Липнево-серпневий номер Foreign Affairs вийшов у жовто-блакитних тонах. Він про кінцеву фазу російсько-української війни в переважному американському баченні, як воно сформувалось напередодні Вільнюського саміту НАТО. Основна ідея – зараз немає нічого надійнішого, ніж «корейський варіант».
Про «корейський варіант» з’являлось в різних контекстах давно, але виглядало зовсім по-китайські і здавалось, що це від нерозуміння того, що відбувається. Я навіть не вникав, просто відмахувався, незважаючи на те, що люблю корейське кіно, їм корейськими паличками і їзджу на корейській машині. Але тепер, коли поважне видання розтлумачило тему з різних сторін, і вона схоже непомітно для багатьох в Україні увійшла в політичне мислення США, яке неминуче впливає на все, відмахнутись не вийде.
Дискурс «корейського варіанту» такий. Навіть після катастрофічної поразки авторитарні країни схильні продовжувати війни, які почали. Іншою, неавторитарною, Росія не стане навіть після катастрофічної поразки (може й спробує стати іншою, але закладатись на це ризиковано, бо вірогідніше вона стане ще більше авторитарною). Росія продовжуватиме війну навіть після розгрому основного окупаційного угруповання в Україні і умоглядного перевороту у Кремлі. На мир з Україною у разі розгрому Росія не погодиться і продовжуватиме війну. Адже Росія завжди має достатньо можливостей, щоб навіть у своєму послабленому стані зробити контроль Україною відвойованих територій вкрай проблематичним, перетворити їх на постійну «гарячу точку» планети.
З іншого боку, якщо Україна не зможе відвоювати території, вона ніколи не погодиться на мир і буде воювати стільки, скільки буде існувати. Адже Україна завжди має достатньо можливостей, щоб навіть у своєму послабленому стані зробити контроль Росією окупованих територій вкрай проблематичним, перетворити їх на постійну «гарячу точку» планети.
Далі все просто: війна обтяжлива, мир неможливий, залишається стабільне перемир’я при міжнародному спонсорстві, припинення бойових дій без визнання сторін статусу одна одної і з віднесенням всіх нез’ясованих стосунків на прийдешні покоління.
З умоглядною проєкцією але не без підстав вимальовується аналогія. У Корейській війні за півднем стояли США, за північчю – Китай. Вони вирішили не вступати у сухопутну війну і зупинили корейців з обох боків на 38 паралелі. Тепер Китай стоїть за Росією, США – за Україною. Вони можуть домовитись про припинення найбільшої після WWII європейської війни. Генрі Кіссінджер знову в Китаї.
Кучма ж сам написав в «Україні – не Росії», що українці і росіяни відрізняються не етнічно, і навіть не мовно, а ментально – стабільно будують різні суспільно-політичні і соціально-економічні устрої, чим не корейці. Ну от, треба їх десь розділити, бо миру між ними не буде десятиліттями, а перемир’я можливе. Про Кучму це я від себе, Foreign Affairs про це не писали, вони напевно так це і бачать.
Чому, мені здається, цей поважний погляд поважних політиків і дослідників занадто умоглядний і занадто далекий від реальності. Тому що в Кореї проблеми окупованих територій і поневолених людей не існувало, дві Кореї взагалі вважали одна одну окупованими комуністами / капіталістами. Не було такого, щоб окупована комуністична Корея окуповувала частину окупованої капіталістичної Кореї або навпаки.
Після корейського перемир’я була опція вибору при обміні полонених – обрати сторону для подальшого життя або ж просити зовнішнього притулку. Останніх було небагато. І головне, не було великої населеної окупованої території.
Для будь якого претендента на владу в Росії є важливе екзаменаційне питання – що ви будете робити з Чечнею? Якщо розумна відповідь є, претензію можна вважати серйозною, але Прігожин закінчив непорозумінням з Кадировим.
Так само, будь-якого автора варіанту закінчення російсько-української війни можна запитати для перевірки серйозності намірів, що він пропонує зробити з Запорізькою атомною станцією. Зараз відповіді взагалі ні в кого немає. Немає її і у Foreign Affairs. Є тільки бачення, що треба опрацювати конкретні механізми, виходячи з «корейського сценарію».
Мені здається, опрацюванням конкретних механізмів «корейський варіант» для України і закінчиться, не почавшись. Номер Foreign Affairs напередодні Вашингтонського саміту 2024 року матиме інше наповнення.
Автор: Олексій Їжак
Джерело тут
