського впливу на економіку України в умовах війни. Проте вони не можуть залишатися єдиним способом втручання держави в економічні процеси. А крім того, вони не можуть перетворюватися на спосіб позасудового перерозподілу ринків та недоброчесної конкуренції.
У свій час ми з колегами мали розмову з одним з провідних фахівців із санкцій в США. Він говорив, що перед тим як у Вашингтоні ухвалюють рішеня про внесення до санкційних списків того чи іншого персонажа йде опрацювання питання на рівні Держдепу, ЦРУ і меншою мірою ФБР. Більшість цих експертів засекречено, вони не публічні люди. Інколи підключають дипломатів в країні перебування фігуранта санкцій. Рішення ухвалює не одна людина, а це командна робота. Ця група обережно опитує людей, експертів, які знаються на тематиці, так щоб не було витоків інформації. Інколи, у випадку застосування санкцій до людей, що володіють крупними активами, і санкції проти яких можуть позначиться на ринку, американський уряд звертається до Bloomberg або Cambridge Analytica з проханням створити модель змін на ринку в разі “виключення” тієї чи іншої компанії. Враховується ризик монополізації та недоброчесної конкуренції.
Навіть це, як свідчить досвід санкційних списків Мінфіну США, не убезпечує від помилок та хибних рішень. Під санкції все одно потрапляють сторонні люди. Виправлення помилки складний процес, може зайняти багато часу і коштувати дорого, але він передбачений американським законодавством.
Передовсім система реагує на зовнішні запити, є відкритою, а рішення аргументовані. Якщо накопичується критична маса фактів про помилку, система її рано чи пізно виправляє.
Натомість що ми бачимо у нас? Ряд компаній потрапляють до санкційних списків в явно корупційний спосіб, через лобіювання недоброчесних конкурентів, а відповідальні відомства змість пояснення рішення вдаються до хайп-піаркампаній.
Яскравим прикладом є кейс Parimatch. Вже вибачте, але я буду його згадувати як мантру поки ситуація на вирішиться у справедливий спосіб. Бо це прецедент.
Холдинг Parimatch потрапив під санкції без жодних офіційних причин. Діяльність лідера ринку в Україні була зупинена за допомогою санкцій. 25 липня президент Зеленський у відповідь на суспільний резонанс (петиція по скасуванню санкцій проти Паріматч набрала 25 тисяч голосів) виніс на обговорення Кабінету Міністрів України ситуацію з введенням санкцій проти компанії. Тепер м’яч на полі силовиків та Кабміну.
У нас є історія перегляду помилкових санкційних списків. 14 травня 2021 року Рада національної безпеки і оборони України запровадила санкції проти 557 “злодіїв у законі” та 111 іноземців, визнаних кримінальними авторитетами. Імена 44 “злодіїв у законі” були опубліковані в засобах масової інформації. Через кілька місяців, 16 жовтня 2021 року, радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив у коментарі Deutsche Welle, що за часів колишнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова (обіймав посаду міністра з 2014 по 2021 рік) до кримінального списку було помилково внесено 108 осіб.
Секретар РНБОУ Олексій Данілов повідомив, що вісім посадовців, причетних до складання санкційних списків злочинців, які припустилися серйозних помилок, були покарані.
Це про цю історію писала депутатка від “Голосу” Олександра Устинова: “Аваков і його команда за гроші прибрали зі списків справжніх злодіїв, а натомість внесли тих, кого хотіли бачити”, зокрема бійців українських добровольчих батальйонів, тренера дитячої секції бойових мистецтв, людину, яка не сплатила штраф за ДТП тощо.
Повністю погоджуюся з думкою шановного Ростислава Кравця – помилки при масовому накладенню санкцій на фізичних та юридичних осіб майже неминучі, особливо в умовах війни.
“Сьогодні є кілька шляхів виправлення помилок. Перший – звертатися до суду з оскарженням. Другий – звертатися до органу, який санкції наклав. У випадку України – до Ради національної безпеки та оборони. Це шляхи, які не виключають один одного, ними можна йти паралельно. Влада може сама встановити свою помилку”. Юридичний механізм санкцій потребує вдосконалення.
