Іван ЛЕОНОВ. “Україна Молода”
Порушені СБУ кримінальні справи, в яких фігурує відомий консорціум з виготовлення документів суворої звітності, мають судову перспективу
Принаймні в цьому переконані джерела «УМ» у Службі безпеки. Діяльність консорціуму ЄДАПС у сфері обігу бланків цінних паперів, документів суворої звітності ще наприкінці минулого року почала неабияк хвилювати керівництво держави. Адже ЄДАПС не лише досяг за кілька років лаврів монополіста (за сприяння окремих посадовців прибравши з ринку… державні підприємства), а й почав відверто зловживати своїм монопольним становищем. Громадяни не встигають дивуватися регулярному підвищенню цін на виготовлення документів чи бланків цінних паперів: остання ціна талону техогляду на лобове скло авто — аж 100 гривень! Що вже казати про державу, адже саме з держбюджету сплачують усі необґрунтовані витрати монополіста на виготовлення продукції, які консорціум постійно завищує. І це тоді, як в інших країнах світу сектори обігу бланків цінних паперів, документів суворої звітності та голографічного захисту документів завжди під жорстким контролем держави. Але не в Україні…
Хто інформує монополіста?
Не дивно, що закрите засідання РНБО від 7 листопада 2008 року було присвячено саме діяльності монополіста. Передбачалися певні заходи, у тому числі й оперативні дії правоохоронних органів, щодо виправлення ситуації. «Виготовлення документів суворої звітності передбачає роботу з персональними даними громадян України, які підлягають захисту, а також з огляду на те, що відповідні виробничі процеси пов’язані з систематичним освоєнням значних обсягів державних коштів», — пізніше зазначав тодішній заступник секретаря РНБО Борис Соболєв щодо заходів держави з удосконалення контролю у цій царині.
Водночас секрети «круглого столу» РНБО щодо оцінок діяльності ЄДАПС дуже швидко були оприлюднені в інтернеті. Хто «злив» зацікавленим ділкам державну таємницю, наразі з’ясовує Служба безпеки, яка ще 22 грудня 2008 року порушила кримінальну справу за фактом розголошення державної таємниці, а саме — рішення РНБО щодо захисту економічних інтересів держави, тобто злочину, передбаченого статтею 328 КК. Слідство триває до цього часу, конкретних осіб досі не встановлено.
«Отримано дані, що витік секретної інформації було інспіровано особами, зацікавленими у збереженні монопольного становища в Україні концерну ЄДАПС на ринку виготовлення голографічних елементів», — зазначило «УМ» анонімне джерело у СБУ. За його словами, встановити інформаторів важко, адже це міг зробити не обов’язково хтось із членів Ради, а й звичайний клерк РНБО, який готував засідання, розсилав його рішення, або посадовець, який мав виконувати це рішення. Тим більше що кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці передбачається лише для посадовців, що володіють такою таємницею, а не для тих осіб, що оприлюднили її у «павутинні». Тому важливо встановити весь зворотний ланцюжок: від власників сайтів — до посадовців.
Один раз купи, на сорок помнож
Іншу кримінальна справа за №551, що стосується оборудок ЄДАПС, порушено слідчими УСБУ Закарпаття за фактом контрабанди 2 січня 2009 року. За даними «УМ», отриманими в правоохоронних органах області, 14 грудня 2008 року ділки намагалися ввезти в Україну через митний пост «Тиса» майже тонну плівки гарячого тиснення марки «ЕВ–23–BN–SPECIAL–A», що використовується у виробництві голографічних захисних елементів. Згідно з документами, відправником партії термострічки значилася італійська компанія CENTRO GRAFIKO DG SPA (за дорученням іншої фірми з Об’єднаних Арабських Еміратів — країни, в якій зараз переховується від міжнародного розшуку власник консорціуму Юрій Сидоренко), а отримувачем — СП «Голографія», яке входить до складу консорціуму ЄДАПС.
Цікаво, що загальну вартість плівки ділки вказали на суму понад 12 мільйонів 700 тисяч доларів США, тоді як, згідно з декларацією, оформленою італійськими митниками, загальна вартість термострічки ледь дотягувала до чверті мільйона євро! Тобто вартість вантажу (якщо перевести її у гривні за тодішнім курсом) ділки завищили майже у сорок разів! Експерти СБУ також засвідчили, що надані рахунки–фактури є підробкою. «Це ніщо інше, як один із ланцюгів схеми ухилення від сплати податків та бажання заволодіти державними коштами в особливо великих розмірах, які потім перераховуються на підконтрольні рахунки іноземних фірм», — вказує джерело в СБУ.
Але ця справа забуксувала: гендиректор СП «Голографія» пан Вишниченко подав скаргу на дії слідчих УСБУ Закарпаття до Ужгородського суду, звідти її витребував Верховний Суд, і не зрозуміло з якого дива направив на розгляд до апеляційного суду Івано–Франківщини. А 5 березня 2009 року Калуський міськрайсуд скасував рішення про порушення справи №551. Апеляцію прокуратури Закарпаття без задоволення залишив і апеляційний суд Івано–Франківської області. Але правоохоронці переконані, що рішення Феміди не відповідають фактичним обставинам справи, тому прокуратура Закарпаття наразі готує касаційне подання до Верховного Суду, а СБУ продовжує перевіряти обставини оборудок із плівкою, через які вартість документів суворої звітності для держави та громадян зростає в рази.
