Пандемія коронавірусу продемонструвала вразливість нинішньої системи глобальної економіки, яка не може функціонувати без горизонтальних логістичних ланцюжків. З іншого боку, нарощування експорту та інвестицій, диджиталізація і роботизація, підвищення продуктивності праці, ріст ВВП самі по собі нічого не варті, якщо немає чистого повітря, чистої питної води і чистих ґрунтів для вирощування їжі. Світ скінченний, як і всі його ресурси. Тому нескінченне зростання ВВП неможливе, протиприродне і шкідливе (невпинне зростання, як рак).
Світ – це басейн. Хитруни вважають, що вони можуть нагидити в одному його кутку і перепливти в інший, щоби там насолоджуватися життям. Не вийде: коронавірус наздожене в Куршавелі, спалах нестерпної спеки – в Норвегії, сніг – в Аравії, радіація – в Мікронезії, пестициди з літака – в глухому тернопільському селі.
Екстремальні явища в природі, кризи в економіці, компартменталізація в суспільстві стали наслідком гордині і жадібності людини – риси, котрі, серед іншого, мають і цілком конкретне фізіологічне підложжя. Задоволення замість щастя як домінування допаміну над серотоніном; комфорт понад усе; бажання отримати все і негайно (instant gratification); гонитва за показниками росту; фастфуд і хімізація довкілля як головні причини хронічних психічних і фізіологічних захворювань; віртуальне “спілкування”; деструктивна роль держави або ринку у розриві зв”язків між поколіннями, що веде до втрати знань, безпорадності та інфантильності. Якщо зараз нічого не міняти, нетерпляче чекаючи, коли все повернеться на круги своя, то не людство знищить Землю, а Земля швидше перетравить і виплюне людство. І настане це доволі скоро.
Побутує навіяне хибне уявлення, що якщо зламати сучасну соціально-економічну модель з її філософським підмур”ям, то ми не зможемо вижити: Людина є вінцем Природи, наше раціо здатне досконало пізнати світ і міняти його як нам заманеться, нас врятують генна інженерія і штучний інтелект; все природне слід проаналізувати, розщепити на наночастинки і потім знову штучно синтезувати; наш власний організм і довкілля необхідно зробити максимально стерильними, щоб захиститися від міріад інфекційних загроз; людей забагато, води і харчів не вистачає, тому потрібні транснаціональні корпорації, монокультури, ГМО і бутильована вода; без викопних ресурсів економіка зупиниться, а отже настануть безробіття, конфлікти і війни; якщо певна діяльність не приносить прибутку, вона не має сенсу; оцю таблетку ви мусите пити до кінця життя… З такими переконаннями людство вже майже дійшло до стану, описаного у сумному жарті: “Лікування було правильним, але невдячний пацієнт помер”.
Загальні принципи нової соціально-економічної моделі
Ґрунтовне дослідження Римського клубу 2017 року під заголовком “Нумо ж! Капіталізм, Швидкоплинність, Населення і Знищення Планети” (“Come on! Capitalism, Short-Termism, Population and the Destruction of the Planet”) переконливо доводить, що вищенаведені страхи і проблеми є надуманими або навмисно вигаданими. Причому написане це дослідження не ідеалістами з неурядових організацій, а людьми, котрі і привели світ до нинішнього стану: колишніми главами держав та урядів, бізнесменами-мільярдерами, філософами, юристами, економістами, нобелівськими лауреатами. Своє запізніле прозріння, серйозні застереження, і, головне, цілком обґрунтований оптимізм вони намагаються передати лідерам нинішнього часу.
Етичні засади їхнього вчення полягають в тому, що людству необхідне нове відродження і просвітництво, але цього разу базоване не на антропоцентризмі, а на усвідомленні скінченності світових ресурсів і необхідності обмеження втручання людини в природу. При цьому це аж ніяк не означає погіршення якості життя, суспільних відносин і економічної діяльності. В економіці автори пропонують відмовитися від терміну ВВП/GDP (який, власне, масово з’явився лише після Другої світової війни) і натомість застосовувати поняття ІІП/GPI (Індикатор Істинного Прогресу), де поруч з традиційними економічними показниками враховуються стан екології, суспільна гармонія, фізичне і психічне здоров’я нації.
Дещо спрощеним різновидом ІІП є Бутанський Індекс Щастя. За сучасною ж абсурдною методикою, шкідливий антропогенний вплив на планету є невід’ємною складовою формування ВВП, натомість власне домогосподарство, яке може формувати добробут і здоров’я родини, не додає до ВВП жодного цента. Робота екскаватора з розчищення лісу під будівельний майданчик має своє кінцеве вираження, наприклад, у звітах про амортизацію техніки і витрати пально-мастильних матеріалів, тоді як волонтерська висадка мільйонів нових дерев може не відображатися в жодних фінансових документах.
Сьогодні вже кілька десятків країн, переважно з пулу ОЕСР, паралельно до ВВП застосовують ІІП, який часто дає картину в рази відмінну від традиційної на основі ВВП.
Автори дослідження Римського клубу, висновки яких були підтримані і на рівні Європейського Союзу, не тільки описують існуючі глобальні проблеми, але й подають ряд конкретних пропозицій на їхнє виправлення, зокрема:
- Мірилом успішності економіки має стати оцінка сукупності різноманітних наявних на певний момент ресурсів, а не швидкість і обсяги метаморфози цих ресурсів упродовж певного (річного, бюджетного) циклу; тобто важливий balance sheet, а не income or cash flow.
- Пріоритетний розвиток т.зв. Блакитної економіки (Blue Economy), суть якої полягає в переважному використанні місцевих ресурсів і підтримці розмаїтості в екосистемах;
- Якнайшвидша відмова від викопного пального, різке зниження споживання енергії з усіх джерел, її максимальна децентралізація; заміна системи торгівлі дозволами на викиди на систему вуглецевих податків;
- Суттєве підвищення державою вартості корисних копалин та інших природних ресурсів (ренти) і перехід до регенеративної економіки; глибока переробка і повторне використання (а не спалювання) відпрацьованих матеріалів; впровадження нових технологій на будівництві шляхом використання т. зв. вуглецево-нейтральних або вуглецево-негативних матеріалів;
- Перехід від концепції зростання продажів нових товарів до концепції поліпшення якості обслуговування існуючих товарів; зміна дизайну всіх побутових електричних та електронних апаратів та приладів з тим, щоб вони стали ремонтопридатні;
- Суттєве підвищення вартості трудових ресурсів (заробітної плати); масове залучення працівників до сфери підтримки кондиційності матеріалів і виробів більше ніж компенсує очікуване скорочення працевлаштування у сфері виробництва внаслідок автоматизації; тобто продуктивність праці як якість, а не кількість;
- Створення екополісів на противагу мегаполісам, де міста будуть інтегровані в локальну екосистему і підкорятися її законам, а не навпаки; переробка сміття як джерело прибутку;
- Перехід до органічного сільського господарства (наукові праці і практичний міжнародний досвід доводять його цілковиту окупність і достатність поживних харчів для населення); регенерація ґрунтів як найефективніший спосіб поверненя з атмосфери в землю діоксиду вуглецю і метану;
- Стимулювання переважного розвитку малих і середніх підприємств, зокрема завдяки інструментам антимонопольної та податкової політики;
- Обмеження спекулятивного фінансового капіталу та деривативів; оподаткування фінансових транзакцій; розмежування комерційного та інвестиційного банкінгу; підвищення обов”язкового розміру власного капіталу банків від нинішніх 3-5% до 20%.
- Приділення більшої уваги суспільній комунікації і злагоді, згладжування нерівностей між різними верствами в процесі впровадження податкової, гуманітарної та екологічної політик.
Автори дослідження наводять конкретні приклади успішної реалізації вищезазначених змін в окремих країнах та регіонах світу.
Нова соціально-економічна модель для України
Продовження пандемії коронавірусу та війна РФ проти України, безперечно, вносять серйозні корективи в нашу життєдіяльність і плани. На перших порах вихід України з економічної кризи, ймовірно, відбуватиметься за незмінними лекалами і включатиме кредити і макрофінансову допомогу МФО, ЄС та США, використання переваг різних ЗВТ, нарощування експорту переважно монокультурної сільгосппродукції, відродження ринку металів та хімічної промисловості, фінансові і траспортні послуги. Але такий шлях веде в нікуди, оскільки суто математично Україні знадобиться кілька десятків років бурхливого економічного зростання, щоби лише наздогнати нинішніх аутсайдерів ЄС.
Натомість, базуючись на новій філософії і вищезазначених принципах, у нас є нагода запустити цілковито нову соціально-економічну модель для України. Це не надмірно складно. Для її впровадження потрібна політична воля керівництва країни, детально розроблений в РНБО поетапний план дій і консенсус громадян.
Отже, не повторюючи детально принципи у вищезгаданому дослідженні, перелічу ряд основних завдань, застосовних до України:
- Перехід до вимірювання національної економіки і добробуту Індексом Істинного Прогресу (ІІП).
- Пріоритетний розвиток внутрішнього ринку з метою зниження залежності від бюджетоутворюючого експорту сільгосппродукції і металів, налагодження міжрегіональних коопераційних зв”язків всередині України.
- Розвиток внутрішнього туризму.
- У сфері енергетики використання по максимуму потужностей АЕС як для внутрішнього споживання, так і для експорту електроенергетики. Мінімізація роботи ТЕС/ТЕЦ з відмовою від центрального теплопостачання і переходом на індивідуальне електричне. Помірне використання природного газу. Використання відновлювальних джерел енергії (вітряки, сонячні панелі) виключно децентралізовано, оскільки крупні проєкти невиправдані з огляду на суттєве забруднення довкілля в процесі виробництва зазначених джерел, їхній низький ККД, швидке зношення та потреби частої заміни. Це саме стосується і електромобілів.
- Масова деурбанізація країни. Зокрема, надання кожному громадянину України права отримати безоплатно у власність ділянку сільськогосподарської землі до 10 га (порівняно з нинішніми 2 га) для ведення власного фермерського господарства без права її перепродажу, оренди або зміни цільового призначення у наступні три роки. Головна умова – сільськогосподарська діяльність може бути виключно органічною. Державно-приватне партнерство для фінансування купівлі або будівництва житла для переселенців у сільські райони, а також для додаткового розвитку місцевої інфраструктури.
Самозайнятість, часткова самодостатність і певна локалізованість населення дозволить уникнути серйозних проблем у разі поширення інфекційних пандемій або економічних криз, зменшить тягар державних фінансів на оплату праці бюджетникам, розвантажить забруднені міста, полегшить транспортні проблеми, поліпшить екологію, зміцнить здоров’я громадян.
- Перехід країни на виключно органічне сільське господарство, тобто законодавча заборона на використання пестицидів, гербіцидів, інсектицидів, хімічних добрив, з перехідним періодом три роки для вже діючих підприємств/агрохолдингів з метою переорієнтації виробництва. Відмова від монокультур і заборона виробництва та імпорту продукції з ГМО. Припинення дотацій і субвенцій “неорганікам”; державна підтримка, податкові канікули та інші пільги “органікам”. Заохочення створення біодинамічних ферм малого та середнього розміру, пермакультури. Зменшення верхньої межі величини сільгоспділянки для однієї юридичної особи до розумних розмірів. Рекультивація ґрунтів. Як вже зазначалося вище, у світі існують доведені успішні приклади прибуткової діяльності в органічному землеробстві й тваринництві. З часом, дорога органічна продукція стане головним експортним товаром і головним брендом України у світі.
- Перетворення великих міст на екополіси (не плутати зі смартсіті). Мінімізація сміття. Його сучасні методи переробки.
- Істотне підвищення ренти на всі корисні копалини, воду та інші природні ресурси. Цей крок вимиє одну з опор функціонування олігархічного бізнесу. Поступове згортання вугільної промисловості, розвиток металургійної та хімічної промисловостей в межах необхідного з суворими екологічними стандартами без жодної державної підтримки.
- Пріоритетний розвиток пасажирського та вантажного залізничного і водного транспорту завдяки вже існуючій мережі колій і водних артерій.
- Подальший активний розвиток військово-промислового комплексу як джерела постачання озброєнь для ЗСУ в умовах війни.
- Міжнародна кооперація ракетно-космічної галузі, авіа- та суднобудування цивільного і військового призначення.
- Розвиток текстильної промисловості на основі природних волокон (льон, коноплі, вовна, шовк).
- Машинобудування з наголосом на виробництві екологічно чистих автомобілів, сільськогосподарської техніки, побутових приладів та агрегатів.
- Розвиток тих кластерів високих технологій, які сприяють реалізації нових економічних пріоритетів, наприклад у сфері захисту критичної інфраструктури, матеріалознавства і будівництва, відновлювальної енергетики тощо.
- Відновлення системи професійно-технічних училищ, державні і приватні замовлення на технічні професії для індустрії сервісу матеріалів і агрегатів. Державна підтримка розвитку ремесел.
- Докорінний перегляд державних стандартів харчової безпеки в напрямку ужорсточення, в т.ч. в процесі виробництва та переробки харчових продуктів. Заборона або мінімізація використання хімічних додатків для їжі. Зміна харчової піраміди так званого “здорового” харчування, нав’язаного маркетингом.
- Зміна медичних протоколів під час лікування хронічних хвороб, зниження надмірної залежності від алопатичної медицини і фармакології, суттєве підвищення ролі дієтології, фітотерапії, гомеопатії та інших превентивних заходів для фізичного і психічного здоров’я нації.
- Міжнародний туризм в Україну (в ході реалізації вищезазначених завдань в іноземців виникне природний інтерес відвідати Україну). Розвиток індустрії розваг без використання електронних ґаджетів.
Зовнішня та зовнішньоекономічна політика України має бути спрямована на сприяння реалізації вищеокреслених завдань. Зокрема, НАТО і ВТС з його країнами як інструмент зміцнення воєнної міці держави в умовах війни. Інтеграція до ЄС, в т.ч. до його Зеленої угоди, запровадження високих екологічних і харчових стандартів. Пріоритетний розвиток співпраці з тими країнами світу, які сповідують подібну філософію соціально-економічного розвитку. Законодавчі і нормативні заборони для тих прямих іноземних інвестицій, які кардинально суперечать новим ціннісним економічним орієнтирам української нації. Обмеження міжнародної співпраці з країнами, в яких серйозно порушуються права людини або які чинять значний негативний вплив на довкілля.
Підсумок
Ця програмна стаття не є критикою глобалізації чи вільного ринку; вони принесли світу багато користі і важливих переваг, від яких не варто відмовлятися. Глобалізація і ліберальна економіка почали давати серйозний збій, коли стало ясно, що не можна керуватися виключно профітом і нескінченним ростом у скінченному світі. Планетарні ресурси вичерпуються, антропогенний вплив запустив режим бумеранга. Існує певне коло сфер, які не можна повністю віддавати на відкуп “невидимій руці” ринку або де приватні актори мусять діяти в умовах жорстких державних або міжнародно зобов’язальних стандартів: стан довкілля, охорона здоров’я, сільське господарство і харчова промисловість, енергетична і кібербезпека, інформаційний і культурний простір.
Ця програма також не “скасовує” європейську та євроатлантичну інтеграцію України і аж ніяк не пропонує “особливий український шлях” з присмаком самоізоляції чи повернення в російську орбіту. Просто діяти в нинішній матриці означає довго і нудно наздоганяти тих, хто теж не стоїть на місці. Потрібен стрибок, який забезпечать якісні зміни, основані на тих галузях і напрямах, де Україна має абсолютну або відносну конкурентну перевагу.
І найголовніше – хочу ще раз пригадати аналогію басейну: в сучасному світі вже не має сенсу гидити в одній країні, щоб потім утекти за кордон, де забезпечені високі екологічні стандарти і заможне життя. Гидота наздожене всюди. Тому в нас немає іншого вибору, аніж мінятися самим і міняти те місце, де ми зараз живемо, тобто Україну.
Джерело: Цензор.нет
